4.1 Показники, структура і методика розробки рахунку

виробництва

Рахунок виробництва є першим у переліку рахунків поточних операцій, і методологія його побудови у значній мірі впливає на методологію усіх наступних рахунків.

При визначенні показників рахунку виробництва застосовуються Класифікація інституційних секторів економіки та Класифікація видів економічної діяльності.

Рахунок виробництва відображає операції, які відносяться безпосередньо до процесу виробництва. Він складається для економіки в цілому, інституційних секторів і, при необхідності, для видів економічної діяльності.

У ресурсній частині рахунку виробництва показується випуск (виробництво) товарів та послуг. У розділі використання відображається проміжне споживання товарів та послуг і балансуюча стаття - валова додана вартість (ВДВ), яка визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням (табл.4).

Таблиця 4 - Схема рахунку виробництва інституційних секторів Ресурси Випуск

(в основних цінах) Усього

Використання

Проміжне споживання Валова додана вартість Усього

Споживання основного капіталу Чиста додана вартість

Випуск товарів та послуг визначається вартістю продукції, яка, є результатом виробничої діяльності господарюючих одиниць-резидентів у звітному періоді.

До випуску включаються:

• усі товари, незалежно від їхнього використання (як товари, надані іншим одиницям, котрі їх не виробляють, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника);

• послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;

• побутові і домашні послуги (приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми тощо), які надаються домашнім господарствам найманою домашньою прислугою;

• умовно обчислена вартість проживання у власному житлі.

У системі національних рахунків розрізняють два типи випуску - ринковий і неринковий.

Ринковий випуск здійснюється у секторі нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та секторі домашніх господарств (крім виробництва товарів та послуг для власного кінцевого використання і умовно обчисленої вартості послуг по проживанню у власному житлі).

Неринковий випуск є характерним для секторів загального державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, та сектору домашніх господарств в частині виробництва товарів і послуг для власного кінцевого використання. Неринковий випуск оцінюється переважно за сумою поточних витрат на виробництво товарів та послуг. Поточні витрати на виробництво включають матеріальні витрати, оплату послуг сторонніх організацій, оплату праці найманих працівників (включаючи фактичні та умовно обчислені внески роботодавців на соціальне страхування), інші податки (за виключенням субсидій), пов'язані з виробництвом, споживання основного капіталу.

Для оцінки випуску товарів та послуг за видами економічної діяльності використовуються основні ціни, тобто вартість, яку виробник отримує за одиницю товару чи послуги, за виключенням будь-яких податків на продукти і включаючи субсидії на продукти (крім субсидій на імпорт).

Ринкові ціни застосовуються для оцінки випуску товарів та послуг в цілому по економіці. Вони включають податки на продукти за виключенням субсидій на продукти.

Проміжне споживання відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі виробництва (за винятком основних засобів, використання яких враховується як споживання основного капіталу).

Проміжне споживання включає такі елементи:

а) матеріальні витрати;

б) оплату послуг (включаючи витрати на відрядження в частині оплати проїзду та послуг готелів).

До складу матеріальних витрат включається вартість витрачених у виробництві: сировини і матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих, палива і електроенергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, інших матеріальних витрат.

Не включаються до матеріальних витрат вартість товарів, придбаних для перепродажу, та вартість покупних матеріалів (електроенергії, газу, нафтопродуктів тощо), які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві.

Оплата послуг включає: послуги транспорту (вантажного і пасажирського), послуги пошти і зв'язку, діяльність у сфері інформатизації, послуги освіти тощо. Поряд з прямою оплатою фінансових послуг проміжне споживання включає оплату послуг фінансових посередників.

Товари і послуги, призначені для проміжного споживання, оцінюються в цінах споживачів. Ціни споживачів включають основну ціну товару чи послуги, торгово-транспортну націнку, податки на продукти, крім ПДВ, включаючи податки на імпорт (за виключенням субсидій на продукти, у тому числі субсидій на імпорт), невідрахований ПДВ, сплачений покупцем (при його наявності (стосується сум ПДВ, сплачених по товарах (роботах, послугах), які використовуються для виробництва продукції, звільненої від сплати ПДВ відповідно до законодавства або для потреб невиробничої сфери).

