lekcii_z_kursu_universitetska_osvita.doc

41

не тільки на студентів, а й на викладачів.

ЛЕКЦІЯ 2 (2 години)

Тема: ​Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з

вищою освіти

План.

1.Студент і викладач в рамках Болонської системи освіти

2.Індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освіти

1. Студент і викладач в рамках Болонської системи освіти

Автономізація ВНЗ, здобуття реальної незалежності, перехід від командно­адміністративної до демократичної системи організації вищої освіти по всій вертикалі управління дає можливість вузам більш повно використовувати свої внутрішні і зовнішні резерви для перебудови освітньої системи, впровадження нових демократичних методів викладання і взаємодії студента і викладача.

Країни­учасниці Болонського процесу підтримують участь викладачів та студентства ВНЗ у Болонському процесі і вважають, що лише активна участь всіх партнерів в цьому процесі може забезпечити його успіх.

42

Країни­учасниці відзначають конструктивну участь студентських спілок в Болонському процесі та підкреслюють необхідність залучення студентства до подальших дій. Студентство є повноправним партнером в управлінні вищою освітою. Країни­учасниці закликають університети та студентство до більш активної участі в управлінні вищою освітою.

Підвищення відповідальності студентів за результати навчання,

виховання у них потягу до знань, формування у навчальному закладі атмосфери культу наукових знань. Інакше кажучи, студенти мають усвідомити, що знання потрібні не для того, щоб скласти іспити, отримувати стипендію і невдовзі отримати диплом. Тільки знання дозволять зайняти достойне місце на вітчизняному і зарубіжному ринках праці. Тому потрібна докорінна перебудова навчального процесу в закладах освіти, щоб створити умови перманентного здобування знань у процесі творчої наукової діяльності студентів.

Забезпечити гнучкість програми навчання студента допоможе і запровадження кредитно­модульної системи навчання. В чому суть цієї системи? Сьогодні студент отримує певну кваліфікацію, диплом, у кращому разі ­ з відзнакою, але в межах однієї спеціальності. А є категорія студентів,

здатних засвоїти не одну, а півтори або дві програми ­ суміжних і не суміжних спеціальностей. Кредитно­модульна система навчання створює умови мобільності для такого студента. Він може, наприклад, провчитись якийсь час в одному ВНЗ і набравши певну кількість кредитів, перервати навчання, а потім знову його продовжити. Або навчитись одночасно у двох закладах.

Модернізація вищої школи неможлива сьогодні без пошуку можливостей перетворення кожного студента з об'єкта на суб'єкт навчальної роботи, демократизації і гуманізації відносин у системі „викладач ­ студент”,

43

конкретизації програми і змісту навчання, метою якого повинна бути особистість студента, його професійні риси.

Потрібно орієнтувати освітянський процес на формування професійного „Я” майбутнього спеціаліста, з'ясувати і забезпечити сукупність умов для самореалізації можливостей і здібностей кожного студента. Усе це потребує впровадження комплексу заходів і засобів, які б стимулювали духовне, моральне та інтелектуальне збагачення особистості.

Студент повинен розвивати в собі здатність ефективно використовувати змістовий потенціал предметів, що вивчаються, з метою збагачення власного професійного багажу й розширення індивідуальної самосвідомості.

2. Індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освіти

Нині гостро відчувається потреба у розробленні теорії і методики особистого розвитку і професійного зростання студентів, підсумком яких буде готовність і здатність самовдосконалення, самоутвердження і самовираження особистості протягом усієї її професійної діяльності.

Потрібно концептуально обґрунтувати і розробити навчальні плани,

програми, підручники з урахуванням моделі сучасного спеціаліста.

Серед етапів індивідуального становлення особистості майбутнього спеціаліста вирізняють:

­ входження (зустріч з професією, усвідомлення специфіки професійної праці, переживання перших вражень від обраної професії,

спеціальності та ін.);

44

­аналітичний пошук (організація діяльності й спілкування,

подолання труднощів, що виникли, активізація професійно­ціннісних

орієнтацій, домінування мотивів навчальної роботи і майбутньої професійної

роботи);

­утвердження (нагромадження досвіду професійних дій).

Саме поступовим переходом від етапу до етапу в професійній підготовці студентів закріплюється їхня позиція щодо самих себе, якій властива потреба в особистісному зростанні, нетрадиційному виконанні професійних функцій, стійкому інтересі до професійного самовдосконалення.

