6.3.12. Припинення зобов’язань

Припинення зобов’язання виконанням. Досягнення мети, заради якої встановлювалось зобов’язання, здійснюється шляхом його виконання. Ось чому виконання належать до найбільш розповсюджених способів припинення зобов’язань.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов’язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а у разі неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов’язання, поки не доведено інше.

У разі відмови кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. У цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив (ст. 216 Цивільного кодексу).

Припинення зобов’язання зарахуванням. Зобов’язання при­пиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Для зарахування досить заяви однієї сторони (ст. 217 Цивільного кодексу).

Для застосування зарахування необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

• вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

• вимоги повинні бути однорідними. Як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум;

• настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонню угоду, яка викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється. Якщо розмір вимог не однаковий, то зобов’язання з більшим розміром суми вимог лишається чинним, але в меншому розмірі.

Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:

а) за якими минув строк позовної давності;

б) про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

в) про довічне утримання (ст. 425 Цивільного кодексу);

г) в інших випадках, передбачених законом.

Припинення зобов’язання збігом боржника і кредитора в одній особі. Зобов’язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі.

Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов’язання виникає знову (ст. 219 Цивільного кодексу). Збіг боржника і кредитора в одній особі відбувається в силу правонаступництва.

Стосовно громадян збіг боржника і кредитора в одній особі можливий при спадкоємстві, коли спадкоємець і спадкодавець до відкриття спадщини знаходились між собою в зобов’язальному правовідношенні.

Стосовно юридичних осіб зобов’язання може припинятись збігом боржника і кредитора в одній особі в силу злиття юридичних осіб або приєднання однієї юридичної особи до другої, якщо між ними існує зобов’язання, в якому одна юридична особа — кредитор, а друга — боржник. Підставою набуття всіх прав і обов’язків нововиниклою юридичною особою є правонаступництво (ч. 2 ст. 37 Цивільного кодексу).

Передбачене в ч. 2 ст. 219 Цивільного кодексу правило встановлене в інтересах кредитора. Воно застосовується у випадках, коли спадкоємство мало місце після громадянина, оголошеного померлим, а з часом таке рішення було скасоване судом.

Правило, встановлене в ч. 2 ст. 219 Цивільного кодексу, не застосовується до юридичних осіб. У випадку поділу юридичної особи, яка виникла в результаті злиття або приєднання, право і обов’язки визначаються передаточним балансом.

Припинення зобов’язання угодою сторін. Зобов’язання при­пиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими особами.

Припинення зобов’язання між організаціями угодою сторін, зокрема угодою про заміну іншим зобов’язанням, допускається в разі, якщо це не суперечить актам планування народного господарства (ст. 220 Цивільного кодексу).

Угода сторін про припинення зобов’язання здійснюється шляхом складення боргу або новації. В односторонніх зобов’язаннях складення боргу означає звільнення кредитором боржника від обов’язку виконати зобов’язання. У двосторонніх зобов’язаннях складення боргу відбувається шляхом уступки взаємних вимог (мирова угода).

Під новацією розуміється припинення зобов’язання шляхом встановлення з цією метою нового зобов’язання. Новація не є перетворенням одного зобов’язання в інше. За допомогою новації припиняється існуюче зобов’язання і встановлюється нове. Нове зобов’язання виникає між тими самими особами і відрізняється від попереднього своїм змістом.

Угода про припинення зобов’язання (мирова угода) і новація є двосторонніми угодами, і їх укладення підпорядковується ст. 43, 44 Цивільного кодексу.

Припинення зобов’язання неможливістю виконання. Відповідно до ст. 222 Цивільного кодексу зобов’язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (ст. 210 Цивільного кодексу).

Неможливість виконання є підставою припинення зобов’язан­ня, якщо неможливість викликана обставинами, за які боржник не відповідає. Якщо неможливість виконання викликана виною боржника, то зобов’язання не припиняється, а перетворюється у правовідношення, в якому реалізується відповідальність боржника.

Умови обставин, за які боржник не відповідає:

а) правомірність невиконання боржником зобов’язання;

б) відсутність вини боржника;

г) наявність вини кредитора;

д) настання неможливості виконання в період дії зобов’я­зання.

Припинення зобов’язання смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи. Зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника.

Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора.

Зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (бор­жника або кредитора).

Законодавством України виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу (ст. 223 Цивільного кодексу).

Смерть боржника або кредитора, за загальним правилом, не тягне за собою припинення зобов’язання. Майновий характер прав і обов’язків, які складають зміст зобов’язання, обумовлює їх перехід у випадку смерті боржника або кредитора до спадкоємців, і в силу спадкового правонаступництва відбувається заміна осіб у зобов’язанні. Винятком є зобов’язання, в яких виконання пов’язане з особою боржника або кредитора (смерть ску­льптора, який за договором повинен був створити відповідну скульптуру, або смерть особи, якій відшкодовувалась шкода у зв’язку з каліцтвом).

На відміну від реорганізації юридичних осіб у разі їх ліквідації правонаступництво відсутнє. Ліквідація юридичної особи є підставою припинення зобов’язання. Ліквідація юридичної особи здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. Претензії кредиторів до юридичної особи, яка ліквідовується, задовольняються за рахунок майна юридичної особи. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або господарського суду про задоволення їх вимог.

Якщо підприємство визнано банкрутом, черговість задоволення вимог кредиторів визначається відповідно до Закону Укра­їни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У разі ліквідації юридичної особи без правонаступника належ­ні потерпілому або особам, зазначеним у ч. 2 ст. 456 Цивільного кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною особою, пов’язані з ушкодженням здоров’я чи смертю громадянина, пред’являються до вищої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи.

199