4.7. Культура України хх ст.

Історичні, економічні, соціально-політичні умови розвитку української культури ХХ ст. Трансформація української національної свідомості, ідеалів та ціннісних орієнтирів суспільства. Характеристика культурної ситуації в українських землях дорадянського часу. Культурне життя в умовах радянської системи. Роки Незалежності: сподівання і реальна ситуація. Вплив глобалізації на культурні процеси в Україні.

Відбиття духовних пошуків доби в українському мистецтві. Художньо-стильове розмаїття: модернізм, реалізм, неоромантизм, соціалістичний реалізм, постмодернізм. Пошуки українських митців ХХ ст. Мистецькі здобутки в літературі, музиці, образотворчому мистецтві, кіно, театрі, архітектурі.

4. Плани семінарських занять

С е м і н а р 1

1. Філософсько-культурологічне осмислення явища

культури (1 год)

1.2. Закономірності еволюції і функції культури (1 год)

П л а н

1. Поняття культури та її сутність.

2. Структура і функції культури.

3. Закономірності еволюції культури і її типологія.

4. Художня культура – складова духовної культури.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Див. список літератури наприкінці посібника:1, 6-9; 4, 13-24; 7, 5-16; 8, 184.с.; 11, 12-22; 12, 5-21; 13, 11-26; 16, 7-20; 17, 14-81; 18, 5-26; 19, 4-23; 20, 3-22.

С е м і н а р 2

2.1. Первісна культура (1 год)

П л а н

1. Фундаментальні ознаки первісної культури.

2. Початкові форми художнього відтворення світу.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 9-19; 4, 25-43; 5, 7-34; 6, 7-33; 7, 16-38; 11, 106-116; 12, 71-97; 13, 26-43; 15, 20-43; 16, 31-44; 17, 82-97; 19, 23-33.

С е м і н а р 3

2.2. Культура давніх цивілізацій (3 год)

П л а н

1. Особливості формування і еволюції культури давньосхідних цивілізацій.

2. Загальна характеристика культури і художніх процесів давньосхідних цивілізацій.

3. Антична культура в системі світової культури: загальна характеристика.

4. Давньогрецька культура як основа античної культури.

5. Особливості культурної системи Давнього Риму.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 22-59, 66-96; 2, 3-84; 3, СD-ROM; 4, 44-176; 5, 35-178; 6, 35-68; 7, 38-91; 11, 116-159;12, 97-149; 13, 43-102, 200-226; 15, 64-168; 16, 99-169; 17, 98-135; 19, 33-59.

С е м і н а р 4

2.3. Культура середньовіччя (2 год)

П л а н

1. Риси культури Візантії.

2. Художні досягнення Візантії.

3. Головні ознаки духовного життя Західної Європи середніх віків.

4. Сутність і особливості художньої культури доби.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 112-156; 3, СD-ROM; 4, 177-209; 5, 179-203, 282-321; 6, 69-88; 7, 91-148; 11, 158-185; 12, 148-176; 13, 226-239, 253-266; 17, 136-157; 18, 57-74; 19, 60-99.

С е м і н а р 5

3.1. Культура доби Відродження в Західній Європі (2 год)

П л а н

1. Світоглядні настанови доби Відродження.

2. Італійське мистецтво як втілення ідей Відродження.

3. Особливості духовного життя і своєрідність художніх пошуків північного Відродження.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 190-206; 3, СD-ROM; 4, 250-276; 5, 322-367; 6, 89-100; 7, 148-182; 11, 185-204; 12, 198-236; 13, 266-281; 17, 158-187; 18, 96-114; 19, 99-118.

С е м і н а р 6

3.2. Культура Західної Європи ХVII – XVIII ст. (2 год)

П л а н

1. Характер культурних процесів Західної Європи XVII ст.

2. Особливості мистецтва XVII ст.

3. Ідеї Просвітництва в культурі Західної Європи XVIII ст.

4. Мистецькі здобутки Західної Європи XVIIIст.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 206-229; 3, СD-ROM; 4, 282-305; 5, 368-3434; 7, 182-211; 11, 196-215; 12, 236-287; 13, 266-296; 17, 188-220; 18, 146-164; 19, 118-147.

С е м і н а р 7

3.3. Особливості розвитку західноєвропейської

культури ХІХ ст. (2 год)

П л а н

1. Світоглядні позиції ХІХ ст.

2. Сутність культурних спрямувань у Західній Європі ХІХ ст.

