2. Провідні ідеї, культурна цінність і гуманістичне значення філософії епохи Відродження.

Криза середньовічного світобачення призвели до якісних зрушень у європейській культурі. Це було у 14 − 15 столітті в І талії, де й виникло Відродження.

Світобачення в епоху Відродження орієнтовано на те, що:

1. Природа і земне життя людини мають реальну цінність;

2. Світ і природа являють собою єдине;

3. Людина − найвище творіння Бога. Вона здатна осягати процес творіння.

Що було необхідне зробити, щоб усі виміри людини довести до широкого розуміння?

Відродження пропонує переусвідомити вчення античних філософів та нанести поразку по концепціям середньовічної релігії, опираючись при цьому на науку. Тут ми зустрічаємося з такими видатними діячами культури та мистецтва як: Лоренцо Вала, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Микола Кузанський, Марсіліо Філіні, Леонардо да Вінчі та інші.

Гуманізм Відродження мав антропологічний характер, спрямований на: 1.Обгрунтування центрального місця людини в ієрархії світових сутностей;

2. Піднесення гідності людини;

3. Прирівняти людину у чомусь до Бога.

Ідеї пізнього Відродження були пов’язані з вченням Джордано Бруно ( 1548 − 1600) , який розробляв концепцію матеріалістичного погляду на пізнання та чоловіче життя. Він обґрунтовував ідеї, що пізнання розпочинається з відчуття, котрі дають нам образи речей та процесів, а розсудок виводить із цього загальне. Загалом, філософська думка Відродження еволюціонувала від етичного антропологізму до класичної науки. Риси філософії Відродження: антропоцентризм, пантеїзм, гілозоїзм. Доба Відродження має своє привабливе і світле обличчя, вона має свою неповторність та історичну цінність.

Білет №6.

1. Особливості і генезис середньовічної філософії. Філософія і теологія.

Для західноєвропейської середньовічної філософії характерний її зв’язок з християнством. Ця філософія розвивалась впродовж більше понад 1500 років. Головна тема: співвідношення віри та розуму. Перший її період припадає на кінець античності і пов’язаний з початком розвитку християнства. Філософія з часом становиться служанкою релігії. В своєму ставленні вона пройшла період патристики − 2 − 7 століття. Отці церкви розповсюджували християнське вчення з допомогою античної філософії. Видатний богослов Августин Блаженний − один із головних витоків формування середньовічного мислення.

З 9 століття починається період схоластичної філософії. Її метод спрямований на раціональне обґрунтування ідей Божій суттєвості. Тут ми можемо виділити 3 етапи в розвитку схоластичної філософії. Рання схоластика − ( 11 − 12 століття ), розгортається дискусія об „ універсаліях” ( номіналізм і реалізм ), період високої схоластики − ( 12 − 13 ст.), та пізньої схоластики − ( 14 − 16 ст.).

Величезний вплив на розвиток християнських ідей та їх обґрунтування з позицій філософії мав Фома Аквінський − ( 1225 − 1274 )Він обґрунтовував , що віра і розум не можуть протирічить одне другому, тому, що вони від Бога. Але філософія і релігія у своїх доказах різняться методами.

Велика мета людини − це блаженство. Людина − це розумна душа і її діяльність повинна бути розумною. Саму блаженність Фома поділяє на теологічні і природні добродії . Божій закон не заважає свободи волі, він діє як внутрішня сила лише у нерозумінні природи.

Ідеї Відродження пов’язані з проблемами Реформації, яка позитивно вплинула на розвиток релігійної думки у бік гуманізації людських відносин.