2.2.6. Види підприємств

Закон України «Про підприємства в Україні» визначає такі види підприємств:

• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

• господарське товариство (правовий статус господарських товариств регулюється Законом України «Про господарські товариства» і буде розглянутий в окремому розділі);

• підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян;

• комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

• державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Казенне підприємство — державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації і за рішенням Кабінету Міністрів України перетворене в казенне підприємство.

Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однієї з таких умов:

а) підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;

б) головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 %) є держава;

в) підприємство є суб’єктом природних монополій.

Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства України.

Управління казенним підприємством здійснюють органи, упов­новажені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

• у промисловості та будівництві — з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

• в інших галузях виробничої сфери — з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

• у науці і науковому обслуговуванні — з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

• у галузях невиробничої сфери — з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

• у роздрібній торгівлі — з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств установлюються законодавством України.

В Україні можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

2.3. Об’єднання підприємств

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо інше не передбачено законодавством України.

Об’єднання підприємств мають такі ознаки:

а) об’єднання діють на основі договору або статуту, які затверджуються їх засновниками або власниками;

б) підприємства, які входять до складу об’єднання підприємств, зберігають права юридичної особи;

в) об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням;

г) об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

д) в об’єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших держав;

е) рішення про створення об’єднання (установчий договір) і статут цього об’єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством;

є) реєстрація об’єднання провадиться в порядку, встановленому законодавством для підприємства;

ж) підприємства, які входять в об’єднання, можуть вийти з його складу зі збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями;

з) об’єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять до нього. Ліквідація об’єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об’єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об’єднання.

Відповідно до Закону підприємства можуть об’єднуватись в:

а) асоціації — договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

б) корпорації — договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

в) консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

г) концерни — статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

д) інші об’єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

До об’єднань підприємств належать також промислово-фінан­сові групи, порядок створення, реорганізації та ліквідації яких, а також фінансово-економічні умови їх діяльності визначаються Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні» (далі — Закон) від 21 листопада 1995 р.

Відповідно до ст. 1 Закону промислово-фінансова група (ПФГ) — це об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

Суб’єктами промислово-фінансової групи є:

а) головне підприємство ПФГ — підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами;

б) учасник ПФГ — підприємство, банк або інша наукова чи проектна установа, організація, створена згідно із законодавством України, або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.

Головне підприємство і учасники ПФГ згідно зі ст. 2 Закону зберігають статус юридичної особи, а також незалежність у здійс­ненні виробничої, господарської і фінансової діяльності. У складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство. ПФГ не має статусу юридичної особи.

Законом передбачено, що право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ.

Головне підприємство і учасники ПФГ укладають генеральну угоду про сумісну діяльність для виробництва кінцевої продукції. Ця діяльність відповідно до ст. 434 Цивільного кодексу України є окремим видом сумісної діяльності.

Сторони самостійно визначають умови генеральної угоди, крім тих, що випливають з державних програм, з метою реалізації яких і створено ПФГ.

Пункт 3 ст. 2 Закону визначає істотні умови угоди, якими є:

• назва ПФГ;

• перелік затверджених у встановленому законодавством порядку державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ;

• визначення головного підприємства ПФГ;

• кандидатура президента ПФГ, його права та обов’язки, порядок звільнення з посади;

• перелік учасників ПФГ;

• перелік кінцевої продукції ПФГ;

• термін дії угоди;

• інші умови, передбачені законодавством, та ті, які визначають необхідними ініціатори створення ПФГ.

Угода підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України і набирає чинності з дня прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про створення (реєстрацію) ПФГ.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону рішення про створення (реєстрацію) об’єднання та надання йому статусу ПФГ ухвалюється Кабінетом Міністрів України з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, затверджених законами або постановами Верховної Ради України, і оформлюється постановою.