3. Політична партія як політична агрегація: визначення, виникнення, розвиток.

Політична партія – це функціональний елемент політичної системи, це така політична агрегація, яка демонструє 1) високу ступінь організації і 2) мету реалізувати свої цілі шляхом боротьби за владу або її здійснення.

Вивченням партійних організмів займається одна з галузей політичної науки – партологія. Повне визначення партії обов’язково враховує чотири ознаки, які визначають партію:

1) будь-яка партія моноідеологічна, тобто є носієм однієї ідеології,

2) партія є організацією, тобто є досить довготривалим об’єднанням людей на різних щаблях політики,

3) ціль партії – завоювання і здійснення (частіше всього в коаліції) влади,

4) кожна партія намагається забезпечити собі підтримку народу – від голосування за неї до активного членства.

Отже, партія - це організована сила, яка об’єднує громадян одного політичного напряму для мобілізації суспільної думки за певними цілями, для участі в органах влади або для орієнтації влади на досягнення своїх вимог (Кермонн). В.Ленін визначав партію як вищу форму організації суспільства.

Завдання партії полягає в тому, щоб перетворити багато різноманітних приватних інтересів окремих громадян, соціальних груп, верств в їх сукупний політичний інтерес.

Закон України «Про політичні партії» був прийнятий Верховною Радою у квітні 2001р. Відповідно до нього, рішення про створення політичної партії приймається на установчому з’їзді, зборах та конференції. Реєструється партія як політична агрегація Міністерством Юстиції України. Для заснування політичної партії попередньо необхідно зібрати 10 тис. підписів громадян України. Створення обласних, районних осередків партії має відбутися протягом 6 міс. з дня її реєстрації в МінЮсті України.

Перші партії почали з’являтися у рабовласницький період розвитку людства. В Древній Греції це педієї (партії землевласників), паралії (партії торгово-ремісницького представництва) та діакрії (селянські партії). В Древньому Римі це партії оптиматів (знать) та популярів (плебс).

3.Типологія політичних партій.

За Максом Вебером історія політичних партій поділяється на:1) партії як об’єднання аристократів, 2) партії як політичні клуби, 3) масові сучасні партії.

Функції партії як політичної агрегації поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться: 1) організація внутрішньої структури партії та закріплення необхідних стосунків між первинними організаціями, а також між ними та вищестоячими партійними інстанціями; 2) рішення фінансових проблем; 3) поповнення рядів партії; 4) підготовка лідерів.

До зовнішніх відносяться : політичні, ідеологічні та соціальні функції. Всі вони тісно пов’язані між собою.

Треба пам’ятати, що сила партії, її вплив на суспільство менше залежить від кількості членів, а більше – від кількості активістів даної партії. (М.Острогорський). Ці дані часто укриваються або перебільшуються керівництвом партії. Також велике значення має величина виборчого корпусу і, нарешті, кількість депутатських мандатів в парламенті.

За Є.Вятром, партії поділяються 1) за класовим характером; 2) за типом організаційної структури; 3) за місцем в системі влади; 4) за характером ідеології. Окремо від цієї класифікації стоять партії нової хвилі (універсальні партії).

Партійні системи поділяються на 1) альтернативні; 2) неальтернативні; 3) обмежені та 4) однопартійні.

К.Шмідт вважає, що замість відкритих парламентських дискусій долю країни визначають партійні коаліції, або навіть вузькі партійні комітети, які фактично доводять участь суспільства у врядуванні до порожньої формальності.