5.8. Принципи надання анестезіологічної допомоги хворим з травмою см

Пацієнти з травмою СМ, особливо на високому рівні, схильні до розвитку гіпотензії та брадикардії, початково мають розлади функції зовнішнього дихання. Особливістю анестезіологічного забезпечення є те, що оперативні втручання з приводу травми СМ в більшості випадків проводяться в положенні хворого на животі. У хворих з ушкодженням шийного відділу СМ поворот на живіт є небезпечним етапом, тому що на тлі неадекватної симпатичної компенсаторної реакції можливий розвиток артеріальної гіпотензії, а сам поворот вимагає, як правило, відключення моніторних ліній. Важливим моментом є корекція гіповолемії безпосередньо перед виконанням процедури повороту. Перед виконанням повороту на живіт у хворих із травмою ШВП необхідно накласти фіксуючий комір. Іншим важливим фактором є надійна фіксація ендотрахеальної трубки, оскільки під час операції можливість верифікації та корекції її положення вкрай ускладнена.

Моніторинг у даної групи пацієнтів повинен включати вимірювання АТ, ЕКГ (у другому стандартному, п'ятому грудному відведеннях), SpО₂, EtCO₂, контроль діурезу та термометрію. Тривалі оперативні втручання в таких хворих повинні супроводжуватися зігріванням хворого шляхом введення теплих розчинів і застосування ковдр і матраців з підігрівом. У випадках можливої масивної крововтрати доцільні контроль ЦВТ, інвазивне вимірювання АТ та забезпечення двох судинних доступів за допомогою катетерів калібру 18 G – 16 G. Для збору ауто крові в операційній рані можливе використання пристрою «cell-saver». В якості інфузійних середовищ для корекції гіпотенізії та гіповолемії застосовуються як розчини кристалоїдів так і розчини колоїдів. Під час проведення анестезії у хворих з травмою СМ дозування анестетиків та наркотичних аналгетиків здійснюється за загальними правилами. Операції на хребті, особливо операції спрямовані на стабілізацію хребта, є досить травматичними, з великою больовою імпульсацією, тому анестезіологу необхідно забезпечити глибокий рівень анестезії. Використання сукцинілхоліну для інтубації трахеї є безпечним в перші 24 доби з моменту травми. Надалі міорелаксацію слід проводити з використанням недеполяризуючих міорелаксантів.

При деяких видах оперативних втручань на спинному мозку під час операції може бути потрібним проведення wake-up тесту (короткочасне зменшення глибини анестезії, для того щоб пацієнт зміг виконати деякі команди). Для цього використовуються анестетики з коротким періодом напіввиведення. Це дозволяє швидко пробуджувати хворих і проводити оцінку неврологічного статусу.

32