6.2.2. Поняття і види довіреності

Відповідно до ст. 64 Цивільного кодексу довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Довіреність — це одностороння угода у формі письмового документа, яка виходить від особи, яку представляють, і визначає повноваження представника по відношенню до третіх осіб. Для видачі довіреності згоди представника не потрібно. Повноваження виникають у представника незалежно від його згоди. Проте реалізація повноважень, наданих представнику, вже залежить від його волі.

Довіреність, як і будь-яка інша угода, повинна відповідати всім вимогам, передбаченим законом.

Розрізняють такі види довіреностей:

а) загальна (генеральна) — передбачає повноваження на здійс­нення різноманітних угод та інших юридичних дій (наприклад, довіреність на управління майном);

б) спеціальна — видається для здійснення однорідних юридич­них дій протягом певного часу (наприклад, отримання грошових коштів з депозитного рахунка в банку);

в) разова — видається для здійснення однієї угоди або юридичної дії (наприклад, отримання матеріальних цінностей).

Форма довіреності. Відповідно до ст. 64 Цивільного кодексу довіреність повинна бути укладена в письмовій формі. Письмова форма довіреності може бути простою і нотаріальною. У ч. 1 ст. 65 Цивільного кодексу передбачені вимоги, згідно з якими довіреність обов’язково повинна бути ноторіально посвідчена.

Довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій, повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених Цивільним кодексом, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Відповідно до чинного законодавства обов’язковому нотаріаль­ному посвідченню підлягають:

• договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) житлового будинку, іншого нерухомого майна (ст. 227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу);

• договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об’єктів, товарів в обороті або у переробці (ст. 13 Закону України «Про заставу»);

• договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності (ст. 18 Земельного кодексу України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»);

• договори купівлі-продажу майна державних підприємств (ст. 27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», ст. 25 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);

• шлюбні контракти (ст. 27 Кодексу про шлюб та сім’ю);

• заповіти (ст. 541 Цивільного кодексу);

• доручення на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма доручення (ст. 65 Цивільного кодексу);

• доручення, що видаються в порядку передоручення (ст. 68 Цивільного кодексу);

• інші угоди, для яких чинним законодавством передбачена обов’язкова нотаріальна форма.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про нотаріат» та п. 89 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 14 чер­вня 1994 р. № 18/5 (з наступними змінами) нотаріуси посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім’я однієї або кількох осіб. Такі доручення підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр доручень. Доручення на право користування та розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр доручень.

У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його складання (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У дорученнях на ім’я адвокатів зазначається їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо є членом адвокатського об’єд­нання).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Цивільного кодексу до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

а) довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних зак­ладів;

б) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ і закладів;

в) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Цивільного кодексу довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов’язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахід­ників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонденції, у тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-екслуатаційною організацією за місцем його проживання, а також адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Згідно зі ст. 66 Цивільного кодексу довіреність від імені державної організації видається за підписом її керівника з прикладенням печатки цієї організації.

Довіреність від імені кооперативної або іншої громадської організації видається за підписом осіб, уповноважених на це її статутом, з прикладенням печатки цієї організації.

Довіреність від імені державної, кооперативної або іншої громадської організації на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей повинна бути підписана також головним (старшим) бухгалтером цієї організації.

Порядок видачі і форма довіреностей на вчинення операцій у банку і довіреностей на укладення угод у галузі зовнішньої торгів­лі визначаються спеціальними правилами.

Довіреності організацій, крім тих, що видаються в порядку передоручення, нотаріального посвідчення не вимагають. Вони видаються за підписом її керівника (у кооперативних і громадських організаціях — за підписом осіб, уповноважених на це статутом) з прикладенням печатки цієї організації, а довіреності на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей повин­ні бути підписані також головним (старшим) бухгалтером цієї організації.

Треба зазначити, що певні особливості мають довіреності на одержання цінностей юридичними особами. Порядок видачі та реєстрації таких довіреностей регулюється Інструкцією «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (далі — Інструкція). Інструкція затверджена наказом Міністерства фінансів від 16 травня 1996 р. № 99 (з наступними змінами). Відповідно до п.1 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, доб­рива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-мате­ріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі — цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої самої кількості з цього підприємства.

Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те упов­новажені керівником підприємства.

Керівником підприємства затверджується перелік посад, посідання яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей.

Строк дії довіреності встановлюється залежно від можливості одержання та вивезення відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше ніж на 10 днів.

У разі позбавлення довіреної особи права на одержання цінностей за виданою їй довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається.

Особа, якій видана довіреність, зобов’язана не пізніше наступ­ного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Строк довіреності. Довіреність — це угода, яка укладається на певниї строк.

Відповідно до ст. 67 Цивільного кодексу строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.

Передоручення. Передоручення — це передача представником своїх повноважень другій особі. Воно можливе лише у двох випадках:

• коли передоручення прямо передбачено у виданій довіреності;

• коли передоручення не передбачене в довіреності, проте в обставинах, що складалися, (наприклад хвороба) представник примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

Відповідно до ст. 68 Цивільного кодексу особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчинити ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

Довіреність, за якою повноваження передаються іншій особі, повинна бути нотаріально посвідчена.

Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Особа, яка передала повноваження іншій особі, повинна сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов’язку покладає на особу, що передала повнова­ження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження, як за свої власні.

Припинення довіреності. Після закінчення строку дії довіреності вона втрачає свою силу. Враховуючи, що відносини між особою, яку представляють, і її представником засновані на довірі, то дія довіреності може бути припинена в односторонньому порядку як особою, яку представляють (скасування довіреності), так і представником (шляхом відмови від довіреності). Припинення довіреності можливе в будь-який час, і угода про відмову від цього права є недійсною.

Відносини між особою, яку представляють, і представником, який діє на підставі довіреності, — це завжди відносини між дієздатними учасниками. У зв’язку з цим припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність, припинення юридичної особи, на ім’я якої видана довіреність, смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім тягне за собою припинення чинності довіреності.

Оскільки передоручення засноване на довіреності, то з припиненням довіреності втрачає силу і передоручення.

Відповідно до ст. 69 Цивільного кодексу чинність довіреності припиняється внаслідок:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови особи, якій видана довіреність;

4) припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;

5) припинення юридичної особи, на ім’я якої видана довіреність;

6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно від- сутнім;

7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, — відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна.

З припиненням довіреності втрачає силу передоручення.

Наслідки припинення довіреності. Якщо особа, яку представляють, скасувала довіреність, то вона зобов’язана повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представ­ництва перед якими видана довіреність. Такий обов’язок покладається і на правонаступників особи, яка видала довіреність внаслідок припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність, припинення юридичної особи, на ім’я якої видана довіреність, смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Повідомлення необхідне для запобігання здійснення дій представником з третіми особами після скасування довіреності. Проте можлива ситуація, коли представник продовжував здійснювати свої представницькі функції, не знаючи про скасування довіреності. У такому випадку права і обов’язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видана довіреність, до того як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб.

З метою запобігти здійсненню угод з використанням скасованої довіреності закон покладає обов’язок на особу, якій вона видана, або її правонаступників негайно повернути довіреність у разі її припинення (ст. 70 Цивільного кодексу).