РОЗДІЛ 7

Юридична відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності

Стаття 10 Закону України «Про підприємництво» закріплює відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності. Підприємець зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Розрізняють такі види юридичної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: цивільно-правова (майнова), адміністративна і кримінальна. У даному розділі також будуть стисло розглянуті дисциплінарна і матеріальна відповідальність, які хоч і належать до галузі трудового права, проте, застосовуючи найману працю, підприємці (та їх працівники) досить часто виступають у ролі суб’єктів такої відповідальності.

Під юридичною відповідальністю взагалі звичайно розуміють вид соціальної відповідальності у вигляді застосування до правопорушників заходів державного примусу каральної спрямованості, понесення правопорушниками втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

Основною ознакою юридичної відповідальності є її тісний зв’язок з правом і державним примусом, тобто юридичну відповідальність можна визначити як правовідносини, в яких держава має право застосовувати певні заходи державного примусу до суб’єктів, які скоїли правопорушення, і зобов’язання правопоруш­ників перетерплювати втрати чи обмеження, передбачені санкціями норм права.

Соціальне призначення юридичної відповідальності — це охорона суспільних відносин. Юридична відповідальність виконує такі функції:

а) правоохоронну, що поділяється на правовідновлюючу і каральну;

б) виховну, що поділяється на функції загальної і спеціальної превенції.

Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи:

1) заборона суспільно небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм;

2) індивідуалізація санкцій стосовно конкретних правопорушників;

3) забезпечення несення правопорушниками відповідних втрат.

7.1. Цивільно-правова (майнова) відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності

Цивільно-правова відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб’єктів підприємництва — це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених цивільним правом обов’язків, що пов’язане з порушенням суб’єктивних прав іншої особи. Цивільно-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах другої особи (кредитора) встановлених законом або договором заходів впливу, які спрямовані на покладення на правопорушника несприятливих наслідків майнового характеру (відшкодування збитків або шкоди, сплата неустойки). Важливою рисою цивільно-правової відповідальності є те, що реалізація її заходів зачіпає тільки майнові інтереси правопорушника і безпосередньо не впливає на нього як на особу (як це має місце у разі кримінальної та адміністративної відповідальності).

Цивільно-правова відповідальність має компенсаційний харак­тер, оскільки її мета полягає у відновленні порушених майнових прав кредитора і у зв’язку з цим примушенні боржника до виконання покладених на нього законом або договором обов’язків. Розмір цивільно-правової відповідальності, як правило, відповідає розміру завданих збитків.

Залежно від характеру правопорушення розрізняють договірну і позадоговірну відповідальність. Договірна відповідальність має місце у разі порушення обов’язків, передбачених договором. За позадоговірної відповідальності шкода, збитки або інші подібні наслідки завдаються особою, яка не перебуває в договірних відносинах з потерпілою стороною. Практичний сенс такого поділу такий: за договірної відповідальності сторони можуть установити відповідальність за порушення навіть таких прав і обо­в’язків, відповідальність за які законом не передбачена. Позадоговірна відповідальність регламентується нормами, які зазначені в законі, і угода з приводу умов і розмірів такої відповідальності не допускається.

Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов’язань може бути дольова, солідарна і субсидіарна.

Дольова відповідальність настає за порушення зобов’язання, в якому є кілька боржників, і кожний з них несе відповідальність у певній частці, визначеній законом або договором.

Для солідарної відповідальності характерно, що кредитор вправі вимагати виконання зобов’язання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу (ст. 175 Цивільного кодексу). Солідарна відповідальність застосовується у випадках, прямо передбачених законом або договором (наприклад, відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу в разі невиконання зобов’язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки).

Субсидіарна відповідальність являє собою додаткову відповідальність третьої особи за боржника, яка встановлюється законом або договором, у випадку невиконання зобов’язання боржником самостійно (наприклад, згідно зі ст. 196 Цивільного кодексу на відміну від поруки гарантійна відповідальність є додатковою, а не солідарною).