49. Розмежування компетенції прокуратур міст з районним поділом.

Про особливості організації роботи прокуратур міс з районним поділом

Організацію роботи прокуратур міст з районним поділом здійснювати за територіальним і галузевим принципами.

3. Установити, що прокурори міст з районним поділом:

3.1. Здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням законів, дотриманням прав та свобод людини і громадянина міськими органами виконавчої влади та державного контролю, органами місцевого самоврядування, установами і організаціями міського підпорядкування та їх посадовими особами, відповідністю законам прийнятих ними правових актів, а також додержанням законів підприємствами, що забезпечують життєдіяльність та соціально-економічний розвиток міста, перелік яких визначається відповідними наказами прокурорів обласного рівня.

У виняткових випадках повноваження із здійснення нагляду за додержанням законів у діяльності установ та організацій міського підпорядкування і їх посадових осіб за наказом прокурора обласного рівня можуть бути надані прокурорам районів у містах.

3.2. Здійснюють нагляд за додержанням законів у діяльності міських підрозділів органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, міських ізоляторів тимчасового тримання, приймальників-розподільників та інших спеціальних установ для дітей.

3.3. Здійснюють нагляд за додержанням законів у діяльності розташованих на території міста підрозділів Державної митної служби та Державної прикордонної служби України.

3.4. Проводять досудове слідство у кримінальних справах, порушених прокуратурою міста, справах про злочини, скоєні на території кількох районів міста, та інших справах за дорученням прокуратури вищого рівня. Можуть приймати до провадження справи про нерозкриті злочини, особливо тяжкі або інші резонансні злочини, які розслідуються прокуратурами районів у місті.

3.5. Підтримують державне обвинувачення у кримінальних справах, обвинувальний висновок у яких затверджено керівництвом прокуратури міста, в інших справах за дорученням прокуратури вищого рівня, а також з власної ініціативи у справах, розслідуваних слідчими прокуратур районів у місті, з урахуванням їх актуальності та складності.

У разі неможливості забезпечити участь у судовому розгляді усіх справ, обвинувальний висновок у яких затверджено керівництвом прокуратури міста, наглядові провадження у них за письмовим погодженням з прокуратурою вищого рівня можуть передавати прокурору району у місті за місцем розгляду для підтримання державного обвинувачення і подальшого повідомлення про результати судового розгляду справи прокурора міста.

3.6. Беруть участь у розгляді судами справ за позовами та заявами прокуратури міста, в інших справах за дорученням прокуратури вищого рівня, а також з власної ініціативи у справах за позовами та заявами прокурорів районів у місті, з урахуванням їх актуальності та складності.

3.7. Вирішують звернення громадян і юридичних осіб, які містять відомості про порушення законів піднаглядними органами, підприємствами, установами і організаціями, їх посадовими особами, а також скарги на рішення чи дії прокурорів районів у місті. Надсилають звернення за належністю для вирішення прокурорами районів у місті.

3.8. Аналізують дані про стан законності та правопорядку на території міста.

3.9. Інформують міські органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про стан законності у місті та заходи щодо її зміцнення.

3.10. Координують діяльність правоохоронних органів та здійснюють взаємодію з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у боротьбі зі злочинністю на території міста. З цією метою:

- отримують від прокурорів районів у місті інформацію про стан законності в районах, статистичні, аналітичні відомості, матеріали наглядової та слідчої роботи, необхідні для вивчення та узагальнення проблемних питань міського та районних рівнів;

- передбачають у постановах координаційних і міжвідомчих нарад спільні з прокурорами районів у місті заходи, спрямовані на протидію злочинності;

- здійснюють контроль за виконанням прокурорами районів у місті постанов зазначених нарад;

- взаємодіють із військовими та іншими спеціалізованими прокуратурами, розташованими на території міста.

4. Надати прокурорам міст з районним поділом повноваження щодо керівництва прокуратурами районів у місті та контролю за їх діяльністю.

З цією метою прокурори міст з районним поділом:

4.1. Визначають необхідність залучення прокуратур районів у місті до виконання планових заходів, виходячи із стану законності та злочинності на відповідній території, поширеності правопорушень та соціально-економічних проблем міста, а також до виконання завдань і доручень, рішень колегії та нарад прокуратури вищого рівня, надають їм доручення з цих питань.

