1.2. Підприємство в умовах ринкового функціонування

1. Поняття про підприємство і його види

Підприємство - це самостійний госпо­дарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Основним параметром, за яким розрізняються підприєм­ства, є тип власності.

• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

• колективне підприємство, засноване на власності трудо­вого колективу підприємства;

• господарське товариство;

• підприємство, яке засноване на власності об'єднання гро­мадян;

• комунальне підприємство, засноване на власності відпо­відної територіальної громади;

• державне підприємство, засноване на державній влас­ності, в тому числі, казенне підприємство;

• спільне, основане на об'єднанні майна різних власників, якими можуть бути юридичні особи, громадяни України та інших Держав.

2. Господарські суб'єкти на ринку

Суб'єктами ринкової економіки можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності.

У процесі розвитку ринкових відносин дедалі більше по­ширюються характерні для ринкового типу відносин організац­ійно-правові форми підприємств.

Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної власності у різних галузях народного господарства. Діяльність державного підприємства будується на поєднанні прав власника майна (держави) та принципів самоуправління трудового колективу. Державні органи, що уповноважені здійснювати управлін­ня державним підприємством, не в праві втручатися в його господарську діяльність. Вони вирішують питання створення підприємства і визначення цілей діяльності, його реорганізації та ліквідації а також здійснюють контроль за ефективністю ви­користання та збереженням довіреного підприємству майна. Майно, що є державною власністю і закріплене за держав­ним підприємством, належить йому на правах повного господарського ведення. Здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд може здійснювати стосовно нього будь-які дії, що не су­перечать законодавству.

Казенне підприємство діє на підставі статуту, який затверджується органом, уповноваженим управляти державним май­ном, та розробляється на основі типового статуту, затвердже­ного Кабінетом Міністрів України. Статут казенного підприємства встановлює обов'язкову звітність казенного підприємства та відповідальність керівника казенного підприємства за результати господарської діяльності підприємства. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язання­ми коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності в казенних підприємств таких коштів та майна, відповідальність за його зобов'язання несе власник.

Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) - це добровільне об'єднання громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарсь­кої продукції і товарів і діє на засадах підприємництва та само­врядування. Воно є юридичною особою і діє на основі статуту. Членство в підприємстві ґрунтується на правах добровільного вступу до нього і безперешкодного виходу. Майно підприємства становлять земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові кошти, вироблена ним про­дукція тощо. Це майно належить на основі спільної часткової власності членам підприємства. До пайового фонду майна членів підприємства належить вартість основних виробничих і оборот­них фондів, створених за рахунок діяльності підприємства. Кож­ному членові колективу щорічно нараховується частина прибут­ку, залежно від його частини у пайовому фонді, яка за його ба­жанням може виплачуватися або зараховуватися до частини у пайовому фонді. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член підприєм­ства одержує після припинення членства в підприємстві. Ви­щим органом самоврядування на підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємства громадян, які виявили бажання особистою пра­цею виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, зай­матися її переробкою та реалізацією. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, котрі об'єдналися для ро­боти в цьому господарстві. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, що є його правонаступником.

Мале підприємство (МП). Малі підприємства можуть належати до різних форм влас­ності. Створюються вони:

- громадянами, членами сім'ї та іншими особами, які спільно ведуть трудове господарство;

- державними, орендними, колективними, спільними підприємствами, господарськими організаціями та їх підприєм­ствами, кооперативами, господарськими асоціаціями, іншими підприємствами та організаціями, що є юридичними особами;

- державними органами, уповноваженими управляти дер­жавним майном.

Основними перевагами МП (фірм) є такі:

- незалежність дій, самостійність і свобода при виборі і здійсненні господарського маневру;

- індивідуалізована мотивація розумного ризику та високо­го кінцевого результату;

- чітко персоніфікована відповідальність за свої рішення, дії та результати роботи;

- гнучка і оперативна адаптація до ситуації, що перманен­тно змінюється;

- більш низькі управлінські витрати;

- націленість на перспективу, що зумовлено активною інно­ваційною політикою фірми.

Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на ос­нові строкового платного володіння і користування майном, пе­реданим в оренду орендареві за договором. Об'єктами оренди є:

• цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхні структурні підрозділи;

• окреме індивідуальне, визначене майно державних підприємств.

