Тема 9. Цивільно-правова відповідальність.

Додатковий нормативний матеріал:

1. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: Закон України від 22.11.1996 р. // ВВР України. - 1997. - № 5. - Ст. 28.

2. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. в ред. від 15.12.1993 р. // ВВР України. - 1994. - № 1. - Ст. 1.

3. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. в ред. від 04.10.2001 р. // ВВР України. – 2002. - № 7. – Ст. 50.

4. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. в ред. від 14.03.1995 р. // ВВР України. – 1995. - № 15. - Ст. 99.

5. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. // ВВР України. – 2001. - № 12. – Ст. 64.

6. Статут залізниць України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. – Ст. 548.

7. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 26 .- С.1241.

8. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 1. – С. 17.

9. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди: Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 // Збірник роз’яснень Вищого Арбітражного Суду України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 89.

10. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - № 3. – С. 369.

11. Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”: Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. - 2000. - № 3. – С. 141.

12. Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій: Інформаційний лист Вищого Арбітражного Суду України від 29.12.2000 р. № 01-8/795 // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 1. – С. 102.

13. Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції: Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. - 1999.- № 3. - С. 106.

14. Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 р.: Інформаційний лист Вищого Арбітражного Суду України від 07.06.2001 р. № 01-8/665 // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 3. – С 154.

Завдання:

84. Мосін сів у таксі і попросив водія відвезти його у с. Дергачі. Водій, по­силаючись на серцевий напад, вийшов з машини до аптеки за медикаментами, за­лишивши ключ в замку запалювання. Скориставшись тим, що машина залишена без нагляду, Мосін сів за кермо, поїхав і наїхав на машину Гарківця, що стояла на узбіччі. Внаслідок наїзду таксомоторному парку та Гарківцю було заподіяно ма­теріальні збитки. Гарківець звернувся з позовом про стягнення з таксомоторного парку і Мосіна 6700 грн. (вартість ремонту автомобіля). Міський суд Київського району м. Харкова стягнув з Мосіна на користь Гарківця 6700 грн., звільнивши таксомоторний парк від матеріальної відповідальності. Не погодившись із рішен­ням суду, посилаючись на те, що шкоду повинен відшкодовувати власник дже­рела підвищеної небезпеки, Мосін оскаржив рішення суду.

Як слід вирішити цю справу? Який вид відповідальності має місце у цьому випадку?

85. За договором перевезення залізниця зобов’язана була доставити товари­ству з обмеженою відповідальністю “Одяг” (далі – ТОВ) три контейнери трикота­жних виробів на суму 4000 грн. Через аварію частина вантажу вартістю 2000 грн. стала непридатною до використання, а решта - забрудненою. Внаслідок знижки вартість трикотажу складала 1000 грн. Залізниця претензію ТОВ задовольнила у сумі 3000 грн., а частину стягнення неодержаного прибутку в сумі 2000 грн. від­хилила. У зв'язку з цим ТОВ, посилаючись на ст. 22 ЦК України та ст. 110 Ста­туту залізниць України, просило господарський суд стягнути з залізниці 2000 грн.

Чи належить задоволенню позов ТОВ? Визначте, в якому розмірі несе від­повідальність залізниця за втрат, нестачу, псування та пошкодження вантажу.

86. Ольгіна, Кирилова і Чумаченко було засуджено за ст. 122 Криміналь­ного кодексу України до двох років позбавлення волі кожного. Також з них солі­дарно було стягнено 5 500 грн. на користь Петрова, за завдану останньому шкоду. Чумаченко, взятий під варту, після набрання вироком законної сили, один повні­стю покрив всі збитки. Через деякий час Чумаченко звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Ольгіна та Кирилова 5000 грн. солідарно, оскільки, на його думку, ним особисто завдано Петрову менший збиток. Суд у позові Чумаче­нко відмовив.

Чи правомірна відмова у задоволенні позову?

87. Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта” зверну­лося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років) про стяг­нення збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій вказаних дітей, які роз­палили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу, було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами страхування потерпі­лим було виплачено по 5 000 грн. У зв'язку з цим позивач просив зазначену суму стягнути з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка та Сергія на користь по­зивача була стягнена солідарно зазначена сума позову.

Чи правильне рішення прийняв суд?

88. Орендодавець - Харківське представництво Фонду державного майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок” про відшко­дування збитків, які були завдані пожежею в орендованому складському примі­щенні. До складу збитків віднесені сума, на яку зменшилася вартість складського приміщення; орендна плата за час проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із кошторисом; сума страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець, якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця відповідно до умов договору.

Суд встановив вину ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні.

Які збитки підлягають відшкодуванню?

89. Анісімов звернувся до Чубаренка з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події (ДТП), у розмірі 16 000 грн. При цьому позивач зазначив, що 13 серпня 2004 р. він рухався на власному автомобілі вулицею міста, а з іншої вулиці всупереч знаку “Дати дорогу” виїхав на власному автомобілі відповідач і допустив зіткнення автомобілів, чим заподіяв позивачеві майнову шкоду (пошкодження автомобіля). Судом було встановлено, що Анісі­мов також порушив правила дорожнього руху, а саме рухався з перевищенням швидкості. Таким чином, ступень вини обох володільців транспортних засобів з урахуванням характеру їх дій становить: у Анісімова - 20%, а у Чубаренка - 80%.