4.2. За потреби залучають прокуратури районів у місті до участі у перевірках, які проводяться прокуратурою міста, отримують від них необхідні матеріали, узагальнення, інші документи.

4.3. Вивчають документи прокурорського реагування, внесені прокурорами районів у місті, та відкликають ті з них, які не відповідають вимогам закону.

4.4. Здійснюють контроль за розслідуванням кримінальних справ, які перебувають у провадженні прокуратур районів у місті та піднаглядних їм органів дізнання та досудового слідства, проведенням ними перевірок у порядку ст. 97 КПК України, надають практичну і методичну допомогу з цих питань.

4.5. Скасовують незаконні процесуальні рішення у кримінальних справах та матеріалах дослідних перевірок прокуратур районів у місті та піднаглядних їм органів дізнання і досудового слідства, а також прийняті у них процесуальні рішення прокурорів районів у місті, надають вказівки про проведення у справах та за матеріалами слідчих, процесуальних та інших дій.

4.6. У межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, вилучають кримінальні справи про нерозкриті злочини, особливо тяжкі або інші резонансні злочини, які перебувають у провадженні прокуратур районів у місті та піднаглядних їм органів дізнання і досудового слідства, проводять у них досудове слідство або доручають їх розслідування іншій прокуратурі району у місті чи піднаглядному їй органу дізнання і досудового слідства.

4.7. Спільно з прокурорами районів у місті, керівниками інших правоохоронних органів формують слідчо-оперативні групи для розслідування складних справ.

4.8. У необхідних випадках перевіряють . організацію роботи прокуратур районів у місті за галузевими напрямами прокурорсько-слідчої діяльності, заслуховують звіти прокурорів районів на оперативних нарадах, за наявності підстав звертаються до прокурора вищого рівня з клопотанням про проведення комплексної перевірки у прокуратурах районів

4.9. Ініціюють перед прокурором вищого рівня питання про поширення позитивного досвіду роботи прокуратур районів у місті.

4.10. Отримують від прокурорів районів у місті статистичні звіти, перевіряють їх повноту, правильність і достовірність, складають зведений звіт та надають його прокурору вищого рівня.

4.11. Вносять пропозиції прокурору області щодо покращання організації роботи, удосконалення прокурорсько-слідчої діяльності та роботи з кадрами.

4.12. Вживають заходи щодо підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників прокуратур районів у місті шляхом проведення занять, пов'язуючи навчання з практичною діяльністю.

5. Завдання і доручення, звернення громадян та юридичних осіб з питань, які належать до компетенції одночасно прокуратури міста з районним поділом та однієї і більше прокуратури району у місті, вищестоящим прокурорам надсилати для організації виконання та вирішення прокуратурі міста.

6. Керівникам структурних підрозділів апарату Генеральної - прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим та областей при виїздах у регіони знайомитися з організацією роботи прокуратур міст з районним поділом, надавати прокурорам практичну допомогу.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора України.

50. Транспортні прокуратури України. Система, завдання, функції, розмежування компетенції з територіальними прокуратурами. Транспортні прокуратури. Транспортна прокуратура як одна з структурних ланок прокуратури колишнього СРСР була заснована водночас з територіальними прокуратурами, а згодом у 1927 р. були створені лінійні суди по розгляду кримінальних справ, що розслідувалися транспортною прокуратурою. Однак Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1960 р. «Про скасування транспортних прокуратур» їх було ліквідовано. Функції транспортних прокуратур були передані територіальним прокурорам.

Погіршення стану законності на транспорті, збільшення аварійності, зростання кількості розкрадань вантажів, особливо імпортних і експортних, які перевозилися транспортом, викликали необхідність створення транспортних прокуратур. Такі прокуратури були утворені наказом Генерального прокурора СРСР від 28 лютого 1977 р. № 9 «Про організацію роботи транспортних прокуратур». Ці прокуратури були підпорядковані безпосередньо прокурорам союзних республік, хоча і мали правовий статус районних прокуратур.

Новий період у діяльності транспортних прокуратур розпочався з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про прокуратуру».

