Розділ 2. Пухлини шиї

2. 1. Злоякісні пухлини носоглотки

Епідеміологія.

Злоякісні пухлини глотки в структурі онкологічних захворювань складають біля 3%. Близько 50% цих пухлин локалізується в носоглотці. Біля 85% злоякісних пухлин носоглотки епітеліального походження, 7% становлять лімфоми. Рак носоглотки частіше виникає у молодих людей. Чоловіки хворіють в 3-4 рази частіше за жінок.

Етіологія.

Чинники, що призводять до виникнення раку носоглотки, вивчені недостатньо. У хворих на рак носоглотки часто виявляють високий титр антитіл до герпесоподібного вірусу Епштейна - Барр, зокрема, Hb-A.

Патологічна анатомія.

За морфологічною характеристикою злоякісні новоутворення носоглотки є досить різноманітними, але найчастіше зустрічається:

• плоскоклітинний рак (у 70 - 75% всіх хворих);

• недиференційовані форми раку;

• лімфоепітеліоми (пухлини Шмінке).

Крім злоякісних пухлин епітеліального походження, іншу групу пухлин утворюють різноманітні саркоми (лімфосаркоми, веретеноклітинні саркоми та ін.).

Класифікація раків глотки.

(коди МКХ – О С01; С05.1, 2; С09; С10.О, 2, 3; С11-13) за системою TNM (5-е видання, 1997 рік)

Анатомічні розділи та підрозділи

Ротоглотка (С01;С05.1, 2;С09.0, 1, 9;С10.0, 2, 3;С11-13)

1. Передня стінка (язиково–надгортанна ділянка)

(і) Корінь язика (задня третина язика) (СО1)

(іі) Надгортанна долинка (валекула) (С10.0)

2. Бічна стінка(С10.2)

(і) Мигдалик (С09.9)

(іі) Мигдаликова ямка та мигдаликова (зівна) дуга (С09.0;С09.1)

(iiі) Піднебінно–язикова дуга (С09.1)

3. Задня стінка(С10.3)

4. Верхня стінка

(і) Нижня поверхня м’якого піднебіння (С05.1)

(іі) Язичок (С05.2)

Носоглотка (С11)

1. Задньо-верхня стінка: від рівня лінії з’єднання твердого та

м’якого піднебіння до основи черепа (С11.0, 1)

2. Бічна стінка: включно з ямкою Розенмюллера(СІ 1.2)

3. Нижня стінка: верхня поверхня м’якого піднебіння(С11.3)

Примітка: Край гирла хоан, включаючи задній край носової перегородки,

входить до носової порожнини.

Гортаноглотка (С12, С13)

1. Глотково–стравохідне з’єднання (заперснеподібно–хрящова ділянка):(С13.0)

займає простір від рівня черпакуватого хряща і складок до нижньої

границі персневидного хряща, формуючи передню стінку гортаноглотки.

2. Грушоподібний синус:(С12.9)

займає простір від гортанно–надгортанної складки до верхнього

краю стравоходу, латерально обмежений щитовидним хрящем,

медіаль­но – поверхнею черпакувато–надгортанної складки (С13.1)

і черпакуватим та персневидним хрящами.

3. Задня стінка гортаноглотки:(С13.2)

займає простір від рівня валекул до рівня нижнього краю

персневидного хряща і від верхівки одного грушоподібного синуса до іншого.

Регіонарні лімфатичні вузли

Регіонарними лімфатичними вузлами є шийні лімфатичні вузли

Tnm Клінічна класифікація

T – Первинна пухлина:

Т_x – Не досить даних для оцінки первинної пухлини

Т₀– Первинна пухлина не визначається

T_іs– Cаrсіnoma in situ.

Ротоглотка

Т₁– Пухлина до 2 см у найбільшому вимірі

Т₂– Пухлина понад 2 см, але не більше, ніж 4 см у найбільшому вимірі

Т₃– Пухлина понад 4 см найбільшому вимірі

Т₄– Пухлина поширюється на сусідні структури, наприклад, крилоподібний м’яз, нижню щелепу, тверде піднебіння, глибокі м’язи язика, гортань