Чи підлягають вимоги Анісімова задоволенню та в якому обсязі? Які умови відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки?

90. Дмитрук пред’явив позов до Карнауха про стягнення 800 грн. - вартості лікування та 10 тис. грн. - компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що в результаті ДТП йому були спричинені тілесні ушкодження і він два місяці знахо­дився на лікуванні. В судовому засіданні встановлено, що ДТП сталося внаслідок дій самого Дмитрука, який, не звернувши уваги на червоний сигнал світлофора та рух автотранспорту переходив перехрестя, де й мало місце зіткнення. Було вста­новлено, що в ДТП вина водія Карнауха повністю відсутня.

Чи підлягає позов Дмитрука задоволенню?

91. Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика “Мрія” (далі – ТОВ) та акціонерним товариством “Готель “Будапешт”” (далі - АТ) 3 січня 2004 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною вартістю 240 000 грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони передбачили в до­говорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочення. Згідно умов договору меблі були поставлені трьома рів­ними партіями, кожна на суму 100 000 грн. відповідно 1, 15, та 25 лютого 2004 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити вартість кожної партії протя­гом 5 днів з моменту отримання меблів. Однак зобов’язання було виконано ним лише частково — 3 лютого на рахунок ТОВ надійшло 100 000 грн., 18 лютого — 100 000 грн., решту суму боргу АТ не сплатив.

4 березня 2005 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з АТ в сумі 118 500грн. , а саме: 100 000грн. основного боргу, 18 500грн. пені. Позивач також вимагав відшкодування інфляційних збит­ків. Відповідач проти позову в частині стягнення пені заперечував з тих обставин, що не зміг своєчасно розрахуватись з боржником внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих дотацій з місцевого бюджету, скрут­ного фінансового становища. Тому він вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач просив суд у стягненні відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 258 ЦК строк позовної давності.

Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

92. На прийомі громадян суддя отримав позовні заяви від сім’ї Волкових та від пенсіонера Гаврилова, де було зазначено наступне. Сім’я Волкових при­дбала в магазині кольоровий телевізор вартістю 1,8 тис. грн. Через місяць телеві­зор перестав працювати через технологічний брак кінескопа, що було встановлено експертизою. Волков звернувся до торгівельної організації з вимогою про заміну телевізора, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що телевізор є това­ром відомого виробника і його заміна може проводитися лише в спеціалізованих організаціях, які мають офіційний статус розповсюджувача продукції цього виро­бника, і тому створили спеціальний обмінний фонд для таких випадків. Всупереч вимогам, по закінченні трьох місяців Волков отримав від продавця тільки суму, необхідну для ремонту телевізора, при чому на протязі цього часу сім’я Волкових, в якій виховується двоє неповнолітніх дітей, була взагалі позбавлена можливості дивитися телебачення, а діти – отримувати необхідні знання з освітніх програм.

В іншій заяві йшлося про те, що пенсіонер Гаврилов придбав телевізор чо­рно-білого зображення вартістю 600 грн., кінескоп якого виявився несправним, і при майже тотожних обставинах та строках, як із сім’єю Волкових, всупереч його вимогам йому так само виплатили вартість необхідного ремонту. В своїй позовній заяві Гаврилов вказував, що він є літньою хворою людиною і мешкає поза ме­жами населеного пункту, де придбавав телевізор, що кожен черговий приїзд до продавця в надії позасудового вирішення питання становило для нього значні труднощі. Судом було також встановлено, що телебачення фактично є для Гаври­лова чи не єдиним засобом спілкування з зовнішнім світом.

Розглянувши вказані справи в один день, суд виніс рішення про стягнення з відповідача на користь Волкова та його сім’ї 300 грн. моральної шкоди, на ко­ристь Гаврилова – 800 грн.

Дайте своє бачення законності та обґрунтованості рішення суду.

93. Банк “Південно-західний” (далі – банк) та товариство з обмеженою відповідальністю “Тувілея” (далі - ТОВ) уклали договір 22 березня 2004 р. про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн. строком на 6 місяців за умови сплати 37 процентів річних за користування кредитом. За прострочення повернення кредиту та процентів за його користування встановлювалася пеня в розмірі 1 процент за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що згідно умов договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ в день його укладення, сума кредиту була пере­рахована позичальнику лише 10 квітня. При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок неповернення кредитів іншими боржниками. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків в сумі 150 000 грн., оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було сплатити 12 000 грн. пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за заподіяну моральну шкоду.

Банк просив суд зменшити розмір збитків наполовину, врахувавши при цьому його складне фінансове становище і заперечував проти компенсації мора­льної шкоди, мотивуючи це тим, що, по-перше, юридична особа не може страж­дати і тому їй моральної шкоди не може бути завдано. По-друге, із договірних зо­бов’язань не випливає обов’язок компенсації моральної шкоди. Це можливо лише у недоговірних зобов’язаннях.

Чи підлягає позов задоволенню?