Бронхіти

Бронхіти - запальні захворювання бронхів ( bronchus -бронх, itis - запалення). Гострий бронхіт (Bronchitis acuta) - гостре дифузне запалення слизової оболонки бронхів (гострий ендобронхіт). Етіологія. Гострий бронхіт - це інфекційне захворювання, частіше всього ускладнює гострі респіраторні вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів. У 90% хворих збудником гострого бронхіту є вірус ( грип, риновірусна інфекція) або мікоплазма. Потрапляючи в дихальні шляхи, вірус проникає в епітеліальні клітини слизової оболонки бронхів і викликає їх загибель. З 2-3-го днів хвороби активується бактеріальна флора (частіше пневмокок і паличка Пфейффера) Клініка Симптоми трахеїту - сухий, поверхневий, грубий, гавкаючий кашель, з мізерною кількістю в'язкого слизистого харкотиння.

Симптоми ларинготрахеїту – кашель стає гавкаючим, надсадним. Симптоми бронхіту - кашель стає глибшим, менш болючим, в значній кількості виділяється слизово-гнійне харкотиння. Тривалість захворювання близько тижня. При важкому перебігу може бути підвищення температури до 38,5-39 С. При огляді, пальпації та перкусії грудної клітки, як правило, змін не виявляється. Аускультація виявляє жорстке везикулярне дихання внаслідок запальних змін і звуження просвіту дрібних бронхів і розсіяні сухі хрипи. Тональність хрипів є тим вищою, чим меншим є калібр бронхів. При в'язкому секреті в крупних бронхах виникають басові хрипи низької тональності, в середніх бронхах вислуховуються свистячі (ronchi sonores ), а за наявності секрету в дрібних бронхах або набуханні слизової оболонки визначаються високі, свистячі хрипи ( ronchi sibilantes ). Хрипи чутні як на вдиху, так і на видиху. Хрипи низької тональності краще чутні на вдиху, високої - на видиху. При накопиченні в бронхах рідкого секрету слизово-гнійного характеру з'являються вологі средньокаліберні хрипи незвучного характеру, оскільки навколо бронха знаходиться нормальна легенева тканина, яка глушить звукові явища, що виникають в бронхах. Посилення звучності вологих хрипів і поява дрібнокаліберних вологих хрипів пов'язана з переходом процесу на легеневу тканину і розвитком бронхопневмонії. Бронхофонія не змінена.

Лабораторні та інструментальні методи обстеження

Загальний аналіз крові. У крові відмічається незначний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, помірно збільшена ШОЕ.

Аналіз харкотиння Харкотиння містить багато лейкоцитів, макрофагів, циліндричного епітелію. Флора бактеріальна різноманітна.

Хронічний бронхіт – дифузне прогресуюче ураження бронхів, яке проявляється запальними, склеротичними змінами в бронхіальній стінці, перибронхіальній тканині і супроводжується постійним або періодичним кашлем з виділенням харкотиння на протязі не менше 3-ох місяців в рік, на протязі двох і більше років.

Сприяючі фактори:

- Часті вірусні захворювання

- Вдихання полютантів, хімічних речовин, тютюнового диму

- Захворювання серцево-судинної системи

- Охолодження

Хронічний бронхіт може бути первинним, вторинним, обструктивним, необструктивним. Під час загострення хронічного необструктивного бронхіту спостерігаються всі ті самі симптоми, що і при гострому. Лише при бронхографії можна побачити деформацію і розширення бронхів, при рентгенологічному обстеженні легень – корені розширені, явища фіброзу.

ХРОНІЧНИЙ ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ (ХОБ) - дифузне, прогресуюче, запально-дегенеративне ураження бронхіального дерева (переважно дрібних бронхів), обумовлене довготривалим подразненням та запаленням і супроводжується порушеннями легеневої вентиляції, газообміну та бронхообструкцію.

Клініка. Скарги на задишку, кашель. Кашель може бути постійний, періодичний, сухий або з виділенням невеликої кількості харкотиння. Огляд - в пізній стадії захворювання відмічається ціаноз. Якщо виникає одне з ускладнень ХОБ – емфізема, грудна клітка стає бочкоподібною (емфізематозною). Пальпація, перкусія - на ранніх стадіях зміни не виявляються. Пізніше, якщо розвивається емфізема, з’являються притаманні для неї зміни. Аукультація - характерне ослаблене, жорстке дихання з подовженим видихом і вислуховуються сухі хрипи (які обумовлені в’язким харкотинням в бронхіальному дереві). Деколи, при наявності значного харкотиння, що буває при загостренні захворювання, вислуховуються вологі хрипи, характер яких також залежить від калібру бронхів.

Лабораторні методи обстеження

Загальний аналіз крові - ШОЕ підвищується до 30 і більше, лейкоцитоз, помірна еозинофілія.

Інструментальні методи дослідження

Найважливіші ознаки ХОБ ми можемо отримати за допомогою спірометрії, пневмотахометрії, аналізу кривої “потік-об’єм”:

- Зниження ОФВ1 (об’єму форсованого видиху за секунду); - зниження ФЖЄЛ (форсованої життєвої ємкості легень);

- ЖЄЛ – довготривалий час залишається в N1 але при тяжких обструктивних процесах вона завжди знижена;

- Зменшений індекс Тіфно (співвідношення ОФВ1до ЖЄЛ, особливо коли ЖЄЛ ще зберігає нормальну величину);

- Пізніше збільшується залишковий об’єм легень (ЗОЛ) у структурі загальної ємності легень.