3. Художні пошуки митців Західної Європи XIXст.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 230-257; 4, 306-321; 5, 435-479; 6, 115-145; 7, 211-238; 12, 275-297; 16, 183-211; 17, 221-248; 19, 147-160.

С е м і н а р и 8-9

3.4. Культура Російської імперії (4 год)

П л а н

1. Характер духовного життя та мистецькі здобутки Московської держави

2. Революційні зміни в російській культурі XVIIIст.

3. Російське мистецтво XVIII ст.

4. Духовне життя Росії XIXст.

5. Образи та ідеали мистецтва Росії XIXст.

Л і т е р а т у р а

3, СD-ROM; 11, 255-282; 13, 239-253, 296-310; 19, 181-223.

С е м і н а р 10

3.5. Проблеми та суперечності світової культури ХХ ст. (2 год)

П л а н

1. Розмаїття світоглядних позицій ХХ ст.

2. Мистецькі пошуки XX ст.

3. Особливості духовного і мистецького життя в СРСР.

Л і т е р а т у р а

1, 230-287; 4, 322-333; 5, 480-518; 6, 146-171; 7, 238-256; 9, 304; 11, 215-242, 282-292; 12, 297-319; 13, 310-326; 17, 249-294; 18, 211-230, 248-267; 19, 161-167, 223-229.

С е м і н а р 11

4.1. Феномен української культури (2 год)

П л а н

1. Українська культура в системі світової культури.

2. Український менталітет.

3. Характерні риси української культури.

4. Особливості української художньої культури.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 260-243; 5, 519-524; 7, 256-283; 8, 184 с.; 10, 58-235; 12, 339-379; 14, 7-55; 16, 44-64; 19, 243-255; 21, 4-8.

С е м і н а р 12

4.2. Прадавня культура на теренах України (2 год)

План

1. Культурний діалог як основа становлення української культури.

2. Феномен трипільської культури.

3. Світоглядні орієнтири слов’ян.

4. Пам’ятки культури прадавніх часів на території України.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 260-273; 5, 524-544; 7, 256-283; 10, 58-235; 14, 7-21; 15, 44-63; 16, 44-46; 17, 312-334; 18, 48-56; 19, 255-272; 21, 9-31.

С е м і н а р 13

4.3. Культура Київської Русі (2 год)

П л а н

1. Християнізація та її вплив на культурні орієнтири в Київській Русі.

2. Духовні ідеали Київської Русі.

3. Здобутки мистецтва Київської Русі.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 273-284; 4, 210-249; 5, 545-581; 6, 173-184; 7, 283-308; 10, 46-72, 141-165; 12, 375-395; 13, 239-253; 14, 56-119; 17, 335-389; 18, 75-95; 19, 272-292; 21, 32-69.

С е м і н а р 14

4.4. Культура України

ХІV – першої половини XVII ст. (2 год)

П л а н

1. Особливості духовного життя в Україні в часи підпорядкування Литві та Польщі.

2. Осередки духовного єднання в українських землях XIV– першоїполовини XVIIст.

3. Особливості мистецтва доби.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 285-299; 4, 334-399; 5, 582-615; 6, 185-200; 7, 309-353; 10, 216-228; 12, 416-441; 14, 120-207; 17, 389-410; 18, 115-145; 19, 292-311; 21, 70-105.

С е м і н а р и 15 – 16

4.5. Культурні процеси в Україні

другої половини XVII – XVIII ст. (4 год)

П л а н

1. Загальна картина культурного життя України другої половини XVII–XVIIIст.

2. Українське бароко як світоглядна позиція.

3. Творчі здобутки митців доби.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 300-316; 4, 400-480; 5, 616-656; 6; 201-214, 232-244; 7, 354-391; 12, 441-473; 4, 208-289; 17, 410-443; 18, 165-184; 19, 331-333; 21, 106-145.

С е м і н а р и 17-18

4.6. Українська культура XIX ст. (4 год)

П л а н

1. Українська культура в умовах духовного підпорядкування Російській імперії та імперії Габсбургів.

2. Головні спрямування української культури епохи.

3. Розмаїття поглядів на сутність і соціальне призначення мистецтва.

4. Видатні українські митці XIXст.

5. Українська культура на межі ХIХ-XX ст.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 317-335; 4, 481-494; 5, 657-700; 6, 215-230; 7, 392-431; 12, 483-516; 13, 296-310; 14, 290-535; 17, 444-474; 18, 191-205; 19, 333-347; 21, 146-185.