Для створення орендного підприємства утворюється за рішенням трудового колективу організація орендарів, яка здійснює підготовчі заходи щодо створення на основі орендного майна орендного підприємства. Воно є юридичною особою і правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства, взятого в оренду.

Кооперативи - це громадські організації, які на основ добровільного об'єднання громадян здійснюють господарське та іншу діяльність, що ґрунтується на своїй власності, орендованому майні, самостійності, самоуправлінні і самофінансування а також матеріальній зацікавленості його членів в кінцевих результатах роботи. Кооператив є юридичною особою, користується правами цієї особи й виконує зобов'язання, що випливають з його діяльності, має самостійний баланс. Виробнича діяльність здійснюється членами кооперативу. Майно кооперативу формується за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів виробленої ним продукції, доходів, отриманих від її реалізації, та іншої діяльності.

Господарські товариства - це підприємства, створені на основі угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метай одержання прибутку. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, організації, установи а також громадяни. До господарських товариств належать: - акціонерне товариство, яке має статутний фонд, под­ілений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і відповідає за зобов'язання тільки майном товариства. Відпові­дальність кожного акціонера обмежується вартістю його акцій. Акціонерні товариства бувають двох типів: закриті (ЗАТ), коли акції розподіляються тільки між засновниками і не можуть розповсюджуватися та продаватися на біржі; і відкриті (ВАТ), акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підпис­ки та купівлі-продажу на біржах.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це акціонерне товариство закритого типу. Статутний фонд підприємства цього типу утворюється тільки з коштів його засновників Акцій воно не випускає. Несе відповідальність тільки в межах їхніх вкладів. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори його учасників або призначених ними представників.

Товариство з додатковою відповідальністю - це акціонерне товариство. Статутний фонд його поділений на частив розмір яких визначається установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а у випадку недостачі цих сум - належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі до внеску кожного з них. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документам

Об'єднання підприємств. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Існують такі форми об'єднань підприємств:

• асоціації - договірні об'єднання, створені з метою пост­ійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з учасників;

• корпорації - договірні об'єднання, створені на засадах поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з де­легуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

• консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промис­лового і банківського капіталів для досягнення спільної мети;

• концерни - статутні об'єднання підприємств промис­ловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на за­садах повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, затвер­дженого їх засновниками або власниками. Підприємства, які належать до зазначених організаційних структур, зберігають право юридичної особи. Підприємства, які входять в об'єднан­ня, можуть вийти з нього зі збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

3. Виробнича структура підприємства

Ви­робнича структура підприємства представляє собою виробничі його підрозділи - виробничі дільниці і цехи із всіма службами забезпечення, а також форми зв'язків між ними. Вона формуєть­ся під впливом багатьох факторів — номенклатури виробленої продукції, типу виробництва і форм його спеціалізації, характеру устаткування і технологічної оснастки, організації обслуговуван­ня виробництва тощо.

Особливо слід відмітити залежність виробничої структури від специфіки виробничого процесу: основного, допоміжного, по­бічного, обслуговуючого і підсобного. У відповідності із особ­ливостями виробничого процесу в його виробничій структурі розрізняють підрозділи основного, допоміжного, а нерідко та­кож побічного і обслуговуючого виробництва.

Процеси, за допомогою яких оброблювані предмети пере­творюються в готову продукцію, є основними і вони утворю­ють основне виробництво. Процеси, що забезпечують умови для нормального функціонування основного виробництва утворюють допоміжне і обслуговуюче виробництво. Його функції заключаються в обслуговуванні і забезпеченні основного ви­робництва інструментом, енергією, паливом, ремонтом облад­нання, наданні транспортних, вантажно-розвантажувальних та інших послуг.

Ведуче місце у виробничій структурі підприємства займає цех - відокремлений в адміністративному відношенні підрозділ, де виконуються виробничі процеси (стадії виробництва), результатом яких є певна продукція.

Основними цехами називають цехи, в яких ство­рюється продукція: заготівельні, обробувальні і випускаючі.

До допоміжних відноситься цехи, що забезпечують вироб­ництво всім необхідним для нормального його функціонування: інструментальний, ремонтний, енергетичний, тепло- і паросило­вий тощо.