Бронхоскопія. Бронхоскопічні критерії при ХОБ:

І ступінь: слизова бронхів блідо-рожева, покрита слизом, не кровоточить, гребінь біфуркації трахеї гострий, хрящеві кільця рельєфні.

ІІ ступінь: слизова бронха яскраво-червоного забарвлення, потовщена, набрякла, часом кровоточива.

ІІІ ступінь: слизова оболонка трахеї і бронхів багрово-синюшна, потовщена, набрякла, легко кровоточить. Устя дольових бронхів різко звужені за рахунок набряку слизової.

Рентгенологічне дослідження легень

Підсилення легеневого малюнку, особливо в нижніх відділах, якщо немає ознак емфіземи легень. При бронхографічному обстеженні бронхи ІV, V, VI, VII порядку циліндрично розширені, діаметр їх не зменшується до периферії як в нормі, дрібні бокові гілочки облітеровані, дистальні кінці бронхів сліпо обриваються ("ампутовані"). У частини хворих розширені бронхи, в окремих ділянках звужені, контури їх змінені, внутрішній контур бронхів зазубрений, архітектоніка бронхіального дерева порушена.

 Туберкульоз

Туберкульоз (ТБ) — це інфекційне захворювання, що викликається збудником мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), яке характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах (специфічне туберкульозне запалення) у поєднанні з неспецифічними реакціями та поліморфною клінічною картиною, що залежить від форми, стадії, локалізації та поширеності патологічного процесу.

В Україні туберкульоз є найпоширенішим інфекційним захворюванням, що призводить до найбільшої кількості смертей від інфекційної патології. Рівень захворюваності на туберкульоз в Україні у 8 – 10 разів перевищує показники розвинених країн.

Мікобактерії туберкульозу (МБТ) можуть потрапляти в організм різними шляхами — аерогенним, ентеральним, через пошкоджену шкіру, слизові оболонки. В залежності від місця інвазії МБТ, вогнище запалення, або первинний афект, може утворюватись в легенях, мигдаликах, кишечнику та ін. У відповідь на утворення первинного афекту розвивається специфічний процес в регіонарних лімфатичних вузлах і формується первинний туберкульозний комплекс, також у результаті первинного ураження може розвиватись туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, плеврит, вогнищевий туберкульоз. Вторинне туберкульозне ураження може виникати ендогенним (реактивація персистуючих форм МБТ в організмі) та екзогенним шляхом (нове, повторне ураження МБТ) і характеризується великим різноманіттям клінічних форм легень та позалегеневого туберкульозу.

Клінічна картина туберкульозу залежить від локалізації туберкульозного ураження, характеризується симптомами інтоксикації та симптомами ураження того чи іншого органу. Для всіх локалізацій туберкульозу характерний інтоксикаційний синдром — фебрильна або субфебрильна температура тіла, схуднення, втрата апетиту, підвищена пітливість, слабкість.

Симптоми легеневого ТБ:

1) кашель впродовж 3 тижнів і>;

2) зниження маси тіла;

3) слабість, втомлюваність, дитина починає гірше вчитися;

4) субфібрилітет або лихоманка;

5) потіння вночі;

6) біль в грудній клітці;

7) задишка;

8) погіршення апетиту;

9) кровохаркання.

Симптоми позалегеневого ТБ:

1) зниження маси тіла;

2) субфебрилітет або лихоманка;

3) потіння вночі;

4) ознаки в залежності від ураженого органу

        біль, припухлість, нориці при ТБ лімфовузлів, суглобів

        гол. біль, t°, сонлив., риг. потиличних м’язів – ТБ менінгіт

        непліддя, білі, болісні менструації – ТБ жіночих статевих органів

        болі в попереку, часте сечовипускання – ТБ нирок, сечового міхура, простати

Методи дослідження туберкульозу

Культуральне дослідження харкотиння

Золотим стандартом мікробіологічної діагностики туберкульозу залишається посів харкотиння на селективні середовища Левенштейна-Йенсена. Виявлення мікобактерій при посіві на середовище Левенштейна-Йенсена можливо при наявності в 1 мілілітрі досліджуваного матеріалу 20 – 100 особин. Ріст мікобактерій відзначають через 4-8 тижнів.

Найбільш швидким культуральним методом є BACTEC — рідинно-культуральна система, яка дозволяє одержати ріст мікобактерій через 10-18 днів. Вона заснована на виявленні МБТ, ріст яких ще невидимий оком, по забарвленню або флюоресценції внаслідок утворення СО2 або споживання О2 у процесі життєдіяльності мікобактерій – Micobacteria Growth Indicator Tube (MGIT). Цей метод культивування МБТ менш чутливий, ніж на твердих поживних середовищах, тому він використовуються паралельно з посівом харкотиння на тверде середовище Левештейна-Йенсена для досягнення оптимальної чутливості.