С е м і н а р и 19-20

4.7. Культура України ХХ століття (4 год)

П л а н

1. Культурне й мистецьке життя українського народу початку ХХ ст.

2. Українська культура в часи існування УРСР.

3. Характеристика українського радянського мистецтва.

4. Культура України і сучасність.

5. Мистецтво незалежної України.

С п и с о к л і т е р а т у р и

1, 336-340; 4, 495-505; 5, 701-763; 6, 246-295; 7, 431-462; 12, 516-549; 14, 514-714; 17, 475-533; 18, 268-297; 19, 347-372; 21, 186-242.

5. Словник основних термінів

української та зарубіжної культури

Абстракціонізм (лат. abstractio – абстрактне) – напрям у мистецтві ХХ ст., котрий особливо проявляється в образотворчому мистецтві. Твори А. являють собою сполучення геометричних форм, плям і ліній, далеких від реальної дійсності.

Авангардизм (фр. avant-gardisme – передовий загін) – назва деяких художніх течій ХХ ст., що прагнуть докорінного поновлення змісту й форми мистецтва. А. є виразом художньої системи модернізму. До А. належать такі течії, як футуризм, дадаїзм та ін.

Агіографія (грец. hagios – святий і grapho – пишу, описую) – вид церковної літератури, який містить описи життя святих.

Агональність (грец. agon – боротьба, змагання) – змагальність. А. створила необхідні соціопсихологічні умови щодо виникнення почуття заздрості, яке стимулювало художню діяльність.

Акварель (фр. aquarelle, лат. aqua – вода) – 1) фарби (зазвичай з клеєм), що розчиняються у воді й легко змиваються; 2) техніка живопису, особливостями котрої є прозорість акварельних фарб, крізь які просвічують тон і фактура основи (найчастіше паперу), чистота кольору.

Амфітеатр (грец. amphi – з обох боків, навкруги, theatron – місце видовищ) – 1) у театрі Давньої Греції – місця для глядачів, які розташовані напівколом на схилах пагорбів; 2) у Давньому Римі – відкрита споруда для гладіаторських боїв, у котрій місця для глядачів розміщені уступами навколо овальної арени; 3) у сучасних театральних, концертних залах, цирках – місця у залі для глядачів, які розташовані за партером.

Анімізм (лат. anima; animus – душа, дух) – спосіб мислення, що ґрунтується на вірі в існування душ і духів. Є основою первісної культури.

Архетип (грец. arche – початок, typos – образ) – 1) першообраз, прообраз, ідея; 2) споконвічні образи, які лежать в основі загальнолюдських художніх творів; 3) найдавніший текст, з якого беруть свій початок інші тексти письмових пам’яток.

Архітектура (лат. architectura, грец. – architekton – будівник) – 1) вид мистецтва, метою якого є створення споруд, що відповідають утилітарним і духовним потребам людей;

2) діяльність щодо проектування й керівництва процесами будування споруд, яка поєднує в собі художні, технічні, наукові начала; 3) сукупність характерних ознак споруд певного періоду загальної історії.

Багатоголосся – вид музики, що передбачає одночасне звучання декількох голосів.

Базиліка (грец. basilike – царський дім) – споруда, прямокутна у плані, що розділена всередині рядами колон або стовпів на повздовжні частини (нави), середні з яких мають більшу висоту, ніж інші.

Балет (фр. ballet – танець) -– 1) вид мистецтва, який поєднує хореографію, музику і драматургічний задум, представлений у танцювально-музичних образах; 2) музично-драматичний твір, який виконується засобами танцю й пантоміми.

Барельєф (фр. bas-relif – низький рельєф) – скульптурне зображення або орнамент, що виступає над площиною фону менш ніж на половину об’єму предмета, що зображується.

Бароко (португ. perrola barroca – перлина неправильної форми; італ. barocco – вибагливий, химерний) – художній напрям у мистецтві кінця XVI – першої половини XVIII ст. Б. властиві контрастність, напруженість, динамічність образів, прагнення до величі й розкішності, поєднання реальності та ілюзій, злиття мистецтв.

Билина – 1) жанр фольклору; 2) героїко-патріотична пісня – сказання про богатирів та історичні події Давньої Русі.

Боді-арт (англ. body – тіло) – течія всередині концептуального мистецтва, яка виникла на Заході у 60 – 70-х рр. ХХ ст. і основана на використанні тіла людини як матеріалу творчості.

