Пневмонія

Пневмонія - гостре інфекційне ураження нижніх відділів дихальних шляхів, обов'язковою ознакою якого є ексудація в просвіті альвеол і наявність дольової, сегментарної або вогнищевої запальної інфільтрації при рентгенологічному дослідженні. Таким чином, в даний час обов’язковим для пневмонії є паренхіматозний компонент. Захворюваність складає 17 чоловік на 1000 населення. Летальність, в середньому складає - 2,5%, по нашій області - 2,8%. Етіологія. Розрізняють бактерійні пневмонії, коли збудником захворювання є грампозитивна флора, причому в 40-60 % випадків виявляється пневмокок, далі йдуть стрептокок і стафілокок. Грамнегативна флора представлена гемофільною паличкою, паличкою Фрідлендера, ентеробактеріями і іншими мікробами. Серед інших збудників слід зазначити мікоплазми, віруси, грибки, легіонели, хламідії і змішану флору. До чинників ризику розвитку пневмонії відносяться дитячий і похилий вік, куріння, хронічні хвороби інших органів, імунодефіцитні стани, контакт з птахами, тваринами, гризунами, подорожі, холодовий чинник. У патогенезі захворювання має значення розповсюдження інфекції в легеневу тканину частіше бронхогенним, рідше - гематогенним або лімфогенним шляхом, зниження функції системи місцевого бронхопульмонального захисту і розвиток під впливом інфекції запалення в альвеолах.

Пневмонія відноситься до захворювань, при яких сезонний чинник грає значну роль. Виникнення пневмонії знаходиться у великій залежності від епідемічних спалахів респіраторних вірусних захворювань. Історично морфологічна картина пневмонії була описана в минулому столітті австрійським вченим чехом за національністю Карлом Рокитанським і німецьким вченим Робертом Кохом ( 1843-1910) - лауреатом Нобелівської премії за відкриття збудника туберкульозу, які розглядали альвеоліт як патогномонічну ознаку пневмонії.

У вітчизняній літературі і практиці до діагнозу " пневмонія " додають слово "гостра ". За кордоном вказують просто " пневмонія ", бо зарубіжні автори не використовують термін "хронічна пневмонія", замінюючи його поняттям вогнищевий пневмосклероз і бронхоектази. У нашій країні ця термінологія поки зберігається, і в діагнозі залишається поняття "гостра пневмонія", затяжна і хронічна пневмонія.

За клініко-морфологічними ознаками пневмонія поділяється на крупозну (дольову, плевропневмонію) та вогнищеву (часточкову, бронхопневмонію). Крім цієї важливої класифікації ще існує одна класифікація, яка відіграє важливу роль у формуванні лікарем діагнозу. А саме, пневмонію поділяють на такі види:

- позашпитальна пневмонія;

- внутрішньошпитальна пневмонія.

Шпитальна пневмонія – гостре інфекційне захворювання нижніх відділів дихальних шляхів, підтверджене рентгенологічно, що виникло через 48 годин після надходження хворого в стаціонарі; - аспіраційна пневмонія. - пневмонія в осіб з тяжкими дефектами імунітету.

Мал.1 Пневмонія

КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (Pneumonia cruposa) - гостре циклічно протікаюче інфекційне захворювання, яке проявляється ураженням частки легені або значної частини (сегментарна пневмонія ) фібринозним запальним процесом.

Частіше крупозна пневмонія виникає у чоловіків, захворюваність значно вище в холодну пору року. Етіологічним чинником крупозної пневмонії є пневмокок.

Клініка

Захворювання починається раптово, гостро, серед повного здоров'я, нерідко хворі можуть вказати годину захворювання. З'являється виражений озноб, температура підвищується до 39-40 ºС, з’являється головний біль, одночасно з ознобом майже постійно виникає біль в грудній клітці колючого характеру, що різко посилюється на висоті вдиху і при кашлі. Біль пов'язаний із втягненням в запальний процес плеври (плевра багата на нервові закінчення). Кашель сухий, хворобливий, супроводжується задишкою. З другого дня або дещо пізніше починає відділятися мізерне слизисте харкотиння, іноді з прожилками крові. До кінця другого дня забарвлення харкотиння змінюється і набуває найчастіше іржавого відтінку. Для крупозної пневмонії характерна лихоманка постійного типу - febris continua. Хвороба закінчується раптово кризою. Частіше криза наступає на 7-9-11 день хвороби. Дана клінічна картина характерна для класичної, нелікованої крупозної пневмонії.