Модернізація професійної підготовки у вищій школі неможлива без оновлення її структурних елементів, серед яких важлива роль відводиться:

­особистісно­гуманітарній орієнтації навчальної інформації,

змісту освіти;

­системному баченню професійної діяльності;

­педагогічному діагностуванню й педагогічному моніторингу;

­становленню активної професійної позиції і творчого стилю

діяльності;

­формуванню рефлективної і комунікативної культури;

­засвоєнню методики творчої роботи та інноваційної діяльності;

­розвитку професійних здібностей.

Інформативно­описовий підхід, який здобув значне поширення у традиційній освітній практиці, призводить до того, що майбутній спеціаліст не може користуватися знаннями як інструментом практичної дії.

Випускники вищої школи нерідко відчувають великі труднощі при аналізі визначенні цілей, проектуванні, мотивуванні, організації дій, контролю й оцінки результатів. Проблема полягає в тому, щоб забезпечити заміну інформативно­описового змістово­процесуальним підходом до організації

45

навчальної діяльності, при якому студент стає суб'єктом власної освіти і

професійного становлення.

3. Наука у навчальних закладах III—IV рівнів акредитації

На будинку корпусу Болонського університету більше тисяч років тому було написано: "Немає університету без науки!".

Болонська декларація вимагає організації серйозної науково­дослідницької роботи у ВНЗ, залучення до неї студентів.

Вузівська наука сьогодні має досить вагомі здобутки і показники. У

вузівському секторі задіяна більше половили докторів і кандидатів наук. Цє суттєвий науковий потенціал, який в умовах особливого сприяння розвитку науки і освіти в розвинених постіндустріальних країнах відіграє вирішальну роль у інноваційному розвитку економіки. Отже, перспективним напрямом є інтеграція університетської освіти і науки.

В Україні останнім часом активізувалася співпраця між науковими установами НАН України, галузевими академіями та вищими навчальними закладами. Успішно розвиваються технологічні парки як новітня форма реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України.

Активізувалася міжнародна діяльність, вона стає динамічнішою і досконалішою. Сьогодні така співпраця здійснюється з іноземними партнерами із 60 країн світу на основі 128 угод різною рівня.

Створення умов для нормальної наукової роботи у ВНЗ сприятиме виготовленню науково­технічної продукції, її реалізації на ринку та залученню талановитої молоді до виконання наукових досліджень.

Найважливішим завданням державної політики України в галузі освіти є інтеграція навчальної, наукової і виробничої діяльності. Метою такої

46

інтеграції є розвиток науки і техніки, які виступають головними чинниками розвитку суспільства.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про Концепцію науково­технологічного та інноваційного розвитку України” 1999р. № 37 пріоритетними напрямами державної підтримки у сфері наукового розвитку є:

­фундаментальна наука, насамперед розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнання;

­прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

­вища освіта, підготовка наукових і науково­педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково­технологічного розвитку;

­розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

­наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я людини та екологічної безпеки;

­система інформаційного та матеріально­технічного забезпечення наукової діяльності.

Наукова діяльність у вищих навчальних закладів забезпечується через:

­єдність змісту освіти і програм наукової діяльності;

­спрямування фундаментальних, прикладних досліджень і розробок на створення і впровадження нової техніки, технології та матеріалів;

­створення стандартів вищої освіти, підручників та навчальних посібників з урахуванням досягнень науки і техніки;

­розвиток різних форм наукової співпраці (у тому числі

47

міжнародної) з установами і організаціями, що не входять до системи вищої освіти, для розв'язання складних наукових проблем, впровадження результатів наукових досліджень і розробок;

­безпосередню участь учасників навчально­виховного процесу в науково­дослідних і дослідно­конструкторських роботах, що провадяться у вищому навчальному закладі;

­планування проведення і виконання науково­педагогічними працівниками наукових досліджень;

­залучення до навчально­виховного процесу провідних вчених і науковців, працівників вищих навчальних закладів та інших наукових установ і організацій;

­організацію наукових, науково­практичних, науково­методичних семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів, науково­дослідних, курсових,

дипломних та інших робіт учасників навчально­виховного процесу.

​Одним з основних завдань системи вищої освіти є підвищення якості знань студентів за допомогою залучення їх в наукову діяльність.

Науково­дослідна робота студентів є обов'язковою, органічно невід'ємною частиною освітнього процесу і включається в зміст усіх дисциплін та видів навчальних занять. Відповідно до Закону України „Про вищу освіту” для ВНЗ характерним є єдність цілей і напрямів навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів наукової роботи студентів.