У теперішній час в Україні транспортні прокуратури діють на правах міських прокуратур з підпорядкуванням обласним територіальним прокуратурам (наприклад, прокуратурі Харківської області підпорядкована Харківська транспортна прокуратура, прокуратурі Полтавської області — Кременчуцька транспортна прокуратура). Вони здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, спрямованих на боротьбу з аварійністю, втратами вантажів, безгосподарним використанням транспортних засобів, забезпечення прав пасажирів, а також соціальних прав працівників залізничного, повітряного, морського та річкового транспорту. На транспортні прокуратури покладено нагляд за додержанням законів органами транспортної міліції, органами дізнання та попереднього слідства при розслідуванні злочинів, учинених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, нагляд за додержанням адміністративного законодавства у галузі транспортних правопорушень. Транспортним прокурорам доручено проведення розслідування з кримінальних справ про злочини, вчинені на залізницях, вокзалах, станціях, у тому числі станційних будівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених від населених пунктів, метрополітенах, повітряних та водних шляхах України, портах, причалах і пристанях, літальних апаратах та суднах, а також розслідування службових злочинів, учинених працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті.

На транспортних прокурорів покладаються такі функціональні обов'язки:

— брати участь у судовому розгляді кримінальних, справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, службові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають істотне значення для забезпечення законності на транспорті;— брати участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, щодо яких внесені касаційні чи окремі подання;

— вносити вмотивовані подання відповідним прокурорам за наявності підстав для принесення протестів на рішення, вироки, ухвали чи постанови судів, які набрали законної сили.

51.Природоохоронні прокуратури. У зв'язку з загостренням у країні екологічного становища і необхідністю підсилення прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону природи і навколишнього середовища в системі органів прокуратури засновані природоохоронні прокуратури. Вони утворені за принципом міжрайонних прокуратур з відповідною штатною чисельністю: прокурор, його заступник, помічники прокурора, слідчі. Контроль і керівництво діяльністю цих прокуратур здійснюють прокурор АРК. і прокурори областей за місцем їх знаходження. Природоохоронна прокуратура наділена всіма притаманними цьому органу повноваженнями. Рамки нагляду обмежені наглядом за додержанням законів про охорону природи і навколишнього середовища.

Природоохоронні прокуратури забезпечують нагляд за додержанням і правильним застосуванням природоохоронного законодавства органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Зокрема, першочерговим завданням цих прокуратур є нагляд за додержанням законодавства, спрямованого на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, безпечну експлуатацію діючих в Україні АЕС і утилізацію, знищення та поховання радіоактивних, токсичних, промислових та побутових відходів.

Перед природоохоронними прокуратурами стоять вельми відповідальні в сучасній обстановці завдання: домагатися ліквідації джерел забруднення, кваліфіковано розслідувати кримінальні справи цієї категорії; здійснювати нагляд за законністю розгляду цих справ у судах; рішуче реагувати на факти безгосподарного ставлення до природних багатств, забруднення атмосферного повітря, земель і водних джерел. Свою діяльність по охороні природи прокурори поовинні здійснювати у взаємодії з органами Міністерства екології та природних ресурсів України, іншими зацікавленими організаціями.

До предмета нагляду, що здійснюється природоохоронними прокуратурами, включено виконання законів, спрямованих на захист навколишнього середовища, природоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, перелік яких визначається прокурорами областей.

Природоохоронні прокуратури здійснюють розслідування екологічних злочинів. Вони підтримують державне обвинувачення при розгляді судами кримінальних справ, \ нагляд за розслідуванням яких вони здійснювали. В інших випадках державне обвинувачення підтримують територіальні прокурори.

В цивільному судочинстві ці прокурори беруть участь лише у разі розгляду заявлених ними цивільних позовів. | Принести касаційне подання на незаконний вирок або рішення ці прокурори можуть тільки по справах, у роз- \ гляді яких вони брали участь.

Генеральний прокурор України вимагає від усіх прокурорів спрямувати свої зусилля на забезпечення прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої шкоди.

Природоохоронні прокурори повинні проводити свою роботу щодо охорони найважливіших об'єктів навколишнього природного середовища (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс, тваринний світ), приділяючи особливу увагу охороні території та об'єктів природно-заповідного фонду

Першочергове завдання, яке стоїть перед усіма прокурорами, — це нагляд за відповідністю Конституції України актів з природоохоронних питань, що видаються органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, та додержання ними законів, які стосуються охорони довкілля.

