Додаток 5

до Методичних рекомендацій “Сучасні принципи діагностики та лікування хворих із невідкладною нейрохірургічною патологією (хребетно-спинномозкова травма)”

Алгоритми проведення інтенсивної терапії у хворих з гострою хребетно-спинномозковою травмою

5.1. Напрямки терапії постраждалих з травмою хребта та СМ на госпітальному етапі
5.2. Респіраторна підтримка
5.3. Стабілізація та підтримка гемодинаміки в умовах стаціонару
5.4. Фармакологічний захист СМ
5.5. Нутритивна підтримка
5.6. Профілактика ускладнень
5.7. Організація та забезпечення адекватного загального догляду за постраждалими з травмою хребта та СМ
5.8. Принципи надання анестезіологічної допомоги хворим з травмою СМ

ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ТРАВМОЮ ХРЕБТА ТА СПИННОГО МОЗКУ НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Найкращі результати лікування постраждалих з травмою хребта та СМ досягаються в спеціалізованих центрах. Результат лікування залежить від швидкості госпіталізації, локалізації та тяжкості пошкодження СМ, наявності супутніх ушкоджень.

5.1. Напрямки терапії постраждалих з травмою хребта та см на госпітальному етапі

1. Іммобілізація та хірургічне лікування.

2. Респіраторна підтримка

• забезпечення прохідності дихальних шляхів,

• респіраторна підтримка,

• відлучення від респіратора.

3. Стабілізація гемодинаміки.

4. Фармакологічний захист СМ.

5. Нутритивна підтримка.

6. Підтримка нормотермії.

7. Профілактика ускладнень.

• профілактика ускладнень з боку системи згортання крові,

• профілактика ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту,

• профілактика ускладнень з боку сечовидільної системи.

8. Організація та забезпечення адекватного загального догляду за постраждалими з травмою хребта та СМ.

9. Принципи надання анестезіологічної допомоги постраждалим з травмою хребта та СМ.

Іммобілізація й хірургічне лікування

Для витяжіння використовують тракційний апарат (який закріплюється на голові), що дозволяє прикладати силу в напрямку поздовжньої осі шийного відділу хребта. Краніальну петлю або твердий комір використовують при переломі костей склепіння черепа.

5.2. Респіраторна підтримка

Передумови:

• У хворих з травмою високих (шийного або високого грудного) відділів хребта та спинного мозку в більшості випадків виникають порушення регуляції зовнішнього дихання і функції легень. У більшості хворих, які перебувають на самостійному диханні, відмічається порушення газового складу крові, в тому числі і при інгаляції кисню.

• Підтримка підвищеної оксигенації крові (РаО₂ ≥ 100 мм рт. ст.) сприяє покращенню оксигенації тканини спинного мозку.

• При проведенні подовженої ШВЛ у хворих з травмою хребта та спинного мозку використання ПТКВ до 10 см вод. ст. є безпечним та ефективним методом і необхідне для підтримання оксигенації і запобігання ушкодження легень.

• Використання вираженої гіпервентиляції, що необхідне для повної адаптації до ШВЛ, може призвести до розвитку ішемії мозку.

Мета респіраторної підтримки:

• Підтримка оксигенації крові (РаО₂ ≥100 мм рт. ст.) без використання високих концентрацій кисню.

• Повна адаптація до ШВЛ без застосування вираженої гіпервентиляції. Оптимальним є рівень РаСО₂ 30-40 мм рт. ст.

Показання до проведення респіраторної підтримки:

• ШКГ≤ 8 балів.

• Тахіпное > 30/хв.

• Гіпоксемія (РаО₂ < 70 мм рт. ст., SрО₂ <94%).

• Гіперкапнія (РаСО₂ > 45 мм рт. ст.).