Дані об'єктивного обстеження

Дані об'єктивного обстеження залежать від стадії захворювання. Клінічно розрізняють фази:

        Фазу приливу (від 12 год до 3 діб) – фаза накопичення ексудату в альвеолах (в альвеолах міститься і ексудат, і повітря).

        Фазу розпалу (від 1 год до 6 діб).

        Фазу розрішення .

Фаза приливу

Пальпаторно – посилення голосового тремтіння. Перкуторно – притуплення з тимпанічним відтінком. Аускультативно – ослаблене везикулярне дихання, початкова крепітація, іноді шум тертя плеври.

Фаза розпалу (синдром ущільнення легеневої тканини)

Пальпаторно – посилення голосового тремтіння. Перкуторно – тупий перкуторний звук. Аускультативно – бронхіальне дихання, шум тертя плеври, посилення бронхофонії.

Фаза розрішення

Пальпаторно – голосове тремтіння поступово нормалізується. Перкуторно – притуплення з тимпанічним відтінком, який поступово щезає. Аускультативно – зявляється везикулярне дихання, крепітація розрішення.

Лабораторні та інструментальні методи обстеження

Загальний аналіз крові. У крові відмічається значний лейкоцитоз. Зсув лейкоцитарної формули вліво. У тяжких випадках еозинофіли можуть зовсім зникати, відмічаються лімфопенія та тромбоцитопенія. Значно збільшена ШОЕ. Аналіз харкотиння. Харкотиння містить білок, лейкоцити, еритроцити. У харкотинні можуть знаходити пневмококи, стафілококи, стрептококи, диплобацили Фрідлендера.

Рентгенологічне дослідження легень - відмічається гомогенне затемнення. Часто утворена тінь відповідає частці легені. Добре видимі зміни у фазі розпалу.

ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ

Дуже часто вогнищева пневмонія (ВП) починається з ураження бронхів, тому ще її називають – бронхопневмонією (bronchopneumonia). Особливістю цих пневмоній є втягнення в запальний процес окремих часточок або груп часточок (тому вона ще називається лобулярною або дольковою (pneumonia lobularis). Найчастіше вона ускладнює гострі респіраторні та вірусні захворювання (грип, кір та ін.). Розвиток ВП пов’язаний з різноманітною мікрофлорою (стрептококами, стафілококами, вірусами, мікоплазми та ін.).

Клініка. В одних випадках вона характеризується гострим початком. В інших випадках - у клініці захворювання на перший план виходять симптоми гострого чи загострення хронічного бронхіту. Хворі скаржаться на озноб, який пов’язаний з підвищенням температури, головний біль, тяжкість в грудній клітці, кашель сухий або з виділенням слизистого, слизисто-гнійного харкотиння, зрідка з прожилками крові, загальну слабкість, втрату апетиту і можуть приєднуватися інші ознаки інтоксикації.

Дані об'єктивного обстеження

Пальпаторно – незначно посилене голосове тремтіння. Перкуторно – можна нічого не виявити або перкуторний звук вкорочений. Аускультативно – дихання жорстке, дрібнопухирцеві вологі хрипи, бронхофонія підсилена.

Лабораторні та інструментальні методи обстеження

Загальний аналіз крові. У крові відмічається незначний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, помірно збільшена ШОЕ.

Аналіз харкотиння. Харкотиння містить багато лейкоцитів, макрофагів, циліндричного епітелію. Флора бактеріальна різноманітна.

Рентгенологічне дослідження легень. При дрібних вогнищах – Rе зміни не виявляються лише може бути підсилення легеневого малюнку. В інших випадках є чіткі множинні вогнища затемнення. Внаслідок збільшення лімфатичних вузлів бувають розширені корені легень. При зливній пневмонії – вогнища займають цілі сегменти, частки, імітуючи крупозну пневмонію.

Таким чином, при пневмоніях найбільш часто зустрічаються таки синдроми:

- Синдром ущільнення легеневої тканини.

- Синдром дихальної недостатності.

- Інтоксикаційний синдром.

Мал.2 Рентгенографія грудного відділу, на якій видно пневмонічне затемення у правій легені