Братства – національно-релігійні й просвітницькі суспільні організації XV – XVIII ст. при православних церквах України, які боролися проти національного гноблення, насильницького окатоличування православного населення. За структурою нагадували міські цехи, мали статути. Б. відкривали школи, друкарні, колегіуми.

Ваганти (лат. vagantes – бродячі, блукаючі) – у середні віки в Західній Європі мандрівні актори: втікачі-ченці, студенти, виконавці пародійних, любовних, застільних пісень, учасники гостросатиричних вистав, які складали вірші латинською мовою.

Вертеп (у перекладі з давньослов’янського – печера, місце для укриття; місце, де нібито народився Христос) – 1) народний український ляльковий театр, поширений у VII – XIX ст.; 2) невелика скринька у вигляді двопоперхового будиночка з ляльками-маріонетками, що була місцем для обладнання лялькових вистав за біблійними й комічними сюжетами; 3) народне українське дійство, яке розігрувалося акторами за біблійними й побутовими сюжетами.

Види мистецтва – історично усталені форми художньо-творчої діяльності, що розрізняються засобами матеріального втілення художнього змісту (література, музика, кіно, театр, живопис, скульптура, архітектура тощо).

Вітраж (фр. vitrage, лат. vitrum – скло) – 1) орнаментальна або сюжетна композиція, яка створюється за допомогою прозорого кольорового скла, що пропускає світло, частини якого скріплюються свинцевим переплетінням; 2) вид образо-творчого мистецтва.

Гіперреалізм (англ. hyperrealism – надреалізм, фотореалізм) – художній напрям, що виник наприкінці 60-х рр. ХХ ст., який ґрунтується на імітації властивостей фотографії: на автоматичній візуальній фіксації зримого світу, документальній точності, кольорі, фактурі тощо, на монтажі фотоматеріалу.

Гліптика (грец. gliptike, від glypho – вирізую) – мистецтво різьблення на коштовних або напівкоштовних каменях.

Горельєф (франц. haut-relitf – високий рельєф) – скульптурне зображення, що виступає над площиною фону більш, ніж на половину обсягу предмета, що зображується.

Готичний стиль, готика (італ. gotico – готський, від назви германського племені готів) – 1) художній стиль між серединою XII i XV – XVI ст. у Західній, Центральній і Східній Європі; 2) архітектурний тип собору, основаного на каркасній системі, в якій стрілчасті арки спираються на стовпи, що дає змогу створювати надзвичайні за висотою й обсягами інтер’єри в будівлі, прорізувати стіни величезними вікнами з багатокольоровими вітражами; 3) період західноєвропейського середньовіччя, що відрізнявся посиленим інтересом до реального світу, природи, людських переживань.

Гравюра (фр. gravure) – 1) вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком рельєфного або поглибленого малюнка, що виконується різними засобами гравірування на поверхні спеціальної пластини; 2) пластина, на якій вигрануване зображення; 3) відбиток з гравірувальної пластини.

Графіка (грец. graphike, grapho – пишу, креслю, малюю) – вид образотворчого мистецтва, який включає малюнок і друковані художні твори, основу якого становлять лінія, контраст чорного й білого.

Дадаїзм (фр. dadaisme – безладний дитячий белькіт) – модерністська течія в західноєвропейському, переважно німецькому й французькому мистецтві, що існувала у 1916 – 1924 рр., програмою якої був протест проти традиціоналізму й умовностей у мистецтві засобами абсурду.

Деісус (грец. deesis – моління) – композиція, яка містить зображення Христа (посередині) і звернених до нього в молитовних позах Богоматері й Іоанна Хрестителя.

Декоративне мистецтво – вид мистецтва, пов’язаний із художнім оформленням навколишнього середовища й задоволенням естетичних потреб людини. Включає різні мистецтва, що сприяють прикрашенню творів архітектури, садів і парків, створюють художні вироби для суспільного і приватного побуту.

Декоративно-прикладне мистецтво – різновид декоративного мистецтва, пов’язаний зі створенням художніх виробів, що мають практичне призначення в суспільному й приватному побуті, і художньою обробкою утилітарних предметів.

Документальний кінофільм – 1) кінофільм, створений на основі знімання подій реального життя; 2) вид кіномистецтва.

Дольмени (фр. dolmen, бретон. tol – стіл і men – камінь) – один із видів мегалітичних будівель. Д. складаються з величезних кам’яних брил і плит, поставлених вертикально й перекритих зверху однією або кількома плитами.