Проміжне споживання товарів потрібно оцінювати за цінами, які існують на момент їх споживання в процесі виробництва, а не в момент придбання товарів. Тому здійснюється коригування обсягів проміжного споживання на зміну вартості виробничих запасів (холдинговий прибуток по виробничих запасах).

Валова додана вартість (ВДВ) включає первинні доходи, що створюються учасниками виробництва. За інституційними секторами (видами економічної діяльності) вона розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням:

Схема рахунку виробництва для економіки в цілому наведена у таблиці 5. Таблиця 5 - Схема рахунку виробництва для економіки в цілому Ресурси

Випуск (в основних цінах)

Податки за виключенням субсидій на продукти

Усього

Використання

Проміжне споживання

Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах) Усього

Споживання основного капіталу Чистий внутрішній продукт

На рівні економіки в цілому балансуючою статтею рахунку виробництва виступає валовий внутрішній продукт. При обчисленні ВВП сума валової доданої вартості секторів (видів економічної діяльності) зменшується на суму послуг фінансових посередників, яка відноситься до проміжного споживання умовної одиниці і не розподіляється за інституційними секторами (видами економічної діяльності), та збільшується на величину податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Починаючи з 2001 року розрахунки валової доданої вартості здійснюються за видами економічної діяльності.

Додана вартість вимірюється як на валовій основі (включаючи споживання основного капіталу), так і на чистій основі (за виключенням споживання основного капіталу). Відповідно чистий внутрішній продукт (ЧВП) розраховується на основі ВВП за виключенням споживання основного капіталу.

Споживання основного капіталу - це зменшення вартості основного капіталу, який використовується у виробництві протягом звітного періоду, в результаті його фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень. До складу споживання основного капіталу входять:

• амортизація основних засобів та її дооцінка до рівня цін, які діють на момент здійснення операцій;

• втрати від падежу дорослої продуктивної худоби.

Не включається вартість основного капіталу, зруйнованого в результаті військових дій або виняткових подій, таких як великі стихійні лиха.

Податки на продукти - це податки, які справляються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг. Вони сплачуються на момент їхнього виробництва, реалізації або імпорту. До них відносяться:

• податок на додану вартість (ПДВ) із вироблених в Україні та ввезених на її територію товарів (робіт, послуг);

• акцизний збір із вироблених в Україні та ввезених на територію України товарів;

• плата за придбання спеціального торгового патенту на здійсненні торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг;

• ввізне та вивізне мито;

• податок з реклами;

• єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних та фізичних осіб (50%);

• збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

• митні збори;

• збори за послуги, пов'язані з охороною прав на інтелектуальну власність;

• відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

• відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

• відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України;

• надходження від збору за проведення гастрольних заходів;

• кошти, нараховані у складі ціни продажу електричної енергії, що продається виробниками на оптовому ринку України.

Субсидії на продукти - це субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих резидентами.

Субсидії на продукти включають регулярні відшкодування підприємствам із державного бюджету постійних збитків, які виникають в результаті того, що продажна ціна на вироблену продукцію встановлюється нижче середніх витрат виробництва. До них відносяться, наприклад, дотації із державного бюджету підприємствам промисловості, сільського господарства, житлового господарства, міського транспорту тощо.

Перелік податків та субсидій на продукти залежить від чинного законодавства і може щорічно змінюватись.

Розрахунок податків на продукти виконується з використанням даних Звітів про виконання державного та місцевих бюджетів по доходах з урахуванням зміни заборгованості по виплатах у звітному періоді порівняно з попереднім. Субсидії на продукти визначаються на основі даних про витрати бюджету. Податки і субсидії на продукти відображаються загальною сумою в цілому по економіці в цілому без розподілу за видами економічної діяльності.

Чисті податки на продукти визначаються як різниця між податками та субсидіями на продукти.

До валової доданої вартості та валового внутрішнього продукту входить споживання основного капіталу. За виключенням споживання основного капіталу ці агрегати мають назву чистої доданої вартості та чистого внутрішнього продукту.