Обслуговуюче господарство займається наданням певно­го роду послуг виробництву - транспортне і складське госпо­дарство, водопровідно-каналізаційне господарство тощо.

Побічні цехи займаються переробкою відходів основного виробництва.

Підсобні цехи виготовляють тару, пиломатеріали, підсобне сільськогосподарське господарство.

Великі цехи складаються із виробничих дільниць, що пред­ставляють собою найменший виробничий підрозділ, де колек­тив робітників виконує однотипні технічні операції або різні операції по виготовленню однотипної продукції.

Кожна виробни­ча дільниця складається з робочих місць. Робоче місце - це зона прикладання праці, яка визначена на основі трудових та інших діючих норм, оснащена необхідними засобами, котрі при­значені для трудової діяльності одного (декількох) виконавців.

4. Підприємство як виробнича і економічна системи

Підприємство насамперед представляє собою виробничу систему, результатом функціонування якої є випуск конкретної продукції, яка якісно відрізняється від вихідних для її виготов­лення сировини, матеріалів тощо.

Виробнича система - це повний комплекс виробничих ре­сурсів, у процесі функціонування якої створюється нова спожив­на вартість шляхом виробничої переробки вихідних продуктів.

Виробничі ресурси підприємства представлені природни­ми ресурсами (водними, земельними) у натуральних одиницях виміру, кількістю будівель, споруд, технологічного обладнання, величиною запасів предметів праці, чисельністю персоналу, не­обхідних для забезпечення функціонування даної виробничої си­стеми, інформаційними ресурсами тощо.

Виробничі можливості підприємства оцінюються номенк­латурою і кількістю продукції, яку можна виготовити за наявн­істю даних виробничих ресурсів та потреб ринку.

Для оцінки стану і результатів функціонування підприєм­ства як виробничої системи необхідно порівнювати його витра­ти із результатами господарювання. Така оцінка здійснюється на основі вартісної оцінки витрат і результатів виробництва. Це вимагає того, щоб розглядати підприємство і як економічну си­стему.

Підприємство представляє собою економічну систему, в процесі функціонування якої споживаються ресурси, що мають певну вартість, з метою створення нової продукції (вартості). В економічній системі наявність виробничих ресурсів, їх витрати і результати господарської діяльності підприємства оцінюються за допомогою грошових одиниць виміру.

Розглядаючи підприємство як економічну систему, можна виділити три основні її частини: фактори виробництва (вироб­ничі ресурси) підприємства; виробниче споживання цих ресурсів у процесі виготовлення нової продукції, результати господарсь­кої діяльності. Всі ці три складові економічної системи взаємо­пов'язані і взаємообумовлені.

Основними категоріями, що формують економічну систе­му підприємства і відповідно економічні показники, є такі.

Виробничі ресурси підприємства (фактори виробництва) представляють собою матеріальні, трудові, інформаційні і при­родні ресурси, наявність яких забезпечує умови для організації і здійснення виробничого процесу по виготовленню продукції. Виробничі можливості підприємства оцінюються показником, що визначає обсяг виробництва продукції за наявних виробни­чих ресурсів (факторів виробництва). До економічних показників, що визначають виробничі можливості підприємства, відносяться: річна виробнича потужність у грошовому виразі і річний обсяг виробництва продукції.

Споживання виробничих ресурсів у процесі випуску про­дукції визначається витратами виробництва, які виражені у гро­шовій формі за певний календарний період часу. Величина цих витрат залежить від витрат праці, витрат основних виробничих фондів, матеріалів, електроенергії, палива, природних та інфор­маційних ресурсів та від обсягу виробництва продукції.

Результати господарської діяльності підприємства визна­чаються вартістю виготовленої та реалізованої продукції і ве­личиною отриманого прибутку. Вартість виготовленої продукції визначається обсягом продукції і цінами на цю продукцію.

Вартість реалізованої продукції підприємства харак­теризує результати не тільки виробничої, але й господарської діяльності підприємства, оскільки вартість проданої продукції характеризує величину коштів, що отримало підприємство на ринку.

Прибуток - показник, який визначає результати функціону­вання підприємства як економічної системи. Чистий прибуток - величина коштів, що залишається в розпорядженні підприєм­ства після сплати податків.