Драма (грец. drama – дія) – 1) один з основних родів художньої літератури (поряд із лірикою й епосом), який являє собою твори, написані в діалогічній формі для виконання на сцені; 2) окремий твір, що належить до цього роду літератури й відзначається психологічною глибиною конфліктів.

Драматичний театр – вид театру, де вистави створюються на основі драматургічних творів.

Дума – епічно-ліричний жанр української словесно-музичної народної творчості XV – XVII ст. Д. мали історичний зміст, відрізнялися вільною ритмікою, імпровізаційністю, складали основну частину репертуару співаків-кобзарів (бандуристів), оповідали, головним чином, про боротьбу українців проти іноземних гнобителів.

Експресіонізм (фр. expression – вираження, виразність) – художній напрям у західноєвропейському мистецтві 10 – 20-х рр. ХХ ст., який проголосив вираження суті сучасної дійсності через неспокійний рух, зіткнення сил, що ворожі природній людині.

Емаль (фр. email) – міцне склоподібне покриття, яке наносять на металевий предмет і закріплюють випалюванням.

Епос (грец. epos – слово) – 1) давня історико-героїчна пісня; 2) рід художньої літератури.

Естамп (фр. estampe) – 1) відбиток художнього зображення з друкарської форми, нанесеної на камінь, метал, деревину, лінолеум за допомогою різних матеріалів і різних технік; 2) техніка отримання графічного зображення; 3) вид графіки.

Есхатологія (грец. eschatos – останній і ...логія) – релігійне вчення про кінець світу, покладене в основу багатьох художніх творів.

Жанр (фр. genre – рід, вид) – 1) внутрішній розподіл в усіх видах мистецтва, що склався історично; 2) живопис, що втілює побутові сюжети (жанровий живопис); 3) тип художнього твору в поєднанні специфічних ознак його форми і змісту.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, специфіка якого полягає у створенні художніх творів за допомогою кольору, який наносять на будь-яку поверхню.

Зиккурат – давня культова споруда у вигляді вежі, яка складається з поставлених один на одного паралелепіпедів або зрізаних пірамід (від 3 до 7), що не мають інтер’єру (виняток – верхній об’єм, у якому містилося святилище).

Іконопис – християнський культовий станковий живопис.

Іконостас (ікона + грец. stasis – місце стояння) – перегородка з іконами і різьбленими дверима в православному храмі, яка відокремлює вівтар від центральної частини.

Імпресіонізм (фр. impressionisme, impression – враження) – напрям у мистецтві останньої третини XIX – початку ХХ ст., який характеризується прагненням відбити світ у його рухомості, мінливості, передати короткочасні враження від цього світу.

Інструментальна музика – музика, що виконується на музичних інструментах, на противагу вокальній (співу).

Калокагатія (грец. kalos – прекрасний, agathos – добрий) – гармонійне сполучення зовнішніх (фізичних) і внутрішніх (духовних) позитивних якостей людини, яке ґрунтується на ідеалі єдності добра і краси.

Канон (грец. kanon – норма, правило) – 1) зведення положень, твердо встановлених і загальноприйнятих; 2) біблійний К. – сукупність книг Біблії, що визнаються церквою богонатхненними і застосовуються під час богослужіння як Священне писання; 3) церковний К. – встановлені християнською церквою правила у сфері віровчення, культу, організації церкви; 4) К. у мистецтві – сукупність художніх прийомів або правил, що вважаються обов’язковими в той чи іншій період, а також твори, які вважаються взірцем; 5) К. у музиці – форма багатоголосної музики; велика хорова композиція (у православній церкві).

Канопа (грец. kanobos – від назви міста у Давньому Єгипті) – посудина для зберігання нутрощів бальзамованого небіжчика у Давньому Єгипті або попелу після кремації в Етрурії, кришка якої мала вигляд голови померлого або бога.

Кант (лат. cantus – спів, пісня) – рід побутової багатоголосної пісні (спочатку на релігійні тексти), поширеної у Польщі, Білорусії, в Україні й Росії в XVII – XVIII ст., яка виконувалася ансамблем, співаком або хором без супроводу.

Кассандра (грец. Kassandra) – 1) у давньогрецькому епосі дочка троянського царя Пріама та його жінки Гекуби – пророчиця, зловісним пророкуванням котрої ніхто не вірив;