2.4.4 Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві

Найбільш масовою організаційною формою громадського контролю за додержанням чинного законодавства є комісії з охорони праці профкомів, що обираються в профспілкових групах.

Діяльність комісій з охорони праці організована відповідно до Закону “Про охорону праці” та Типового положення. Створюється комісія профкомом на період його повноважень для допомоги профкому в проведенні громадського контролю з охорони праці. Комісія з охорони праці керуючись законодавчими документами перевіряє і аналізує:

• стан охорони праці на робочих місцях, вимагає від адміністрації створення здорових і безпечних умов праці на виробництві;

• правильність витрат коштів на заходи з охорони праці;

• причини виробничого травматизму і профзахворювань та безпосередньо бере участь у розслідуванні нещасних випадків;

• якість проведення інструктажів і навчання з охорони праці, наявність посвідчень і нарядів – допусків на право виконання робіт підвищеної небезпеки.

Комісія вимагає від адміністрації проведення заходів, спрямованих на усунення шкідливої дії на людей виробничих чинників, контролює забезпеченість працюючих спецодягом та іншими засобами індивідуального заходу, профілактичним харчуванням, наявність і правильність ведення паспортів санітарно-технічного стану умов праці на виробництві та ін.

Будь-які рішення комісії стосовно питань охорони праці мають тільки рекомендаційних характер.

6 пит.

Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійснює служба охорони праці.

Навчання і перевірка знань з питань охорони праці проводиться для всіх працівників, які наймаються на роботу і періодично в процесі трудової діяльності.

Формою перевірки знань працівників з питань безпеки є іспит за екзаменаційними білетами.

Відповідно до типових правил внутрішнього трудового розпорядку робітники, що наймаються на роботу зобов’язані ознайомитися з порядком виконання трудових обов’язків, правилами трудової і технологічної дисципліни, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки. З цією метою на підприємствах проводяться різні види інструктажів. За характером і часом їх проведення вони поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж працівники або службовці проходять до початку трудової діяльності при прийнятті їх на роботу.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або особа, на яку за наказом покладено ці обов’язки.

Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.

Під час інструктажу робітникам пояснюють особливості і характер виробничої діяльності, основні вимоги безпечної організації робочих місць, порядок користування санітарно-побутовими приміщеннями й надання першої допомоги в разі нещасних випадків, а також види відповідальності за невиконання вимог охорони праці, правил загальної та особистої гігієни та інше.

Запис про проведення вступного інструктажу здійснюють у спеціальному журналі, а також документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж на робочому місці проводить виконавець робіт або майстер не тільки з тими, хто вперше наймається на роботу, але і кожного разу якщо працівник переводиться з одного виду робіт на інший.

Під час цього виду інструктажу виконавець робіт знайомить працівника з технікою даного виду трудової діяльності, інструкцією для даної професії, безпечними методами роботи, правилами експлуатації інструментів, захисними засобами та іншим, що стосується його майбутньої роботи.

Залежно від характеру роботи, після проходження первинного інструктажу на робочому місці, працівник протягом 2 – 15 змін має пройти стажування під керівництвом спеціаліста, який призначається наказом по підприємстві.

Проведення інструктажу реєструється виконавцем робіт у журналі первинного інструктажу на робочому місці.

Повторний інструктаж періодично на робочому місці проводиться у строки відповідно до затвердженого головним інженером графіка, але проміжок між ними не може перевищувати трьох місяців для працівників на роботах з підвищеною небезпекою та шести місяців для інших працівників.

Цей вид інструктажу має на меті закріплення знань з техніки безпеки, бо з часом набуті знання забуваються, що є властивістю людської пам’яті, крім цього постійно змінюються та вдосконалюються нормативно-правові акти з охорони праці.

Позаплановий інструктаж на робочому місці проводиться з працівниками за таких обставин:

• при зміні технологічного процесу або введені у дію нових нормативних актів, чи їх порушення працюючими;

• при перерві у роботі понад 30 календарних днів – для робіт підвищеної небезпеки, а для решти робіт понад 60 днів;

• при виявленні органами державного нагляду незнання працюючими безпечних методів праці чи нормативних актів з охорони праці.

Позаплановий інструктаж завершується перевіркою знань та набутих навичок щодо безпечних методів праці.

Цільовий інструктаж проводить курівник робіт у таких випадках:

• при виконанні разових робіт, що не пов’язані з фаховими обов’язками;

• при ліквідації аварій, стихійних лих або інших негативних наслідків;

• при проведенні робіт, на які оформляються наряди-допуски, дозвіл або інші документи.

