Вимоги до списку літератури

Список використаної літератури (книги, статті) подається в алфавітному порядку. Праці одного автора – в хронологічній послідовності.

Неодмінними елементами бібліографічного опису літератури є: прізвище та ініціали автора (авторів), повна назва, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Елементи опису розділяються відповідними умовними знаками (крапка, крапка і тире, дві крапки, крапка з комою, кома, навскісна риска, подвійна навскісна риска). Відсутність якогось із елементів опису позначається в квадратних дужках, наприклад [б. р.] (без року).

Обов’язковому скороченню підлягають такі слова і словосполучення:

1. Міста: Москва – М.; Ленінград – Л.; Санкт-Петербург – СПб.; Петербург – П.; Петроград – Пг.; Ростов-на-Дону – Ростов н/Д ; Київ – К.; Одеса – О., Харків – Х.; Тернопіль – Т.; Сімферополь – Сімф.

2. Місяці: січень – січ.; лютий – лют.; березень – берез.; квітень – квіт.; травень – трав.; червень – черв., липень – лип.; серпень – серп.; вересень – верес.; жовтень – жовт.: листопад – листоп.; грудень – груд.

3. Видавництва: Видавництво політичної літератури України – Політвидав України; «Наукова думка» – Наук. думка, «Вища школа» – Вища шк.; Видавництво Київського університету – Вид-во Київ. ун-ту; Издательство Московского университета – Изд-во Моск. ун-та і т.д.

4. Мова видання: англійська – англ., болгарська – болг., іспанська – ісп., італійська – італ., латинська – латин., російська – рос., турецька – турец, українська – укр., французька – фр., японська – яп. і т.д.

5. Види видавничої продукції: автореферат – автореф., альманах – альм., брошура – брош., бюлетень – бюл., вісник – вісн., газета – газ., дисертація – дис., довідник – довід., енциклопедія – енцикл., журнал – журн., зібрання (творів) – зібр., збірник – зб., каталог – кат., книга (книжка) – кн., монографія – моногр., підручник – підруч., покажчик – покажч., посібник – посіб., препринт – препр., репринт – репр., словник – слов.

Зразки бібліографічного описання

Книги, монографії (до трьох авторів)

Дорошенко В. «Просвіта»: її заснування і праця: короткий історичний нарис. – Філадельфія: [б. в.], 1959. – 102 с.

Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. – К.: Основи, 1993. – 175 с.

Колективні монографії (чотири автори і більше), збірники статей

Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети / В.Астахова, К.Астахова, Є.Бондарєв та ін.; за заг. ред. М.Панова. – К.: Ін Юре, 2002. – 476 с.

Політична історія України: Посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.Танцюри. – К.: Академія, 2001. – 488 с.

Зібрання творів

Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: У 2-х т. – К.: Основи, 1995.

Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т. 10. – К.: Наук. думка, 1998. – 408 с.

Окремі праці із зібрання творів, збірок одного автора

Вороний М. Лист до М.Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М.Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В.Мазного. – К.: Укр. пропілеї, 2002. – Т. 1. – С. 152–153.

Статті, окремі праці з тематичних збірників, матеріалів конференцій тощо

Грицак Я.Й. До генези ідеї політичної самостійності України // Ук­раїна: куль­турна спадщина, національна свідомість, державність. – К.: Наук. дум­ка, 1992. – Вип. 1. – С. 15–37.

Петренко Г.Є. Метафізика людини: від Г.Сковороди до релігійної фі­лософії ХХ століття // Тези доп. ІІ Харківських Сковороди­нів­сь­ких читань: «Націо­нальна філософія: сучасне, минуле та перспек­тиви». – Х., 1993. – С. 14–16.

Статті з журналів

Горєлов М. Дмитро Донцов: штрихи до політичного портрета // Укр. іст. журн. – 1994. – № 5. – С. 78–86; № 6. – С. 89–97.

Статті, інформація з газет

Осташ І. Приєднання України до СОТ: проблеми та перспективи // Голос України. – 2002. – 26 лип. – С. 6.

Викладач, перевіряючи реферат, звертає увагу на такі моменти:

• рівень оволодіння студентом матеріалами дослідженої теми (ступінь знайомства автора роботи з актуальним станом розглянутої проблематики, повнота оперування джерелами, ступінь використання в роботі результатів оригінальних наукових досліджень і встановлених наукових фактів);

• особисті заслуги автора реферату (наукове значення власних розробок студента, новизна поданого матеріалу й розглянутих аспектів проблеми, використання при написанні роботи додаткових відомостей, отриманих із джерел, відшуканих студентом самостійно);

• характер реферату (логічність подачі матеріалу, грамотність автора, правиль­не оформлення роботи, відповідність реферату всім стандартним вимогам).

2.5 Вивчення матеріалу підручника. Основною формою самостійної роботи студентів є послідовне вивчення розділів підручника, ознайомлення з додатковою літературою й виконання відповідних контрольних завдань.

Завдання для самостійної роботи розроблені з урахуванням структури підручника Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава: АСМІ, 2007 (та подальші перевидання). Його текст повністю узгоджено з робочими програмами з дисципліни «Історія України» для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання ПолтНТУ.

Номер варіанта завдання для самостійної роботи студента визначається за жеребом на першому семінарському занятті й фіксується у журналі викладача. Тоді ж затверджується графік виконання студентами групи завдань до кожного розділу підручника. Перевірка викладачем виконаних завдань здійснюється на семінарських заняттях чи під час індивідуальних консультацій.

Завдання, виконане без поважної причини пізніше встановленого терміну, оці­нюється вдвічі меншою кількістю балів. У випадку хвороби студента чи про­пуску занять з іншої поважної причини, при поновленні відвідування занять сту­дент повинен узгодити з викладачем перенесення крайньої дати виконання зав­дання. Якщо цього не буде зроблено з ініціативи студента, термін виконання зав­дання автоматично подовжується на два тижні з дня поновлення навчання, але не пізніше початку екзаменаційної сесії. При цьому всі наступні завдання належить виконати згідно з графіком, затвердженим на першому семінарському занятті.