Організація судових та правоохоронних органів

Генеральний прокурор України також зобов'язує прокурора АРК, прокурорів областей, міст Києва та Севастополя забезпечити взаємодію природоохоронних прокуратур з міськими та прирівняними до них прокуратурами, розмежувавши об'єкти нагляду і встановивши, що нагляд за виконанням законів спеціально уповноваженими на те державними органами виконавчої влади (контролюючими природоохоронними органами) здійснюють природоохоронні

прокурори.

52. Військові прокуратури. До них належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура ВіЙськово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських) (ст. І з Закону «Про прокуратуру).

Організація і порядок діяльності військової Прокуратури визначаються ч. 2 ст. 13 Закону «Про прокуратуру»

Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управлінні^ військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

На органи військової прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженн; дізнання та попереднього слідства, яке здійснюється в цих установах і формуваннях. Вони також розслідують злочини, вчинені військовослужбовцями, службовцями військових установ та закладів у зр'язку з виконанням службових обов'язків або вчинені в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій Збройних Сил України та інших військових формувань, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів.

Військовій прокуратурі підслідні також справи про вчинення злочинів групою осіб, якщо один із злочинців є військовим, або вчинені за участю військовослужбовця на території військової частини.

На органи військової прокуратури покладений обов'язок щодо підтримання державного обвинувачення у військових судах, участі в межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних і арбітражних справ, а також внесення подань у касаційному порядку або протестів у наглядовому порядку на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.

53.Прокуратури з нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах. Система, завдання, функції, розмежування компетенції з територіальними прокуратурами. У наш час в Україні прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних прокуратур та підпорядковуються обласним прокуратурам. На ці прокуратури покладено, зокрема: 1) проведення з урахуванням вимог ст. 112 КПК України досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у тюрмах, виправно¬трудових та виховно¬трудових колоніях, у кримінально¬виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах), у тимчасових слідчих ізоляторах на території виправно-трудових колоній, у лікувально-трудових профілакторіях управлінь (від¬ділів) ДДУВП в Автономній Республіці Крим та областях будь-якими особами, у тому числі й працівниками вказаних установ; 2) нагляд за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у вищеназваних установах; 3) підтримання державного обвинувачення в судах у кримінальних справах про такі злочини, а також участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків у піднаглядних установах; 4) представництво інтересів громадян та держави в суді у випадках, передбачених законом; 5) внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, ухвали, постанови та рішення суду у кримінальних та ци-віль¬них справах, а також за матеріалами, у розгляді яких во¬ни брали участь; 6) здійснення нагляду за виконанням вимог законів щодо охорони прав і законних інтересів громадян, які тримаються у місцях попереднього ув’язнення, виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, запобігання вчиненню такими особами правопорушень і злочинів, усунення причин та умов, що їм сприяють, а також нагляд за законністю наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ; 7) перевірку законності рішень за заявами та повідомленнями про злочини, а також про переведення ув’язнених і засуджених до приміщень камерного типу, одиночних камер, ізоляторів, карцерів та гауптвахт; 8) перевірку в порядку ст. 97 КПК України з прийняттям відповідного рішення заяв про зловживання владою або службовим становищем працівниками місць попереднього ув’язнення, виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, перевищення ними влади або службових повноважень, вчинення інших злочинів у сфері службової діяльності та ін.

На прокурорів з нагляду за додержанням законів при

виконанні судових рішень у кримінальних справах або на відповідних

територіальних прокурорів, якщо у структурі прокуратур обласного

рівня не створені спеціалізовані прокуратури, покласти:

- здійснення нагляду за додержанням законів у виправних та

виховних колоніях, виправних центрах, дільницях слідчих ізоляторів

на території виправних колоній, лікувально-трудових профілакторіях

регіональних підрозділів Департаменту;

- проведення досудового слідства відповідно до ч. 1 ст. 112

КПК України ( 1002-05 ) у кримінальних справах про злочини,

вчинені у виправних та виховних колоніях, виправних центрах,

тимчасових слідчих ізоляторах на території виправних колоній,

лікувально-трудових профілакторіях, у тому числі й працівниками

цих установ;

- здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні

дізнання та досудового слідства у справах про злочини зазначеної

категорії;

- представництво інтересів громадян та держави в судах,

підтримання державного обвинувачення, а також участь у судових

засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків,

згідно з їх компетенцією.

