Функції ринку:

• зв’язок між виробництвом і споживанням;

• регулятивно-контролююча (що, скільки і коли, для кого виробляється);

• стимулююча.

Структуризація і види ринків за ознаками:

1. Суб‘єктний склад (ринок споживачів, виробників, проміжних продавців (посередників), державних і громадських установ, міжнародний ринок);

2. Продуктово-ресурсне наповнення (ринок продовольчих і непродовольчих товарів; знарядь і предметів праці та інших товарів виробничого призначення; житла, землі, природних багатств і корисних копалин; побутових, транспортних, комунальних та інших послуг; валюти, грошей і цінних паперів);

3. Елементно-технологічні зв‘язки (ринок засобів виробництва, предметів споживання, інновацій та інформації, інвестиційних ресурсів, робочої сили, валютний, грошово-кредитний);

4. Територіально-просторова організація (місцевий, регіональний, національний, транснаціональний, світовий).

Інфраструктура ринку– сукупність організацій (установ), що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.

Функції ринкової інфраструктури виконують інформаційні центри, товарні, фондові і валютні біржі, страхові компанії, венчурні фірми, транспортні мережі, банки тощо.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність підприємства?

2. Які виділяють взаємоузгодженні головні напрямки діяльності підприємства?

3. Які правові документи регулюють діяльність підприємства?

4. Які Ви знаєте види та організаційні форми підприємств?

5. Як класифікуються підприємства за різними ознаками?

6. В чому полягає сутність виробничої та загальної структури підприємства?

7. Які форми об’єднань підприємств та організацій можуть бути створені відповідно до вітчизняного законодавства?

8. В чому полягає сутність ринку, його функцій та структури?

Тема 2. Основи підприємницької діяльності

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо сутності, ролі та значення підприємництва в економічній системі.

1. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

2. Договірні взаємовідносини і партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності.

3. Міжнародна підприємницька діяльність.

Підприємництво– ініціативно-самостійна, господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи – підприємця або юридичної особи – підприємства (організації).

Основні функції підприємницької діяльності представлені на рис. 1.

Рис. 1. Види функцій підприємництва та їх характеристика

Принципи підприємництва:

• вільний вибір бізнесової діяльності,

• залучення на добровільних засадах ресурсів індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування і розгортання такої діяльності,

• самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, встановлення цін на товари і послуги, наймання працівників,

• вільне розпоряджання прибутком (доходом), що залишається після внесення обов‘язкових платежів до відповідних бюджетів,

• самостійне здійснення підприємцями – юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібна власність, товариства (партнерство), корпоративне підприємництво.

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг – надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.

Моделі підприємництва:

1. Класична (орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства). 2. Інноваційна (передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу).

3. Змішана.

Значення підприємницької діяльності:

• головний фактор структурних змін у системі господарювання;

• створює середовище для розвитку конкуренції;

• сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів;

• забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.

Визначальним при здійсненні підприємницької діяльності є Господарський кодекс України.

Основні види (типи) підприємницької діяльності: виробнича, посередницька (агентування, торгово-комерційна діяльність, аукціонна торгівля, біржове підприємництво), підприємництво фінансових інституцій.

Підприємницьке середовище– сукупність активних правових та соціально-економічних регуляторів й ринкової інфраструктури.

Основні параметри належного бізнесового середовища: стабільність національної кредитно-грошової системи, пільгово-стимулююча система оподаткування окремих підприємців, державна фінансова та інфраструктурна підтримка малого бізнесу, ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності, науково обґрунтоване і ринково спрямоване ціноутворення, сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів, інтеграція підприємництва у світовий економічний простір, достатня привабливість іміджу підприємницької діяльності.

Державна політика щодо активізації підприємницької діяльностіповинна передбачати:

• створення економічних, правових та соціальних передумов, що забезпечували б розвиток ефективного бізнесу зміцнення національної грошової одиниці, зниження інфляції тощо;

• практичну реалізацію державної системи підтримки всіх напрямів підприємництва (розвиток інфраструктури, підготовка кваліфікованих кадрів тощо).

Договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.

Договір(контракт, угода) – це форма документального закріплення партнерських зв‘язків (предмета договору, взаємних прав та обов‘язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

Види договорів у ринковій системі господарювання:

• установчий(засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї);

• підприємницький(відображає згоду сторін стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності в певній організаційно-правовій формі).