Цільовий інструктаж включає відомості про призначення і характер завдання, виробничі обставини, можливі небезпеки, нестандартні ситуації при виконанні трудових операцій і фіксується в наряді-допуску, що дозволяє проведення даного виду робіт.

Рівень знань отриманих працівниками в процесі навчання з питань охорони праці є одним з основних принципів державної політики у сфері охорони праці. Від ефективності навчання великою мірою залежить рівень травматизму та профзахворювань в умовах виробництва.

7 пит.

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ  НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ З УЧНЕМ

Порядок організації роботи щодо розслідування нещасних випадків, які сталися з вихованцями і учнями навчальних закладів, визначає Положення про розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 31 серпня 2001 р. № 616. Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які трапилися з вихованцями і учнями під час навчально-виховного процесу і призвели до погіршення стану здоров’я (втрати працездатності) не менш як на один день згідно з медичним висновком.

ДІЇ ДИРЕКТОРА ПІД ЧАС НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Про кожний нещасний випадок, який стався з вихованцем, учнем, потерпілий або свідок нещасного випадку негайно сповіщає безпосередньо керівника навчального закладу, який зобов’язаний:

• терміново організувати першу долікарську медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності — його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• до початку роботи комісії з розслідування нещасного випадку зберегти обстановку на місці в тому стані, в якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших людей, і не призведе до більш тяжких наслідків);

• негайно вжити заходів з усунення причин, що зумовили нещасний випадок;

• повідомити батькам (особам, які їх замінюють) потерпілого;

• призначити комісію з розслідування нещасного випадку;

• зробити запит висновку з лікувально-профілактичного закладу про характер і тяжкість ушкодження потерпілого.

РОБОТА КОМІСІЇ З РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Комісія (не менше трьох осіб) з розслідування нещасного випадку призначається наказом директора у такому складі:

• голова комісії — заступник керівника навчального закладу;

• члени комісії:

а) представник служби охорони праці навчального закладу або особа, на яку наказом керівника покладено ці обов’язки;

б) педагогічний працівник, але не той працівник, який на момент нещасного випадку мав забезпечити проведення навчально-виховного процесу, що регламентується чинним законодавством та нормативно-правовими актами з охорони праці, безпеки життєдіяльності, тобто не причетний до нещасного випадку.

Протягом трьох діб комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана провести розслідування нещасного випадку, а саме:

1) виявити та опитати свідків та осіб, які повинні були створити безпечні умови навчально-виховного процесу;

2) отримати пояснення у потерпілого;

3) з’ясувати обставини і причини нещасного випадку;

4) визначити осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці;

5) оформити документи, що характеризують стан місця, де стався нещасний випадок, звернувши увагу на наявність шкідливих і небезпечних факторів;

6) перевірити періодичність проведення із потерпілим інструктажів і бесід з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності;

7) розробити заходи з усунення причин нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, терміни проведення зазначених заходів;

8) скласти акт про нещасний випадок за формою Н-Н у чотирьох примірниках і направити на затвердження керівнику навчального закладу.

СКЛАДАННЯ АКТА ЗА ФОРМОЮ Н-Н

Розгляньмо вимоги до заповнення окремих пунктів акта за формою Н-Н.

Пункт 9. Дата проведення інструктажу, навчання з охорони праці, безпеки життєдіяльності. Під час заповнення цього пункту треба пам’ятати, що термін та порядок проведення вступного та первинного інструктажів, їх програми та реєстрація повинні відповідати вимогам підпунктів 4.6.4.2, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2001 р. № 563.

Під час заповнення пункту 11 (Обставини, за яких стався нещасний випадок) треба розписати, як розгорталися події, якомога детальніше.

Формулюючи пункти 12 і 13 (Подія, що призвела до нещасного випадку та Причини нещасного випадку), можна користуватися класифікатором Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112.

У пункті 17 (Особи, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці) посилання на пункти нормативного документа робляться тільки у тому разі, якщо педагогічні працівники закладу знають зміст згадуваного документа.

