Лекція 5 (4 для ра). Політичні партії та громадянські рухи

Мета: Дати визначення політичної системи суспільства та її складових частин. Сформувати у студентів чітке уявлення про структуру політичної системи, роль та функції кожної з складових частин. Ознайомити студентів з політичною системою України, шляхами її удосконалення.

Дати наукове визначення та розкрити зміст політичної партії як політичної агрегації. Показати зміну структури та функцій даної політичної агрегації в процесі історичного розвитку. Дати приклади типологізації політичних партій. Ознайомити студентів з феноменом партійної системи. Навчити студентів бачити різницю між політичною партією та іншими політичними агрегаціями, зокрема, політичним рухом.

План

1.Поняття, структура, функції та типи політичної системи.

2.Політична партія як політична агрегація: визначення, виникнення, розвиток.

3.Типологія політичних партій.

4.Політичний рух.

5.Формування політичної системи і державності України. Сучасні політичні партії України.

1.Поняття, структура, функції та типи політичної системи.

Політична система – це сукупність взаємозалежних державних, партійних організацій, громадських об'єднань, за допомогою яких здійснюється завоювання, становлення і функціонування політичної влади в суспільстві.

Засновником теорії політичної системи вважається Д. Істон який представляв її як механізм формування і функціонування влади в суспільстві з приводу розподілу ресурсів і цінностей.

Д.Істон підкреслював, що системний аналіз заснований на понятті «системи, зануреної в середовище».

Політична система також - це розмаїття структур, взаємозв'язків, комунікацій, нормативів, процесів, за допомогою яких владні відносини систематично мультиплікуються на всіх рівнях, в різних формах і на всій території країни.

Поняття політичної системи охоплює сферу політичної діяльності, всіх осіб та всі інститути, які беруть участь у політичному процесі (П. Шарон).

Існує п'ять факторів, які впливають на формування політичної системи (за А. Боднером):

1. стабільність природного середовища, в якому живе певна нація або її окрема група;

2. матеріальні продукти її діяльності;

3. сукупність цінностей і зразків поведінки, знання і уявлення про світ, які передаються з покоління в покоління;

4. суспільні інститути, які кожне покоління сприймає як даність;

5. зовнішнє середовище нації, яке створює разом з нею певне коло цивілізації і культури, а також політичні умови.

Характерними ознаками політичної системи є її цілісність, інтегративність, універсальність, здатність змінювати свою структуру, функції.

Політична система - це відкрита система, тому що в процесі свого функціонування вона обмінюється інформацією з навколишнім світом. Системоутворюючою ознакою політичної системи є форма державної влади.

Як будь-яка інша система, політична система має свою структуру.

Компонентами цієї структури є: державна влада, політичні відносини, політична організація суспільства і політична культура.

Ряд вчених називає такі компоненти структури політичної системи, як політична організація, політичні відносини, політичні і правові норми, політична свідомість.

Виходячи із соціокультурної детермінанти типу правління Макс Вебер поділяв системи на традиційну і раціональну (бюрократичну).

В сучасній політології базовими моделями систем за характером розподілу влади вважаються авторитарні і плюралістичні системи.

Г. Алмонд виділив:

• політичну систему англо-американського типу;

• континентально-європейського типу;

• традиційну;

• таку, що розвивається;

• комуністичну.

За Д. Коулменом політичні системи бувають: традиційними, патріархальними, змішаними, сучасними.

Д. Істон (“Політична система”- 1953, ”Системний аналіз політичного життя” – 1965) звертав увагу на те, що політична система це cамоврегульований, саморозвинутий організм, який реагує на зовнішні імпульси і складається з підсистем: парламенту, уряду, місцевого самоврядування, політичних партій, громадських рухів.

Р.Арон і У.Ростоу, залежно від типу суспільства поділяють політичні системи на традиційні, тоталітарні і модернізовані.

Найбільш популярною є поділ політичних систем на демократичні і недемократичні.

Історичними формами недемократичних (або автократичних) систем є тиранія, диктатура, деспотія, абсолютна монархія.

В сучасній політичній науці автократичні системи поділяють на авторитарні і тоталітарні. Різниця між ними складається у відношенні до громадянського суспільства.

Функції політичної системи спрямовані на збереження і розвиток владних відносин і їхнього середовища – суспільства.

Це такі функції як : функція інтеграції, адаптивна функція, функція самозбереження (або підтримки моделі), функція соціалізації, функція рекрутування, функція регулювання (націоналізація, етатизація), мобілізаційна (екстраакційна) функція, дистрибутивна (розподільна) функція, функція реагування.

В демократичному суспільстві найбільш розвинутою є функція реагування.

Всі функції взаємозалежні і доповнюють одна одну.

Існує інша типологія функцій:

1.інтеграційна;

2.цілевизначальна;

3.організаторська;

4.регулятивна;

5.контролююча.