Тести та вправи до самостійної роботи:

1. Буферний розчин – це система, що здатна зберігати постійне значення:

а) добутку молярних концентрацій компонентів буфера;

б) водневого показника рН;

в) константи дисоціації слабкого електроліту буфера К_д;

г) іонного добутку води ;

д) константи дисоціації води К_д (Н₂О).

2. Головними чинниками, що впливають на величину рН буферного розчину, є:

а) іонний добуток води К_в;

б) добуток молярних концентрацій компонентів буфера;

в) рК_д слабкого електроліту та співвідношення молярних концентрацій компонентів буфера, температура;

г) концентрація буферного розчину

3. Із наведених пар речовин вибрати компоненти фосфатного буфера:

а) NaH₂PO₄, Na₃PO₄; б) Na₂HPO₄, NaH₂PO₄;

в) Na₂HPO₄, Na₃PO₄; г) Na₃PO₄, NaOH.

4. Із наведених пар речовин вибрати компоненти гемоглобінового буфера:

а) HHb, KHb; б) HHb, Mg(Hb)₂;

в) KHb, NaHbO₂; г) KHb, HHbO_2.

5. Написати іонне рівняння реакції, що пояснює механізм дії амонійного буфера при додаванні до нього помірної кількості калій гідроксиду.

6. Написати іонне рівняння реакції, що пояснює механізм дії гідрокарбонатного буфера при додаванні до нього помірної кількості натрій гідроксиду.

7. Написати іонне рівняння реакції, що пояснює механізм дії ацетатного буфера при додаванні до нього помірної кількості хлоридної кислоти.

8. Користуючись величинами К_д слабких електролітів, вибрати оптимальний буфер для проведення дослідів при рН 7,40:

а) рК_д (СН₃СООН) = 4,76; б) рК_д1 (СО₂∙Н₂О) = 6,35;

в) рК_д (Н₂РО₄^–) = 7,20; г) рК_д (NH₃∙H₂O) = 4,74.

9. рН основного буфера дорівнює (формула Гендерсона-Гассельбаха):

а) ; б);

в) ; г).

10. Буферні розчини здатні:

а) підтримувати постійне значення рН при безмежному розведенні;

б) підтримувати постійне значення рН при додаванні будь-яких кількостей сильної кислоти або лугу;

в) підтримувати постійне значення рН тільки при додаванні порівнянню невеликих кількостей сильних кислот або лугів та обмеженому розведенні.

11. Буферна ємність залежить від:

а) об’єму буферного розчину;

б) кількості доданої сильної кислоти чи сильної основи;

в) співвідношення кількості компонентів кислотно–основної пари;

г) концентрації солі у розчині і не залежить від концентрації слабкої кислоти чи слабкої основи.

12. Чим більша концентрація кожного із компонентів кислотно–основної пари, тим буферна ємність такого розчину:

а) вища; б) нижча; в) не залежить від концентрації компонентів.

13. Буферна ємність розчину приймає найбільше значення, якщо:

а) співвідношення концентрацій компонентів буферної суміші більше 1;

б) співвідношення концентрацій компонентів буферної суміші менше 1;

в) співвідношення концентрацій компонентів буферної суміші =1;

г) співвідношення концентрацій компонентів буферної суміші не впливає на величину буферної ємності.

14. В міру поступового додавання до буферного розчину сильної кислоти або лугу стійкість розчину до зміни рН:

а) поступово зменшується; б) залишається постійною;

в) поступово збільшується; г) різко зменшується.

15. Буферні системи при поступовому додаванні значної кількості сильної кислоти або лугу змінюють рН:

а) негайно, практично миттєво;

б) не реагують на зміну рН;

в) поступово;

г) спочатку підвищують значення рН розчину на одиницю, а потім зменшують на одиницю.

16. Вкажіть область рН ефективної дії ацетатної буферної суміші:

a) рН = 3,7 – 5,7; б) рН = 8,2 – 10,2;

в) рН = 9,3 – 11,3; г) рН = 6,2 – 8,2.

17. Органами, що беруть участь в регуляції кислотно-основної рівноваги в організмі людини є:

а) легені, залози внутрішньої секреції, печінка, мозок, серце, нирки;

б) легені, шкіра, кишково- шлунковий тракт, мозок;

в) печінка, кишково- шлунковий тракт, легені, серце;

г) легені, нирки, кишково-шлунковий тракт, печінка, залози внутрішньої секреції, шкіра.

18. Співвідношення молярних концентрацій компонентів гідрогенкарбонатного буфера в плазмі крові при рН 7,4 має бути :

а) 18 : 2; б) 20 : 1; в) 15 : 1; г) 18 : 3.