На підставі ч. 2 ст. 44 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;

2) безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;

3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;

4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;

6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

54. Організація роботи прокуратури. Одним із важливих засобів вдосконалення роботи прокуратур України всіх рівнів є НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП), під якою вбачають застосування на практиці досяг-нень науки, техніки і передового досвіду для найраціональнішої організації трудової діяль¬ності, досягнення максимального її ефекту, повного використання наявних у конкретному прокурорськослідчому колективі можливостей.

Наукова організація праці в органах прокуратури передбачає:

раціональний розподіл обов'язків між працівниками прокура¬тури (оперативними та допоміжними);

забезпечення узгодженості їх дій;

створення необхідних умов для безперервної та ритмічної ді¬яльності;

створення умов для високоефективного і повного викорис¬тання робочого часу та трудових ресурсів;

застосування раціональних методів, прийомів і засобів орг¬техніки у діловодстві та управлінській роботі;

підвищення професійної кваліфікації та загального культурного рівня кожного працівника,

створення атмосфери товариської взаємодопомоги, ділового психологічного настрою в колективі.

Одним із елементів організації роботи прокуратур виступає роз¬поділ обов'язків між оперативним складом, завданням якого є:

забезпечення розмежування об'єктів та функцій прокурор¬ськослідчої діяльності,

забезпечення персональної відповідальності за доручений на¬прям роботи;

об'єднання зусиль всіх працівників для виконання завдань про¬куратури.

Наказом Генерального прокурора №2 від 6 січня 2000 року "Про розподіл обов'язків між керівниками Генеральної прокуратури" ці обов'язки розподілені так:

1. За Генеральним прокурором України залишено загальне керів¬ництво прокуратурою України. Крім цього, Генеральний прокурор: керує роботою колегії; організаційноконтрольним управ¬лінням; бере участь у засіданнях Пленуму Верховного Суду Укра¬їни та Вищого Господарського Суду України; керує роботою пер¬шого відділу; пресцентру та редакції журналу "Вісник проку¬ратури", контролює роботу бухгалтерії.

2. Перший заступник Генерального прокурора України відповідаль¬ний за:

управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті;

відділ нагляду за додержанням природоохоронного законо¬давства;

відділ координації роботи держорганів з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю;

координацію діяльності управлінь і відділів Генеральної про¬куратури України;

участь у засіданнях Кабінету Міністрів України;

зв'язки з народними депутатами, розгляд їх звернень;

відділ матеріальнотехнічного забезпечення та соціальнопо¬бутових потреб.

3. Заступник начальника Головного управління нагляду за закон¬ністю оперативнорозшукової діяльності, дізнання та досудового слідства поширює свої повноваження на:

головне управління нагляду за законністю оперативнороз¬шукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури;

управління нагляду за додержанням законів органами внут¬рішніх справ та податкової міліції при провадженні опера¬тивнорозшукової діяльності, дізнання та досудового слід¬ства;

управління нагляду за додержанням законів спеціалізованими підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю;

відділ організації аналітичної роботи, контролю та криміна¬лістики і так далі.

Варто зазначити, що обов'язки в прокуратурах можуть розподі¬лятись за трьома принципами:

1. За предметногалузевим, згідно з яким за працівниками закріп¬люється відповідна галузь прокурорського нагляду або ділянка діяльності (характерно для прокуратур низової ланки).

2. За зональним (територіальним), коли на кожного працівника покла¬дається контроль за діяльністю конкретних нижчестоячих проку¬ратур або відповідним напрямом роботи у таких, залежно від тери¬торії їх розташування (характерно для прокуратур обласного рівня). Змішаний принцип за обома вищеназваними принципами. Крім того, у розподілі обов'язків між працівниками прокуратури

використовується і персональний принцип. Він має такі переваги:

1) існує і забезпечується персональна відповідальність за стан роботи в зонах;

2) розвиває ініціативу в організації взаємодії з керівниками піднаг¬лядних об'єктів у зонах;

3) вчить самостійно приймати рішення на прокурорськослідчій ділянці тощо.

Під час вибору способу розподілу обов'язків враховують:

об'єм роботи конкретної прокуратури;

місце розташування піднаглядних територій та об'єктів;

стан правопорядку в піднаглядних об'єктах;

професійні можливості працівників.

