Методи дослідження легеневої вентиляції

Протягом останніх 20-30 років приділяється велика увага вивченню функції легень у хворих з легеневою патологією. Запропоновано велике число фізіологічних проб, що дозволяють якісно або кількісно визначити стан функції апарату зовнішнього дихання. Завдяки системі функціональних досліджень є можливість виявити наявність і ступінь ДН при різних патологічних станах, з'ясувати механізм порушення дихання. Функціональні легеневі проби дозволяють визначити величину легеневих резервів і компенсаторні можливості органів дихання. Функціональні дослідження можуть бути використані для кількісного визначення змін, що наступають під впливом різних лікувальних дій (хірургічні втручання, лікувальне застосування кисню, бронхорозширюючих засобів, антибіотиків і так далі ), а отже, і для об'єктивної оцінки ефективності цих заходів. Велике місце функціональні дослідження займають в практиці лікувально-трудової експертизи для визначення ступеня втрати працездатності.

Загальні дані про легеневі об'єми

Грудна клітка, що визначає межі можливого розширення легень, може знаходитися в чотирьох основних положеннях, які і визначають основні об'єми повітря в легенів.

1. В період спокійного дихання глибина дихання визначається об'ємом вдихуваного повітря, що видихається. Кількість вдихуваного повітря, що видихається, при нормальному вдиху і видиху називається дихальним об'ємом (ДО) ( у нормі 400-600 мл; тобто 18% ЖЄЛ ).

2. При максимальному вдиху в легені вводиться додатковий об'єм повітря - резервний об'єм вдиху (Ровд), а при максимально можливому видиху визначається резервний об'єм видиху (Ровид). 3

3. Життєва ємкість легень (ЖЄЛ) - це повітря, яке людина в змозі видихнути після максимального вдиху. ЖЄЛ= Ровд + ДО + Ровид

4. Після максимального видиху в легенях залишається певна кількість повітря - залишковий об'єм легенів (ЗОЛ).

5. Загальна ємкість легенів (ЗЄЛ) включає ЖЄЛ і ЗОЛ тобто є максимальною ємністю легень.

6. ЗОЛ + Ровид = функціональна залишкова ємкість (ФЗЄ), тобто це об'єм, який займають легені в кінці спокійного видиху. Саме ця ємність включає в значній частині альвеолярне повітря, склад якого визначає газообмін з кров'ю легеневих капілярів. Для правильної оцінки фактичних показників, що отримують при обстеженні, для порівняння використовують належні величини, тобто теоретично розраховані індивідуальні норми. При розрахунку належних показників враховують пік зростання, вагу, вік. При оцінці зазвичай обчислюють процентне (%) відношення фактично отриманої величини до належної.

Оксигемометрія – безкровне визначення ступеня насичення киснем артеріальної крові. Покази оксигемометра можна зареєструвати на рухомому папері у вигляді кривої - оксигемограми. У основі дії оксигемометра лежить принцип фотометричного визначення спектральних особливостей гемоглобіну. Більшість оксигемометрів і оксигемографів не визначають абсолютної величини насичення киснем артеріальної крові, а дають можливість тільки стежити за змінами насичення крові киснем. З практичною метою оксигемометрія застосовується для функціональної діагностики і оцінки ефективності лікування. З метою діагностики оксигемометрія застосовується для оцінки стану функції зовнішнього дихання і кровообігу.