Тема 5. Особисті немайнові права фізичної особи

Додатковий нормативний матеріал:

1. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - № 5. – С. 19.

2. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // ВВР України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.

3. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992. // ВВР України. – 1993. - № 1. – Ст. 1.

4. Про телебачення та радіомовлення: Закон України від 21.12.1993. // ВВР України. – 1994. - № 10. – Ст. 43.

5. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. // ВВР України. – 1993. - № 4. – Ст. 19.

6. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі і гідності громадян та організацій: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990. № 7 // Право и практика. – 2002. - № 19-20. – С. 174.

7. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - № 3. – С. 369.

Завдання:

47. Після 6 місяців сумісного життя подружжя Ковальових вирішили розі­рвати шлюб, і зважаючи на те, що в них не було дітей, звернулися з відповідною заявою до державного органу реєстрації актів цивільного стану. При цьому дру­жина вирішила після розірвання шлюбу залишити собі прізвище чоловіка. На за­перечення чоловіка про те, що вона повинна взяти своє дівоче прізвище, жінка за­значила, що примус з боку чоловіка порушує її особисті немайнові права.

Вирішить спір.

48. В журналі “Полум’я війни” була опублікована стаття про період репресії 30-х років, в якій відзначалося, що колишній член комуністичної партії Гопанчук збирав інформацію, яка потім була підставою для фабрикації незаконних вироків. До редакції газети звернувся син Гопанчука з вимогою опублікувати спросту­вання цих відомостей тому що, на його думку, батько був скоріше жертвою, ніж катом. В 1939 р. Гопанчук був заарештований та звинувачений у змові по підгото­вці вибуху Кремля, а потім розстріляний. Після закінчення війни Гопанчук був реабілітований. Редакція журналу відмовилася спростувати інформацію на тій підставі, що син Гопанчука не надав доказів того, що опублікована інформація не відповідає дійсності. У той же час автор статті мав докази цієї інформації. Гопан­чук був реабілітований у зв’язку з непричетністю до інкримінованої йому дії, а не за відсутністю тих фактів, що зафіксовані в публікації. Син Гопанчука звернувся з позовом до суду.

Яке рішення повинен винести суд?

49. Москаленко, який мешкав неподалік від Акціонерного товариства “Хім­пром” (далі – АТ), що виготовляло пральні засоби, звернувся до санітарно-епіде­міологічної станції з заявою про проведення аналізу повітря поблизу його житла. Проведене дослідження встановило багатократне перевищення змісту шкідливих хімічних речовин в повітрі поблизу будинку Москаленка, що могло викликати се­рцево-судинні захворювання, головний біль, підвищення артеріального тиску. Москаленко звернувся з позовом до суду з вимогою про закриття АТ та відшко­дування заподіяної йому шкоди. Представник АТ проти цього заперечував, вихо­дячи з того, що АТ є єдиним у регіоні товариством, що виготовляє засоби побуто­вої хімії, тому його закриття неможливо. Що стосується забруднення довкілля, то представник АТ вказав, що зараз розпочато реконструкцію АТ, заміну його обла­днання на екологічно безпечне. На підставі цього представник АТ просив у позові відмовити.

Як повинно вирішити справу?

50. У журналі “Господарочка” було надруковано рекламну об’яву товарис­тва з обмеженою відповідальністю “Дари природи” (далі – ТОВ) про лікувальні властивості крему для обличчя “Лілея”, який виготовлявся зі смоли тропічних де­рев. Як вказувалося в об’яві, при застосуванні крему відсутні побічні ефекти та протипоказання. Комарова, прочитавши об’яву, придбала крем в магазині ТОВ, однак після його застосування в неї виникло подразнення шкіри обличчя, яке при­звело до необхідності тривалого лікування в дерматологічній лікарні. За виснов­ком обстеження, що було проведено спеціальною комісією, було встановлено, що подразнення шкіри обличчя виникло внаслідок застосування крему, який є несу­місним з іншими видами косметичних засобів. До того ж, шкідливий вплив зазна­ченого крему збільшився ще й тому, що строк його придатності вже минув. Кома­рова звернулася з позовом до редакції журналу з вимогою спростування інформа­ції про лікувальні властивості крему та відсутність його побічних ефектів і про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок поширення цієї інформації; а також до АТ з вимогою про відшкодування шкоди за продаж товару неналежної якості та про відсутність повної інформації про продукцію АТ, зокрема крему “Лілея”.

Яке рішення повинен прийняти суд?