2. Емпіричний метод пізнання : його особливості і форми.

Ми знаємо, що є багато методів наукового пізнання Їх можна класифікувати по різним стосункам. Виділяють емпіричні та теоретичні методи. У сучасній філософії спостерігається методологічний плюралізм; проблеми методу тут вирішуються не на основі методології монізму і не шляхом пошуку якогось єдиного методу. На долю філософії тут полягає впорядкувати процеси мислення. Форми емпіричного пізнання: описи, зведення, протоколи.

Методи : спостереження ( безпосереднє, опосередковане ), порівняння, вимірювання, описування, експеримент (пошуковий, перевірочний, здійснюючий. Емпіричні методи – це методи, які досить часто застосовуються у повсякденному життєвому досвіді.

У сучасній філософії її напрями вже не сповідують позиції методологізму, а питання методу вирішуються плюралістично в межах провідних філософських пародігм. Методологічна панорама сучасного пізнання дозволяє краще зрозуміти, що і як відбувається у пізнанні.

Білет № 22.

1. Принципи антропологічного матеріалізму. Провідні ідеї і загальна характеристика філософії л. Фейєрбаха.

Л.Фейєрбах (1804 – 1872 )належить до представників німецької філософії, палкий прихильник та один із кращих учнів Гегеля.

У філософії – він є новатором і виступає критиком та філософським аналізатором причин панування релігії у суспільній думці. Він стверджував, що релігія втілює людські мрії та ідеали, змальовує досконалий світ та виконує компенсаційні функції людської недосконалості та страждання. Які він робить висновки із всього цього? Він стверджував, що не людина підноситься над своїм поглядом, а погляд над нею. Сутність і свідомість релігії вичерпується тим, що вона охоплює сутність людини, її свідомість та самосвідомість. У релігії немає власного, особливого змісту.

На місце любові до Бога Фейєрбах закликає поставити любов до людини, на місце віри в Бога – віру в людину. Погляди філософа на порозуміння людини свідчать про те, що людину він розумів як істотно природне явище і не звертав цільної уваги на соціальність. В основу своєї філософії він поклав антропологічний принцип. Ця філософія мала вплив на європейську думку 19 ст. та постала своєрідним містком між класичною та некласичною філософією.

2. Сучасні наукові уявлення про рівні та форми буття та їх філософське-світоглядне значення.

Категорія буття є центральною категорією, з якої починається тлумачення, порозуміння та практична діяльність людини. Вона включає в себе найширший граничний ступень узагальнення і виступає як головний світоглядний орієнтир. По змісту – це поняття включає в себе факт існування, у структурному вимірі - це матеріальні і духовні явища, які можна класифікувати по дрібнішим стосункам. Це треба для порозуміння. Але категорія (буття) призначена визначити те, що „висловлюється та мислиться, повинно бути сущим, то ж буття є, а ніщо не Є” таке ствердження належить Парменіду.

Слід сказати, ми не можемо стверджувати, що небуття немає. Не буття те ж є, але воно відокремлює факт ставлення і має право на існування. Слідуюча категорія - це категорія „світ”. Це те ж філософська категорія яка призначена для відображення світу, який включений до предметно-практичної діяльності та розмірковуванню. Далі ми знайомимося з категорією „матерія”. Під категорією матерія ми розуміємо реальне буття, яке є дійсним та визначається через людські чуття і існує незалежно від їх. Матерія має складну структуру. Схематично співвідношення та зв’язок цих гранично широких загальних категорій можна відобразити таким чином:

Буття набуває розуміння як категорія „ усе”. Якщо дійсність постає перед нами через серію локальних фрагментів, які невідомо де та як починаються та невідомо як і куди зникають, то схопити реальність у статусі буття неможливо. Ця категорія відображає єдність світу, взаємозв’язок його структурних елементів, розвиток, причинно-наслідкову обумовленість та інші риси світу, без яких неможливо його порозуміння та перебудову.