Табличка, наведена у пункті 19 (Висновки лікувально-профілактичного закладу), повністю буде заповнена у Повідомленні про наслідки нещасного випадку. Справа в тому, що акт за формою Н-Н складається і затверджується протягом 6 днів, і дитина за цей час може не одужати, тому не можемо вказати ту кількість навчальних днів, що вона пропустила. У пункті 19 ми вказуємо тільки дату, з якої дитина була звільнена від відвідування навчального закладу. Крім того, звертаємо увагу, що в першому стовпчику йдеться про діагноз, який було встановлено на момент приходу дитини у медичну установу, проте до закінчення лікування попередній діагноз може бути доповнено. Наприклад, дитина запхнула в ніс батарейку й потрапила до лікарні для її видалення. А лікуватися має вже з приводу хімічного опіку, який виявився наслідком травмування. Тому й необхідна ще одна довідка від лікаря на момент виписування дитини з лікарні, щоб можна було достовірно заповнити «Повідомлення про наслідки нещасного випадку».

Приклад заповнення акта за формою Н-Н див. у додатку 1.

Усі нещасні випадки, оформлені актами за формою Н-Н, реєструються органом управління освітою, навчальним закладом у журналах реєстрації нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями. Приклад заповнення див. у додатку 2.

Нагадаємо, що не беруться на облік і за результатами розслідування не складаються акти за формою Н-Н про нещасні випадки, які сталися з вихованцями, учнями, у разі:

• уживання учнями алкоголю, наркотичних або інших психотропних речовин, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у навчально-виховному процесі або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи, навчання;

• скоєння учнями крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані й на них є офіційний висновок суду або прокуратури;

• природної смерті або самогубства учня.

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НАСЛІДКИ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Коли медична установа видасть потерпілому довідку про те, що лікування закінчено і дитина може відвідувати навчальний заклад, до всього пакета документів, які були складені під час розслідування, додається ця довідка і на підставі цієї довідки складене «Повідомлення про наслідки нещасного випадку». Повідомлення має такий вигляд.

8 пит.

Аналіз виробничого травматизму й професійних захворювань має на меті з’ясувати джерела шкідливих та небезпечних чинників в конкретних умовах виробничої діяльності, що спричиняють негативні наслідки та визначити причини, що їх спричиняють.

Причини, що спричиняють нещасні випадки умовно можна поділити на побічні та безпосередні.

Побічні причини можуть бути виявлені ще задовго до виникнення нещасного випадку.

Безпосередні причини передують виникненню нещасного випадку і їх неможливо завчасно виявити.

Побічні і безпосередні причини можуть бути як матеріальними, так і особистими (стійка необережна поведінка людини).

Матеріальні та особисті чинники створюють можливість нещасного випадку стосовно конкретної людини.

Аналіз причин нещасного випадку дає підставу стверджувати, що він є наслідком ланцюгової реакції подій, остання з яких переважно розглядається як безпосередня.

Можливі причини виробничого травматизму об’єднуються у чотири групи:

• Технічні причини – недосконалість технологічного процесу, запобіжних пристроїв, пристосувань, обладнання, інструментів, відсутність інженерних розрахунків та ін;

• Організаційні причини – незадовільний нагляд та контроль за виконанням робіт, незадовільна організація праці та відпочинку, порушення трудової та технологічної дисципліни, низький рівень кваліфікації, навчання та ін;

• Санітарно-гігієнічні причини – ненормальні метеорологічні умови, загазованість, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування і т.ін;

• Психофізіологічні причини – необережність, емоційна збудливість, втома, індивідуальна придатність до даної праці, схильність до ризику, функціональні зміни у нервовій системі, хворобливий стан, відсутність досвіду, відповідних навичок, психічне напруження, фактор алкоголізму і т.ін;

Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію – від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.

9 пит.

Випромінювання, його вплив на людину та засоби захисту

Джерела випромінювання мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медицині, атомній енергетиці (ядерні реактори). Ризик випромінювання виникає також при роботі на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, контролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо. Випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне. Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції заліз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів; обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно небезпечній зоні; відділенням робочого місця від джерел випромінювання; використанням дистанційного керування; застосуванням приладів сигналізації і контролю; використанням засобів індивідуального захисту. У виробничих умовах має місце й ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газорозрядні лампи тощо. Дія його полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору. Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання: екранування джерел випромінювання; загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами; застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць). Електромагнітне випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо. Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність робочих рухів, порушується сон. Електромагнітне випромінювання викликає зміни тиску крові, гіпотонію або гіпертонію. Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами: завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захистні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля; організаційними заходами (проведенням дозиметричного контролю, медичних оглядів, додатковою відпусткою, скороченням робочого часу); застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу). Екранувальні костюми виготовляються зі спеціальної механізованої струмопровідної тканини у вигляді комбінезона, куртки зі штанами. Впровадження електронної техніки набуває все більших розмірів на промислових підприємствах.

10 пит.