Підприємницькі договори поділяються на договори, які опосередковують купівлю-продаж, оренду та лізинг; підрядні послуги; трудові відносини; страхування; розрахунки і кредитування; зовнішньоекономічну діяльність тощо.

Типовий зміст підприємницького договору включає:

1. Преамбулу (чітка офіційна назва договору, місце і час (дата) укладення, зазначення факту укладення договору на умовах, викладених в його тексті, юридичні назви сторін (партнерів);

2. Основну частину:

- специфічні умови (предмет договору і кількість товару, якість товару, ціна товару, базові умови поставки, форма оплати, термін поставки, маркування, пакування і тара, здавання – приймання товару, відповідальність сторін, застереження за договором);

- загальні умови (арбітражний припис (застереження), форс-мажорні обставини).

3. Кінцеву (завершальну) частину (необхідні додатки – ескізи, зразки товару; юридичні адреси сторін договору, підписи сторін (партнерів).

Формами співробітництва партнерів за напрямами підприємницької діяльності є:

1. у сфері виробництва: виробниче кооперування, проектне фінансування, управління за контрактом, підрядне виробництво, спільне підприємництво;

2. у сфері торгівлі: звичайні зв‘язки, форвардні, передача інформації, експорт, імпорт тощо;

3. у сфері товарообміну:бартерні операції, зустрічна торгівля, комерційна тріангуляція;

4. у сфері фінансових відносин: факторинг; комерційний трансферт.

Міжнародна підприємницька діяльність – співробітництво суб‘єктів господарювання двох чи більше країн через виробничу, торговельну, сервісну та ін. види діяльності.

Основні спонукальні мотиви є різними: диверсифікація виробничо-господарської діяльності; розширення ринків збуту; залучення додаткових джерел матеріальних та інвестиційних ресурсів; дешева робоча сила; менші екологічні вимоги; продовження життєвого циклу товару тощо.

Суб‘єктами міжнародної підприємницької діяльності можуть бути:

1. фізичні особи – громадяни даної країни, іноземні громадяни та особи без громадянства, які є діє- та правоспроможними;

2. юридичні особи, які зареєстровані в даній країні і мають на її території постійне місцезнаходження;

3. структурні одиниці суб‘єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

4. спільні підприємства, які мають постійне місцезнаходження в даній країні.

Розрізняють чотири рівні інтернаціоналізації міжнародної підприємницької діяльності, кожному з яких відповідають свої форми, а саме:

• перший(найнижчий) рівень інтернаціоналізації (форми – окремі зовнішньоекономічні операції: експортно – імпортні, лізингові операції, консалтингові та маркетингові послуги);

• другий – невисокий (форми – різноманітна промислова кооперація: науково-технічна, виробнича, збутова, сервісна та інша);

• третій– високий (форми – спільне підприємництво: створення і функціонування спільних підприємств; ліцензування; управління за контрактом);

• четвертий– надвисокий (форми – територіально-виробничі та багатосторонні міжнародні зв‘язки: прикордонна і прибережна торгівля, створення консорціумів, реалізація концесій).

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюють як національні, так і міжнародні інституціональні органи.

Серед національних: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; національний банк; міністерство економіки тощо.

Міжнародні органи: Банк міжнародних розрахунків (БМР); МБРР – спеціалізована установа ООН з надання позик і кредитів країнам – членам ООН; МВФ; Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – філія МБРР з інвестування у приватний сектор економіки; ЮНІДО – Рада ООН з промислового розвитку – сприяння розвитку виробничої сфери країн – членів ООН; ЄБРР тощо.

Складовими елементами системи регулювання міжнародної підприємницької діяльності є:

• на національному рівні: форми іноземних інвестицій; вимоги до результатів діяльності іноземного партнера; трансферт прибутку іноземного інвестора; інвестиційні пільги та обмеження; гарантії дотримання прав іноземного партнера;

• на міжнародному рівні: ідентифікація інвестицій та інвесторів; умови імпорту і заохочення іноземного капіталу; переказування коштів; вирішення суперечок господарського і фінансового характеру; норми поведінки іноземних партнерів.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність підприємницької діяльності як сучасної форми господарювання?

2. Які існують організаційно-правові форми підприємницької діяльності, в чому їх переваги та недоліки?

3. Що передбачають собою договірні взаємовідносини в бізнесі?

4. Які види договорів можуть бути укладені при здійсненні підприємницької діяльності?

5. Яким є типовий зміст (загальні та специфічні умови) договору?

6. Хто може бути суб’єктом міжнародної підприємницької діяльності?

7. Які органи здійснюють регулювання міжнародної підприємницької діяльності?