Метою цієї інтеграції є забезпечення всіх учасників навчально­виховного процесу у науковій діяльності ВНЗ.

Професійна діяльність викладачів вищих навчальних закладів III­IV

рівнів акредитації складається із сукупності функціональних обов'язків, до яких належить виконання:

1)навчальної роботи;

48

2)навчально­методичної робота;

3)організаційної, виховної та профорієнтаційної роботи;

4)науково­дослідної роботи;

5)наукової та навчально­наукової роботи зі студентами.

Навчальна робота – це робота, яка передбачає проведення лекційних,

практичних, семінарських та лабораторних занять.

До навчально­методичної роботи відносяться наступні види робот:

­підготовка тематичних та методичних матеріалів до проведення навчального заняття;

­розробка, виготовлення та видання підручника, навчальних та методичних посібників, методичних вказівок з навчальної дисципліни,

методичних матеріалів з навчальної дисципліни для дистанційної форми навчання;

­ підвищення методичної та виробничої кваліфікації науково­педагогічного працівника та ін.

Організаційна, виховна та професійна робота складається із виконання обов'язків члена вченої ради, технічного секретаря кафедри, куратора академічної групи студентів. До цього виду робот відноситься і організація та проведення дня відкритих дверей вищого навчального закладу.

Усесторонній розвиток науково­дослідної роботи викладачів є одним з ефективних шляхів підвищення кваліфікації професорсько­викладацького складу та якості підготовки фахівців з вищою освітою. Отже, найважливішим видом професійної діяльності викладачів є науково­дослідна робота та навчально­наукова робота зі студентами.

Наукова діяльність викладачів здійснюється в різних організаційних формах, серед яких можна виділити наступні:

­виконання держбюджетних науково­дослідних робіт;

49

­виконання госпдоговірних науково­дослідних робіт;

­виконання кафедральних науково­дослідних робіт;

­створення наукової лабораторії або наукового центру;

­участь у наукових конференціях;

­доповідь на науковій конференції;

­участь у науково­технічних семінарах;

­доповідь на науково­технічному семінарі;

­робота в редколегіях;

­складання рецензії на наукову книгу або статтю;

­захист кандидатської або докторської дисертації;

­рецензування кандидатської або докторської дисертації;

­складання наукового відгуку на автореферат;

­виконання обов'язків: голови науково­технічної ради; заступника голови науково­технічної ради; члена науково­технічної ради; голови спеціалізованої ради із захисту дисертації; секретаря спеціалізованої ради із захисту дисертації; члена спеціалізованої ради із захисту дисертації.

­видання підручника з навчальної дисципліни або навчального

посібника;

­публікації тез доповідей, статей, монографій та інші.

Навчально­наукова робота викладача зі студентами передбачає:

­керівництво роботою студента при його участі у виконанні науково­дослідної роботи;

­допомогу та консультації в публікації статті студента;

­підготовку студента до виступу на студентській науковій конференції;

­підготовку студента до участі в предметній та фаховій олімпіаді

та ін.

50

В ст. 61 Закону України „Про вищу освіту” закріплені права студентів ВНЗ, які гарантують їм участь у наукових дослідженнях,

науково­методичних семінарах, конференціях, олімпіадах, конкурсах та інших видів науково­дослідних робіт.

Поняття „науково­дослідна робота студентів” включає в себе дві взаємозв'язані частини:

1)навчання студентів елементам дослідницької діяльності,

організації та методики наукової роботи;

2) здійснення наукових досліджень студентами, під керівництвом професорсько­викладацького складу.

Основною метою науково­дослідної роботи студентів є:

­підвищення рівня підготовки фахівців з вищою освітою;

­забезпечення єдності освітнього (навчального і виховного),

наукового і практичного процесів;

­забезпечення всіх учасників навчально­виховного процесу у науковій діяльності ВНЗ.

­забезпечення індивідуального підходу і диференційованості підготовки фахівців з вищою освітою.

Досягнення поставлених цілей здійснюється шляхом вирішення

наступних завдань:

­надання студенту права вибору форм участі в науково­дослідній

роботі;

­сумісна участь студентів, викладачів і наукових співробітників у виконанні науково­дослідних робіт;

­створення і розвиток умов (правових, економічних,

організаційних, ресурсних та інше), які забезпечують можливість кожному

студенту брати участь в науково­дослідної роботі;