§ 4. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив
Кожне рішення повинно відповідати вимогам, які до нього пред’являються. При порушенні вимог суд, який ухваливрішення, як правило, не може сам скасувати або змінити це рішення (ч.2 ст. 218 ЦПК). Допущені недоліки виправляються вищимисудами. Але деякі з них, пов’язані з неповнотою, неясністю і неточністю судового рішення, можуть виправлятись тим судом, який ухвалив це рішення, шляхом ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК), його роз’яснення (ст. 221 ЦПК), а також виправленняописок та арифметичних помилок (ст. 219 ЦПК).
Додаткове рішення суду— це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов’язані з порушенням вимог його повноти.
Додаткове рішення судуухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв’язав окремі процесуальні питання. Згідно із ст.220 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точноної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.
На практиці є випадки, коли судом ухвалюються додаткові рішення при відсутності обставин, визначених в ст.220 ЦПК. Так, у березні 2003 р. Б. звернулася до суду з позовом до державного підприємства “Харківський метрополітен” (далі-ДП), третя особа – Ф., про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Ленінський районний суд м.Харкова рішенням від 26 листопада 2003 р. у задоволенні позову про поновлення на роботі Б.відмовив і зобов”язав управління ДП змінити дату її звільнення на 8 лютого 2003 р., внести в наказ про звільнення і в трудову книжку відповідні зміни та провести оплату листка непрацездатності.
Апеляційний суд Харківської області рішенням від 19 травня 2004 р. зазначене рішення суду скасував і ухвалив нове, яким поновив Б.на роботі з 3 лютого 3003 р. і постановив стягнути з ДП на її користь 14 тис.959 грн.заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Додатковим рішенням цього ж суду від 16 червня 2004 р. зменшено розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 тис.959 грн. до 9 тис. 922 грн.
У касаційних скаргах Б.і ДП просили скасувати додаткове рішення апеляційного суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд України, обгрунтовуючи своє рішення, зазначив, що додаткове рішення може бути постановлено судом за наявності обставин, визначених у ст.214 ЦПК (1963 р.), зокрема: якщо відносно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази, давали пояснення, не постановлено рішення; якщо суд, розв”язавши питання про право, не зазначив точно розміру присудженого стягнення або які дії треба виконати; якщо суд не вказав про негайне виконання рішення у випадках, передбачених у ст.217 ЦПК (1963 р.); якщо суд не вирішив питання про судові витрати.
Як убачається із змісту заяви, відповідач просив виправити допущені судом помилки в частині розрахунків заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто фактично оспорив рішення апеляційного суду в частині правильності визначення середньомісячного заробітку Б.
Оскільки порушення процесуального права привело до непраильного вирішення справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України скасувала додаткове рішення апеляційного суду і направила справу на новий розгляд до цього ж суду.1
Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушене особами, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи суду до закінчення строку на виконання рішення. Цей строк може бути поновлений, коли суд визнає причину пропуску його поважною за правилами, передбаченими ст. 73 ЦПК.
Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з викликом сторін, проте їх неявка не перешкоджає розгляду цього питання.
На додаткове рішення може бути подано скаргу до апеляційного суду.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Якщо на рішення подана апеляційна скарга і поряд з цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку вирішити питання про додаткове рішення, а потім направити справу для розгляду в апеляційній суд.
Крім додаткового рішення суд може усунути недоліки і шляхом його роз’яснення.
Роз’яснення рішення суду — це уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення. Згідно із ст. 221 ЦПК підставою роз’яснення рішення є його незрозумілість для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця.
Неясним є рішення, в якому не вказано повну або правильну назву сторони чи третьої особи. Рішення потребує роз’яснення і тоді, коли виникають нові обставини, які не мають впливу на його суть, але являються перепоною для його виконання (правонаступництво, зміна розміру присуджених аліментів, стягнення на двох чи більше дітей після досягнення одним з них повноліття, зміна особи, яка повинна отримувати аліменти, тощо).
Приводом до роз’яснення рішення є утруднення чи неможливість його виконання. В зв’язку з цим, як правило, роз’яснюється резолютивна частина судового рішення, але може бути роз’яснена і мотивувальна. Необхідність у цьому виникає для підтвердження преюдиціально встановленого факту чи правовідносин, визнаних судовим рішення, що набрало законної сили.
Роз’яснення рішення суду провадиться судом за заявою осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця.
Подання заяви про роз’яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання (ч.2 ст. 221 ЦПК). Якщо рішення виконано частково, то роз’яснення повинно торкатися тієї частини, яка не виконувалась, але при умові, що строк для пред’явлення рішення до виконання ще не закінчився.
Заява про роз’яснення рішення, подана після закінчення строку для його примусового виконання, залишається без розгляду.
Заявапро роз’яснення рішення розглядається судом протягом десяти днів. Неявкаосіб, які брали участь у справі,і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз’яснення рішення суду.
Ухвала, в якій роз’яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз’яснено за його заявою.
Кожне рішення повинно бути точним. Точність, як вимога до судового рішення, полягає у безпомилковому викладенні змісту судового рішення, а також здійсненні безпомилкових підрахунків Але інколи при ухваленні рішення суди допускають описки та арифметичні помилки.
Описка – це мимовільна (випадкова) помилка в рішенні, яка допущена при його викладенні.Описка - це також помилка в правописі, в розділових знаках, в смисловому викладенні речення. Тому описками є мимовільні, граматичні, орфографічні і стилістичні помилки, які викликають неточне викладення змісту рішення суду. До них можна віднести викривлення, допущені в прізвищі судді, прізвищі, імені та по батькові сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, неправильні звороти мови, стилістично неправильно складені речення, розділові знаки, якщо вони викривляють дійсний зміст рішення.
Арифметична помилка – це помилка в підрахунках. Під поняттям підрахунок слід розуміти арифметичні дії: додавання, віднімання, множення, ділення.
Описка та арифметична помилка – це помилки, які свідчать, що рішення суду є неточне. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні тим судом, який його ухвалив, не змінюючи сутності цього рішення.
Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні стосується тих випадків, коли такі помилки виявились після ухвалення і проголошення рішення. Якщо такі недоліки судового рішення будуть виявлені після проголошення рішення, то суд може їх виправити як за власною ініціативою, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Закон не містить ніяких обмежень відносно строків для здійснення дій по виправленню судового рішення. Проте слід виходити з того, що при цьому діють загальні строки виконавчої давності (три роки). Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження.
Питання про внесення виправлень вирішується у відкритому судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце проведення засідання. Їх неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень.
Ухвала про внесення виправлень в судове рішення постановляється в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглядав справу. Ухвала оформляється як окремий процесуальний документ, додається до справи і з цього часу є складовою частиною судового рішення.
Ухвала суду про внесення виправлень у рішенні може бути оскаржена в апеляційному порядку.