- •Полтавський національний технічний університет
- •1. Походження, еволюція та зміст поняття „культура”
- •2. Структура культури. Найважливіші складові матеріальної та духовної культури
- •3. Загальна характеристика функцій культури
- •4. Поняття форми культури. Класифікація форм культури
- •5. Мистецтво як важлива складова духовної культури. Класифікація видів мистецтва. Характеристика мистецьких стилів великих культурно-історичних епох
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Тема 2. Культура на українських землях у найдавніші часи план
- •1. Людські поселення на території України від палеоліту до енеоліту. Трипільська культура
- •2. Кімерійці, скіфи і сармати та їх роль у розвитку культури на українських територіях
- •3. Грецька колонізація Північного Причорномор’я. Античні впливи на розвиток української культури
- •4. Велике переселення народів. Формування слов’янської культури. Держава антів
- •5. Особливості культури східних слов’ян: міфологічні та релігійні уявлення, побут і повсякденне життя
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Тема 3. Культура київської русі план
- •Література
- •1. Витоки культурного процесу Київської Русі. Прийняття християнства та його вплив на розвиток культури
- •2. Розвиток освіти в Київській Русі
- •3. Поява писемної літератури: основні види та жанри
- •4. Особливості розвитку архітектури
- •5. Види і жанри образотворчого мистецтва. Декоративно-ужиткове мистецтво
- •6. Особливості музичного мистецтва
- •7. Внесок Київської Русі у розвиток світової культури
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Тема 4. Культура галицько-волинського князівства
- •Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку української культури.
- •1. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі ст.
- •2. Розвиток освіти та книжкової справи. Особливості розвитку перекладної та оригінальної літератури
- •3. Розвиток архітектури, живопису, художніх ремесел, музики
- •4. Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку української культури
- •10. Поясніть значення Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку української культури. Тестові завдання
- •Тема 5. Культура україни литовсько-польської доби (хіv – перша половина хvіі століття)
- •1. Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст.
- •2. Розвиток української освіти та друкарства
- •3. Основні жанри української літератури
- •4. Архітектура та мистецтво: тенденції розвитку
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •10. Про заснування якого навчального закладу йдеться в уривку з історичного джерела:
- •Тема 6. Українська культура епохи бароко та просвітництва (друга половина хvіі – хvііі століття)
- •1. Історичні умови розвитку української культуру другій
- •2. Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу
- •3. Основні напрями розвитку і жанри української літератури. Театральне мистецтво
- •4. Творчість г.С.Сковороди – видатного українського
- •5. Українське барокове мистецтво: архітектура, скульптура, живопис, графіка, музика
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Тема 7. Українське національно-культурне відродження (хіх – початок хх ст.)
- •1. Сутність процесу становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України у кінці хvііі –
- •2. Особливості розвитку освіти в Україні
- •3. Основні напрями наукових досліджень
- •4. Розвиток української мови та літератури.
- •5. Музичне мистецтво України. Театр та опера
- •6. Архітектура та скульптура України: стильові напрями
- •7. Український живопис та графіка
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Тема 8. Новітня українська культура
- •Періодизація новітньої історії культури України. Українська культура у 1917 – 1920 роках
- •2. Радянська політика “українізації” та її вплив на розвиток культури України у 20-их – на початку 30-их років
- •3. “Розстріляне відродження” в українській культурі
- •4. Розвиток української культури у роки Другої світової війни та у перше повоєнне десятиріччя
- •5. Українська культура у роки хрущовської “відлиги”. “Шістдесятники” у культурі
- •6. Кризові явища у культурі 70-их – 80-их років Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток
- •7. Культура урср у 1985 – 1991 роки
- •8. Сучасна культура України
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Кочерга Надія Костянтинівна
3. Загальна характеристика функцій культури
Складний і багатоплановий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її поліфункціональність. Серед розмаїтих функцій, які виконує культура у суспільному житті, можна виділити кілька найбільш суттєвих.
1. Пізнавальна функція полягає в тому, що культура розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу. Через культуру, яка об’єднує в органічну цілісність природничі, технічні й гуманітарні знання, людина пізнає світ та саму себе. Кожен етап пізнання є сходинкою до храму культури. Так, через казки людина розвиває здатність сприймати й переживати уявне як дійсне, вчиться розрізняти на конкретно-образному рівні добро і зло, правду і кривду. Історичні знання формують розуміння історичного процесу, виховують усвідомлення причетності до свого народу, нації, людства. Філософія закладає логічний і методологічний фундамент осмислення індивідом законів буття й сенсу свого життя. Великим культурологічним потенціалом наділені також природничі та технічні науки, оскільки вони озброюють людину знаннями про природу і досягненнями цивілізації. Проте поступ цих наук може створювати й загрозу технократизації людського мислення, дегуманізації змісту пізнавальної діяльності.
2. Світоглядна функція проявляється у тому, що за допомогою культури у людини формуються (чи трансформуються протягом життя) погляди, ідеали та переконання. Культура синтезує в цілісну і завершену форму всю сукупність чинників духовного світу особи – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольових. Культура і світогляд перебувають у діалектичній єдності, оскільки світогляд забезпечує органічну цілісність елементів свідомості через сприйняття й розуміння світу не в координатах фізичного простору та часу, а в соціокультурному вимірі. Й світоглядне мислення, і світоглядне уявлення в історичному плані черпають свій зміст у міфології, згодом у релігії та, нарешті у науковому пізнанні, тобто у тих формах суспільної свідомості, що становлять зміст культури.
3. Комунікативна функція зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Цю функцію культура виконує за допомогою складної знакової (символічної) системи, яка зберігає досвід поколінь у словах, поняттях, формулах науки, обрядах релігії, засобах виробництва, предметах споживання. При цьому одні символічні форми мають яскраво виражений загальнолюдський зміст, інші – національний, регіональний, релігійний. Таким чином, символічний зміст культури, забезпечуючи живий зв’язок поколінь, закладає міцний фундамент для становлення духовності людини, розширення її контактів із навколишнім середовищем.
4. Нормативно-регулювальна функція культури реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства. Якщо, скажімо, для епохи Ренесансу цінністю була універсалізація особи, то для індустріальної доби – її вузька спеціалізація. Однак є цінності, не обмежені історичними рамками, наділені статусом вічності. До них можна віднести, наприклад, християнські 10 заповідей. Норми у формі моралі, права, звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів служать засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі. Так, цінність “демократія” в античній Греції виражалася зовсім в інших культурних нормах, ніж, скажімо, у ліберальній Англії.
5. Інтегративна функція культури виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – у світову цивілізацію. Слід, однак, зауважити, що в культурному розвитку наявна тенденція не лише до взаємопритягання, а й до взаємовідштовхування, що проявляється як на рівні культурних типів, так і окремих культурних напрямів. Історія засвідчує, що зближення культур, як правило, проходило на основі генетичної або функціональної спорідненості. Взяти хоча б культурну близькість народів Прибалтики й Скандинавії або Азербайджану й Туреччини. Особливо велика потреба в інтеграційній функції культури відчувається в сучасних умовах, коли в одних регіонах зростає соціальна напруга, а в інших відбувається бурхливий процес інтеграції (Західна Європа). Культурний прогрес спрямований, з одного боку, на інтеграцію народів, соціальних і культурних систем, з другого – на здобуття національного суверенітету й збереження культурної самобутності.