Обов'язки між працівниками в конкретних прокуратурах розпо-діляються наказом прокурора по прокуратурі. Типовий спосіб роз¬поділу обов'язків наступний: 1. Обов'язки прокурора (крім прямо передбачених в КПК):

організація роботи щодо боротьби із злочинністю, забезпе¬чуючи взаємодію галузей діяльності, відомств та їх працівників (функція координації);

підтримування і вдосконалення ділових стосунків з керівни¬ками підприємств, установ, організацій, що знаходяться на обслуговуваній прокуратурою території;

участь у розробці цими керівниками заходів щодо укріплення законності та правопорядку;

планування роботи прокуратури і організація її виконання;

безпосереднє керування однією або декількома галузями про¬курорської діяльності;

організація роботи щодо розгляду заяв, пропозицій і скарг прийому громадян;

аналіз діяльності прокуратури в цілому і, зокрема, роботи кон¬кретних працівників;

розповсюдження і запровадження передового досвіду,

керівництво плановими і позаплановими оперативними на¬радами;

Існує практика, коли прокурор залишає за собою керівництво слідством; нагляд за загальним додержанням і виконанням законів курує заступник прокурора; нагляд за додержанням законів оперативнорозшуковою діяльністю, дізнанням, досудовим слідством, підтриманням держобвинувачення тощо доручається конкретним прокурорським працівникам. Обов'язки заступника прокурора районного рівня:

організація роботи з нагляду за загальним додержанням за¬конів і з правової пропаганди (участь у ній);

аналіз і узагальнення стану законності і правопорядку;

організація роботи з відшкодування державі матеріальної шкоди;

безпосередній розгляд скарг наглядового характеру, аналіз роботи з ними;

перевірка обґрунтованості клопотань про адміністративне ви¬селення;

контроль за роботою помічників, які займаються наглядовою діяльністю тощо;

узагальнення роботи прокуратури і розроблення пропозицій з питань нагляду за загальним додержанням законів, відшко¬дування шкоди державі, роботи із заявами, правової пропа¬ганди;

навчання помічників і слідчих, підготовка планів навчання, за¬няття з особовим складом прокуратури, керування роботою канцелярії тощо.

Помічники прокурора виконують обов'язки в межах закріплених за ними галузей наглядової діяльності та питань, вирішуваних про¬куратурою, допомагають слідчим тощо.

Слідчі прокуратури розслідують злочини.

Технічний персонал їх робота поділяється за предметним принципом.

Із 1 січня 1995 року в органах прокуратури України діє "Інструк¬ція по діловодству в органах прокуратури", затверджена наказом Ге¬нерального прокурора України №25 від 22 грудня 1994 року, якою встановлено порядок ведення діловодства в прокуратурах України усіх рівнів.

Узагальнивши літературу та прокурорську практику, можна кон-статувати, що правильно організувати прокурорам свою роботу за¬важає наступне:

недостатнє знання деякими прокурорами, через кабінетний стиль роботи і через відсутність зв'язку з громадськістю та населенням, оперативної обстановки, недостатня їх обізна¬ність із станом законності і правопорядку та структурою і ди-намікою злочинності на обслуговуваній очолюваною проку¬ратурою території;

відхід від предмета і меж прокурорського нагляду, підміна і дублювання діяльності контрольованих прокуратурою органів, збереження команднобюрократичних методів щодо усунення виявлених порушень закону;

несвоєчасність заходів, що застосовуються прокурором для усунення порушень закону; запізніле реагування (або повна відсутність такого) на виявлені порушення законності;

недостатня цілеспрямованість у виявленні та усуненні по¬рушень законності, а також відсутність чіткої й неухильної так¬тики у виборі об'єктів прокурорських перевірок;

невиправдане повернення до повторних перевірок одних і тих самих об'єктів чи суб'єктів через вжиті напівзаходи, незакін¬ченість попередніх перевірок;

непереборна віра у "силу паперу", тобто у паперовий стиль керування, формалізм і бюрократизм у роботі прокурора за-мість живої роботи;

неналежна робота зі скаргами та заявами громадян,

безпосередні порушення деякими прокурорами вимог закону або поблажливість до таких порушень нижчестоячими про¬курорами, тяганина у роботі та прийнятті рішень, у тому числу і в слідстві.