2. 2. Злоякісні пухлини ротоглотки

Епідеміологія.

По відношенню до всіх злоякісних пухлин глотки пухлини ротоглотки складають 30-40%. За останні десятиріччя кількість хворих на рак порожнини рота та ротоглотки майже подвоїлась. Співвідношення чоловіків і жінок, які захворіли на рак ротоглотки, становить 6:1.

За частотою ураження різні відділи ротоглотки розташовані так:

• корінь язика

• піднебінні мигдалики

• піднебінні дужки

• м'яке піднебіння

• задня стінка глотки

Етіологія.

Значну роль у виникненні раку ротоглотки відіграють:

• паління тютюну,

• вживання міцних спиртних напоїв,

• вживання гострої та занадто гарячої їжі.

• певне значення надається імунодефіциту,

• генетичним порушенням.

Патологічна анатомія.

Різні морфологічні варіанти злоякісних пухлин ротоглотки представ­лені у Міжнародній гістологічній класифікації пухлин порожнини рота і ротоглотки №4 (Женева, 1974).

Переважна більшість злоякісних пухлин ротоглотки має будову плоскоклітинного раку:

• з ороговінням,

• без ороговіння,

• малодиференційованого.

Різновидом плоскоклітинного раку глотки є лімфоепітеліома (пухлина Шмінке) яка уражає переважно лімфоїдне кільце Вальдеєра - Пірогова.

Рак малих слинних залоз (переважно піднебіння та кореня язика) скла­дає біля 3% від усіх раків ротоглотки. Неепітеліальні злоякісні пухлини ротоглотки зустрічаються рідко.

Класифікація раків глотки наведена в попередньому розділі (ст. 98-101).

Клініка.

Біля 80% хворих на злоякісні пухлини ротоглотки звертаються за медичною допомогою з уже занедбаними процесами III-ІV стадії.

• Хворі на рак ротоглотки скаржаться на біль в горлі із іррадіацією у вухо, зміну тембру голосу - симптом “гарячої картоплини в роті”, дисфагію.

• Часто першими проявами пухлин ротоглотки є метастази в лімфатичні вузли шиї.

• В запущених випадках у пацієнтів створюється загроза асфіксії, спостерігаються явища кахексії, анорексії та загальної інтоксикації.

• Ракові пухлини кореня язика розповсюджуються вздовж м’язів до під’язикової кістки, на валекули, надгортанник.

• Рак ротоглотки часто виникає на мигдаликах. Плоскоклітинні раки за­звичай представлені виразковими формами із глибокою інфільтрацією. Та­кі пухлини мають тенденцію до поширення на інші ділянки ротоглотки та гортаноглотки. Внаслідок ураження прилеглих гілок нервів та жувальних м’язів виникають різкий біль та контрактура жувальних м’язів.

• Лімфоепітеліома макроскопічно має вигляд вузла або крупнобугристого щільноеластичного утворення, покритого спочатку незмінною слизовою оболонкою.

• Клінічний перебіг лімфоепітеліоми характеризується інфільтративним ростом та ранніми регіонарними і віддаленими метастазами. Темпи росту метастазів можуть значно випереджувати розвиток самої первинної пухли­ни.

Діагностика.

Незважаючи на те, що ротоглотка є цілком доступна для огляду, ранні стадії злоякісних пухлин зазвичай не виявляються ні спеціалістом, ні самим хворим. Тому деякі дослідники називають цю ділянку “мовчазною зоною”. Встановлення діагнозу злоякісної пухлини ротоглотки ґрунтується на даних анамнезу, результатах інструментальних, рентгенологічного та морфологічного методів обстеження.

Диференційний діагноз слід проводити із:

• сифілісом,

• туберкульозом,

• ан­гіною Венсана,

• гіпертрофією мигдалика,

• доброякісними пухлинами,

• системними захворюваннями.

Лікування.

• Внаслідок складних анатомо-топографічних взаємовідносин, застосування хірургічного лікування обмежене переважно невеликими розмірами пухлини.

• При поширених пухлинах перевага надається дистанційній гамма-терапії сумарною осередковою дозою 60-70 Гр, із охопленням зон метастазуван­ня (40-45 Гр.).

• Лімфоепітеліоми чутливі до променевої і хіміотерапії, але вони час­то рецидивують.

• Регіонарні метастази на шиї видаляють за допомогою операції Крайля або фасціально-футлярного висічення клітковини шиї.

• В пізніх стадіях проводять симптоматичне лікування і виконують палі­ативні операції – трахеотомію, гастростомію, перев’язку привідних судин.

Прогноз.

• Прогноз залежить від термінів встановлення діагнозу і назагал несприятливий.

• У хворих на рак мигдаликів 5-річне виживання становить від 65% при Т₁ і до 20% у стадії Т₄.

• У хворих на рак кореня язика 5-річне виживання становить 60% при стадії Т₁ і до 10-20% при стадії Т₄.

• У хворих на рак м якого піднебіння 5-річне виживання складає 20-75%.

• Наявність метастазів у лімфатичні вузли зменшує 5-річне виживання хворих.