РТnм Патоморфологічна класифікація

Категорії рТ, pN, рМвідповідають категоріямТ, NтаМ.

pN0 – Матеріал для гістологічного дослідження після селективної шийної регіонарної лімфаденектомії повинен включати не менше 6 лімфатичних вузлів. Матеріал для гістологічного дослідження після радикальної чи модифікованої радикальної шийної лімфаденектомії повинен включати не менше 10 лімфатичних вузлів.

G – Гістопатологічна градація

G_x– Ступінь диференціації пухлини не може бути визначений

G₁– Високий ступінь диференціації

G₂– Середній ступінь диференціації

G₃– Низький ступінь диференціації

G₄– Недиференційована пухлина

Групуванням за стадіями

Стадія 0	Тіз	N0	М0
Стадія І	Т1	N0	М0
Стадія II	Т2	N0	М0
Стадія III	Т1 Т2 Т3	N1 N1 N0, N1	М0 М0 М0
Стадія IVА Стадія IVВ Стадія IVС	Т4 будь-яке Т будь-яке Т будь-яке Т	N0, N1 N2 N3 будь-яке N	М0 М0 М0 М1

Клініка.

Клінічні прояви раку гортані залежать від локалізації процесу, сту­пеня його розповсюдженості, характеру росту пухлини та її морфологіч­ної структури.

• Основні симптоми – захриплість голосу, стридор, дисфагія, кашель, аспірація, кровохаркання. Об’ємні утворення на шиї виникають переваж­но за рахунок шийних метастазів.

• Рак надскладкового (вестибулярного) відділу гортані характеризуєть­ся несприятливим клінічним перебігом, тенденцією до поширення на при­леглі органи і тканини, раннім метастазуванням. Рак надскладкового відділу поширюється найчастіше вгору в напрямку надгортанника, що зумовлює появу таких симптомів, як болісність під час ковтання, відчуття стороннього тіла в глотці, біль із іррадіацією у вухо на боці ураження, в задавнених випадках виникає утруднене дихан­ня.

• Рак серединного (складкового) відділу гортані навіть у ранніх стадіях зу­мовлює прогресуючу захриплість голосу. Подальший ріст пухлини призво­дить до стридору (стенозу гортані).

• Рак підскладкового відділу гортані характеризується прихованим пе­ребігом. У розвинутих стадіях виникають захриплість голосу і явища сте­нозу гортані. Ця локалізація раку гортані найскладніша для діагностики ще й у зв’язку з частою підслизовою формою росту пухлини.

Діагностика.

Незважаючи на візуальну локалізацію раку гортані, питома вага хворих із III та VІ стадіями процесу становить 70-80%.

• Діагноз раку гортані ґрунтується на даних ретельно зібраного анам­незу, зовнішнього огляду і пальпації, прямої і непрямої ларингоскопії, фіброларингоскопії.

• Із рентгенівських методів обстеження застосовується серединна томографія гортані, комп’ютерна томографія, методи штучного контрастування гортані із допомогою дрібнодисперсних порошків ніобію або титану.

• Обов’язково виконується рентгенологічне дослідження органів груд­ної клітки.

• 3авершальним етапом комплексного обстеження хворого є морфологічна верифікація процесу на базі даних ендоларінгеальної біопсії пухлини та цитологічного дослідження пунктатів лімфатичних вузлів.

Лікування.

Основними методами лікування хворих на рак гортані є хірургічний, променевий та комбінований.

• Хірургічне лікування:

• зберігаючі операції (хордектомія, фронто-латеральна резекція гортані) застосовуються при однобічній локалізації пухлин складкового відділу. Ці операції дають змогу зберегти го­лосову та дихальну функції гортані.

• тотальна та розширена ларингектомія застосовується в плані комбіно­ваного лікування у хворих на Т_З-Т₄. Одночасно з проведенням лімфадноектомії (операція Крайля або фасціально-футлярне видалення клітковини шиї за Пачесом).

• Променева терапія застосовується як радикальна (переважно у хворих на рак складкового відділу Т₁-Т₂ ) і як паліативна (у хворих із за­пущеними формами раку гортані, з важкою супутньою патологією та при відмові хворих від хірургічного лікування.

• Хіміо-променеве лікування. Останнім часом розроблені методи комбінованого лікування з включенням до складу схем поліхіміотерапії препаратів платини, 5-фторурацилу, блеоміцину.

Реабілітація.

Після радикального лікування з приводу раку гортані застосовується комплекс заходів, направлених на відновлення мовної функції, психосоматичного та соціального стану хворих:

• хірургічні втручання по відновленню голосу;

• логопедичне навчання, формування стравохідного голосу (черевомовлен­ня);

• застосування електронних протезів гортані для формування голосу;

• психотерапія, загальне симптоматичне лікування.

Прогноз.

Прогноз залежить від локалізації пухлини, стадії процесу, раціональ­ного вибору метода лікування.

• Найсприятливіший прогноз у хворих на рак істинної голосової зв’яз­ки (90% вилікування при Т₁-Т₂).

• Рак вестибулярного та підскладкового відділу є несприятливим, особливо при наявності регіонарних метастазів.

• При застосуванні комбінованого лікування 5-річне виживання у хворих на рак гортані Т₃ ста­новить 60-70%.