19. Фосфатний буфер в організмі людини міститься в:

а) крові, сечі, травних соках;

б) крові, сечі, слині;

в) крові, слині, лімфі; г) крові, соках підшлункової залози та шлунку, мозку.

20. Найбільший вміст у крові людини буферу:

а) аміачного; б) фосфатного;

в) гідрогенкарбонатного; г) гемоглобінового.

21. Важкі форми цукрового діабету супроводжуються порушенням кислотно-основної рівноваги в організмі і виникненням ацидозу. Яке значення рН крові відповідає цьому захворюванню:

а) 7,7 – 7,9;     б) 7,1 – 7,2;     в) 7,35 – 7,65;     г) 7,85 – 8,15;     д) 8,65 – 8,85?

22. Відомо, що при ішемічній хворобі серця відбувається зміщення кислотно-основної рівноваги в кислу область. На скільки одиниць змінюється при цьому рН крові?

а) збільшується на 0,7 – 1,0; б) збільшується на 1,0 – 2,0;

в) зменшується на 1,5 – 2,0; г) зменшується на 0,2 – 0,3;

д) збільшується на 0,4 – 0,5?

23. Буферна ємність внутрішнього середовища еритроцитів зумовлена наявністю:

а) гідрогенкарбонатної (H₂CO₃/KHCO₃) та фосфатної (KH₂PO₄/K₂HPO₄) буферних систем;

б) гідрогенкарбонатної (H₂CO₃/KHCO₃), фосфатної (KH₂PO₄/K₂HPO₄) та білкової буферних систем;

в) гідрогенкарбонатної (H₂CO₃/KHCO₃) буферної системи;

г) гідрогенкарбонатної (H₂CO₃/KHCO₃) та білкової буферних систем.

24. Гідрокарбонатна буферна система більш ефективно компенсує дію речовин:

а) які збільшують основність крові, ніж речовин, які збільшують кислотність крові;

б) які зменшують кислотність крові;

в) які збільшують кислотність крові;

г) в однаковій мірі компенсує дію речовин, що призводять до зміни кислотно–основного стану крові.

25. Надлишок CO₂ в атмосфері приводить до додаткового розчинення CO₂ у крові (згідно з законом Генрі). Це, в свою чергу, викликає:

а) підвищення рН крові (алкалоз);

б) зниження рН крові (ацидоз);

в) не змінює рН крові.

26. Яка буферна система з перерахованих буферних систем крові має найбільшу буферну ємність:

а) гідрогенкарбонатна; б) гемоглобінова;

в) фосфатна; г) амінокислотна.

26. Яка буферна система з перерахованих буферних систем крові має найбільшу буферну ємність:

а) гідрогенкарбонатна;      б) гемоглобінова;     в) фосфатна;      г) амінокислотна.

27. Обчислити амонійного буферного розчину, приготованого з 600мл розчину амоній хлориду зі 800мл розчину амоніаку з.

28. Обчислити фосфатного буферного розчину, що складається з 150мл розчину натрій дигідрогенфосфату зта 250мл розчину натрій гідрогенфосфату з..

29. Обчислити ацетатного буферного розчину, приготованого з 250мл розчину натрій ацетату зі 300мл розчину оцтової кислоти з.

30. Обчислити об’єми розчинів оцтової кислоти і натрій ацетату з молярними концентраціями і, а також води, які необхідно змішати, щоб отримати 1,4л ацетатного буферного розчину з молярною концентрацієюта..

31. Обчислити об’єми розчинів натрій гідрогенфосфату з та натрій дигідрогенфосфату з, а також води, які необхідно змішати, щоб отримати 750мл фосфатного буферного розчину з молярною концентрацієюта..

32. Обчислити об’єми розчинів натрій гідрогенфосфату та натрій дигидрогенфосфату з концентраціями і, необхідні для приготування 600мл фосфатного буферного розчину з.

33. Обчислити об’єми розчину амоній хлориду і розчину амоніаку з молярними концентраціями і, які потрібно змішати, щоб приготувати 1500мл амонійного буферного розчину з..

33. Розрахувати ємність буферного розчину за кислотою, якщо при титруванні 10,0мл розчину витрачено 5,3мл розчину хлоридної кислоти з молярною концентрацією на зменшеннявід 4,1 до 3,3?

34. Розрахувати буферну ємність розчину за лугом, якщо при титруванні 20,0мл цього розчину для зміни від 7,1 до 8,3 витрачено 7,4мл розчину калій гідроксиду з молярною концентрацією 0,02 моль/л?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6