- •3. Державне управління охороною праці.
- •4. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці(конспект)
- •13Ил і його види. Гдк пилу. Дія пилу на організм людини.
- •5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •6. Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві.(конспекті)
- •7. Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить.(конспекті)
- •8. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.
- •9. Методи аналізу виробничого травматизму. Показники частоти, важкості та непрацездатності.
- •10. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві, їх коротка суть.
- •11. Обов'язки роботодавця (адміністрації) з питань охорони праці
- •12. Пропаганда та навчання з питань охорони праці на виробництві.
- •13. Пил і його види. Гдк пилу. Дія пилу на організм людини.
- •14. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища.
- •15. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов.
- •18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини.
- •20. Схеми механічних систем вентиляції (припливної і витяжної) та характеристика їх елементів.
- •21Види місцевої вентиляції, суть методів розрахунку необхідного повітрообміну.
- •22. Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса.
- •23. Засоби індивідуального захисту людини при наявності в повітрі робочої зони шкідливих речовин. Типи та порядок їх використання.
- •24. Вимоги до виробничого освітлення, вплив на органи зору.
- •26. Класифікація та характеристика видів і систем штучного освітлення.
- •27.В якості джерел штучного освітлення широко використовують лампи
- •28. Нормування штучної освітленості
- •29. Нормування природного освітлення
- •30Контроль та вимірювання освітленості у виробничих приміщеннях. Основні світлотехнічні величини
- •31 . Причини виникнення та фізичні характеристики вібрації. Нормування вібрації
- •32. Шкідлива дія вібрації на організм людини. Вібраційна хвороба.
- •33. Заходи та засоби захисту від вібрації в джерелі її виникнення та на шляху її розповсюдження.
- •35. Вимірювання вібрації та вібровимірювальна апаратура.
- •36. Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини.
- •37. Класифікація шумів в залежності від походження, часу, частоти та спектра шуму.
- •38Рівень інтенсивності та рівень звукового тиску. Зв'язок цих рівнів.
- •39. Засоби індивідуального захисту від шуму, ульра- та інфразвуку, їх характеристика.
- •40. Вимірювання шуму на робочих місцях. Прилади для вимірювання шуму. Граничні межі.
- •41. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби.
- •Тема 7. Захист від дії іонізуючих випромінювань.
- •42. Види іонізуючих випромінювань та їх властивості.
- •43 Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Нормування згідно нрб-76/87 (нрбу – 97),
- •44. Нормування гдд та гд радіоактивних речовин, їх значення в залежності від групи критичних органів.
- •44. Нормування гдд та гд радіоактивних речовин, їх значення в залежності від групи критичних органів.
- •45. Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами.
- •48. Шкідлива дія емп на організм людини. Нормування емп.
- •49 Технічний та індивідуальний захист від емп. Вимірювання напруги та густини (інтенсивності) емп.
- •51. Вибір і розрахунок ділянки для промислового підприємства. ,,Роза вітрів”. (замість «ремонтне п-ство» писати «промислове п-во»)
- •52. Вимоги до розміщення та експлуатації виробничих будівель та приміщень згідно санітарних норм.
- •53. Вимоги безпеки, які ставляться до конструкції та обладнання у відповідності з гост, днаоп, нпаоп.
- •54. Небезпечні зони обладнання. Огороджувальні, захисні, блокувальні, сигнальні та запобіжні пристрої, їх схеми.?
- •55. Причини аварій систем, які працюють під тиском. Системи які реєструються та контролюються Держгірпромнаглядом охорони праці.
- •57. Безпечність експлуатації котельних, компресорних установок, трубопроводів і газопроводів.
- •58. Безпека при експлуатації балонів.
- •59. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах.
- •61. Дія електричного струму на організм людини та види можливих уражень. (конспект)
- •62.Перша допомога потерпілому від ураження електричним струмом.
- •63. Класифікація приміщень за степеню електричної небезпеки. Допустима безпечна напруга, яка використовується в них.
- •64. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних і трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю.
- •65. Виникнення статичної електрики, її небезпечна дія та засоби локалізації.
- •67. Штучні та природні заземлювачі, їх характеристика. Крокова напруга.
- •70. Призначення та правила експлуатації індивідуальних засобів захисту з електробезпеки.
- •71. Процес горіння. Види горіння. Умова горіння.
- •72. Причини виникнення пожеж на виробництві, їх статистика.
- •73. Основні заходи щодо профілактики пожеж. Вогнестійкість.
- •74. Забезпечення промислових об'єктів протипожежною автоматикою та технікою. Дренчерні та спринклерні установки пожежегасіння.
- •75. Вогнегасні речовини та засоби пожежегасіння. Будова та ефективність дії вогнегасників.
- •76. Класифікація виробництв за пожежевибухонебезпекою. Класифікація будівельних матеріалів за їх здатністю до горіння.
75. Вогнегасні речовини та засоби пожежегасіння. Будова та ефективність дії вогнегасників.
Гасіння пожежі полягає у припиненні процесу горіння. Існують такі способи припинення горіння:- охолодження зони горіння або речовин, що горять;- зниження швидкості реакції окислення за рахунок розбавлення реагуючих речовин;- ізоляція речовин, що горять, від зони горіння;- хімічне гальмування реакції окислення.Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:· охолоджуючі (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та інші);· розбавляючі (вуглекислий газ, водяна пара, інертні гази та інші);· ізолюючі (хімічна та повітряно-механічна піна, вогнегасні порошки, пісок та інші);· засоби хімічного гальмування горіння (брометил, хладон, склад 3,5 та інші).До первинних засобів гасіння пожежі відносять переносні (не більше 20 кг) та пересувні (не більше 450 кг) вогнегасники (типу ВВП-10; ВВ-2; ВП-2; ВАХ-0,5), внутрішні пожежні крани, відра, бочки з водою, лопати, ящики з піском (об’ємом не менше 0,5 м3), кошма, лом, гак, багор, сокири, а також пожежний інвентар. (пожежний щит – фарбується у білий колір з червоною кайомкою).Первинні засоби пожежогасіння застосовують при ліквідації невеликих загорань до приведення в дію стаціонарних та напів стаціонарних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди.Кожне приміщення, відділення, цех, рухомий склад повинні бути забезпечені такими засобами відповідно нормам оснащення протипожежним обладнанням та інвентарем. Одним із головних критеріїв обґрунтування потрібної кількості вогнегасників є клас потенційно можливої пожежі горючих речовин і матеріалів у захищуваному приміщенні.В Україні діє ГОСТ 27331-87 ,,Пожарная техника. Классификация пожаров”, що встановлює класи пожеж та символи класів пожеж. Відповідно до цього стандарту всі пожежі поділяються на класи:А – пожежі твердих речовин;В – пожежі рідких речовин;С – пожежі газів;Д – пожежі металів;Е – пожежі пов’язані з горінням електроустановок.Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій (,,Типових норм належності вогнегасників” від 02.04.2004р.) в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі в приміщенні чи об’єкту, що потребує захисту.Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників.При захисті приміщень, в яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка,а також телефонних станцій, архів тощо, необхідно враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, що можуть призвести під час гасіння пожежі до псування обладнання. Такі приміщення рекомендується забезпечувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути:20 м. – для громадських будівель та споруд;30 м. – для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини);40 м. – для приміщень категорії В і Г;70 м. – для приміщень категорії Д.Для гасіння великих загорань у приміщеннях застосовують стаціонарні установки хімічного та повітряно-пінного гасіння.До розповсюджених автоматичних стаціонарних засобів гасіння пожежі відносять установки водяного та пінного пожежогасіння, а також установки газового та порошкового пожежогасіння.