Психіка – це явище високо розвинутої матерії головним мозком об`ективно відображати навколишній світ. З точки зору матеріалізму, психіка - суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Ленінська теорія відображення стала підґрунтям радянської психологічної науки. Однак, рівень сучасних знань дозволяє стверджувати лише про 1)локалізаціюпсихічних явищ в головному мозку і 2) складний взаємозв'язок тілесного та психічного.
Що містить у собі зміст психіки? Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану.
Від чого залежать психічні образи людини?Психічний образ - цілісне, інтегративне відображення дійсності, інформаційна модель дійсності, використовувана людиною для регуляції своєї життєдіяльності. Психічні образи ідеальні, оскільки світ представлений у свідомості людини загальнозначущими, ідеальними формами.Характер виникнення психічних образів залежить від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т. д. Психічні образи можуть бути первинними (образи відчуттів, сприйнять) і вторинними (образи пам'яті, мислення та уяви).Виникають в результаті не одномоментних фотографічних відбитків, а їх активного побудови. У процесі побудови образу істотну роль грають рухові, біомеханічні процеси. Руху створюють каркас образу, а образ потім забезпечує систему рухів.
Які існують позаобразні компоненти? За формами відображення (взаємодії) з навколишнім світом у психіці можна виділити два компоненти, в якійсь мірі самостійних і разом з тим тісно взаємопов'язаних, - свідомість і несвідоме (неусвідомлюване). Свідомість - вища форма відбивної здатності мозку. Завдяки йому людина може віддавати собі звіт у своїх думках, почуттях, вчинках і т. д. і при необхідності контролювати іх. Важливе місце в психіці людини становить форма несвідомого, або неусвідомлюваного. У ньому представлені звички, різні автоматизми (наприклад, ходьба), потяги, інтуїція. Як правило, будь-який психічний акт починається як несвідомий і лише потім усвідомлюється. У багатьох випадках свідомість не є необхідністю, і відповідні образи залишаються в неусвідомлюваному.
Чим відрізняється психіка людини від психіки тварин? Конкретне, практичне мислення тварин підпорядковує їх безпосередньому враженню від даної ситуації, здатність людини до абстрактного мислення усуває його безпосередню залежність від даної ситуації. Людина здатна відбивати не тільки безпосередні впливи середовища, а й ті, які його очікують. Людина здатна надходити відповідно пізнаною необхідності - свідомо. Це перша істотна відмінність психіки людини від психіки тварини. Досить істотним розходженням між тваринами і людиною є розходження в почуттях. Звичайно, і людина і вища тварина не залишаються байдужими до подій навколо. Предмети і явища дійсності можуть викликати у тварин і у людини певні види відношення до того, що впливає - позитивні чи негативні емоції. Однак тільки в людині може бути укладена розвинена здатність співпереживати горе і радість іншої людини.
Що є методологічною основою психології як науки? Сучасна психологія володіє розгорнутою системою різноманітних методів і методик дослідження, серед яких виділяють основні і допоміжні. До основних методів психології відносять спостереження і експеримент. Спостереження полягає в навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті поведінки людини. Об'єктивне спостереження в психології спрямоване не на зовнішні дії самі по собі, а на їх психологічний зміст; для наукового спостереження характерні не просто фіксація фактів, а їх пояснення і інтерпретація.
Що є основою психології як науки? Психологія виникла на перетині двох великих галузей знань - філософії та природничих наук, і до цих пір не визначено, вважати її природною наукою чи гуманітарной.Слова «психолог», «психологія» вийшли за рамки наукових трактатів і отримали розвиток в повсякденному житті: психологами називають знавців людських душ, пристрастей і характерів; слово «психологія» вживається в кількох значеннях - під ним розуміють як наукове, так і ненаукове знання. У повсякденній свідомості ці поняття часто змішуються.
Які психічні центри складають світ психічних явищ людини?Психічні явища, як і будь-які інші, пов'язані з усіма явищами життя, з усіма сторонами і властивостями матеріального світу. У різних зв'язках вони виступають у різній якості: то як рефлекторна вища нервова діяльність, то як ідеальне в протилежність матеріальному або як суб'єктивне в протилежність об'єктивного. Психічні явища виступають насамперед у зв'язку з мозком. Вони пов'язані з мозком по самому своїм походженням. Психічні явища виникають і існують лише як функція або діяльність мозку. Існування в якості процесу, в якості діяльності, і саме діяльності мозку, - такий первинний спосіб існування всього психічного. Завдання дослідження природи психічних явищ, принаймні одна з істотних завдань такого дослідження, полягає в тому, щоб вивчати зв'язок психічних явищ з мозком. Психічна діяльність - це діяльність мозку, що є разом з тим відображенням, пізнанням світу; одні і ті ж психічні явища завжди виступають і в тому і в іншій якості.
Що містять у собі психічні процеси людини?Психічні процеси і психічні властивості особистості фактично невідривно один від одного. З одного боку, всі психічні процеси в їх конкретному протіканні залежать від властивостей і особливостей особистості, починаючи з відчуттів і сприймань, які в повноті свого змісту і реального протікання залежать зовсім не тільки від діяльності нібито ізольованого рецептора, а від властивостей самої особистості, від її сприйнятливості і вразливості і т. д., з іншого - кожен вид психічних процесів, виконуючи свою роль у житті особистості, в ході діяльності переходить в її властивості. Все психические процессы, с изучения которых начался наш анализ психического содержания деятельности человека, протекают в личности, и каждый из них в своем реальном протекании зависит от нее.
Які психічні пізнавальні процеси притаманні людині? Психические познавательные процессыпредставляют собойпоследовательное отражение в сознании человека предметов и явлений объективного мира. В отечественной психологии выделяются три уровня познания окружающей действительности: элементарный (ощущение и восприятие), промежуточный (представление и воображение) и высший (мышление). Решение познавательных задач на элементарном и промежуточном уровнях обеспечивают процессы внимания и памяти, а на высшем - речь. Ощущение-процесс отражения в сознании человека отдельных свойств и качеств предметов и явлений объективной действительности, непосредственно воздействующих на его органы чувств. Восприятие- процесс целостного отражения в сознании человека предметов и явлений объективного мира, воздействующих в данный момент времени на его органы чувств. Память- процесс запоминания, сохранения и воспроизведения человеком того, что он воспринимал, о чем думал и что переживал. Представления - процесс создания в сознании человека воспринимавшихся ранее предметов и явлений объективного мира, информация о которых хранится в его памяти. Внимание- избирательная направленность сознания на конкретные предметы или явления объективного мира или субъективные процессы. Речь- процесс отражения объективной реальности в виде языковых или иных символов, используемых в мышлении, и их последующего звукового или письменного воспроизведения.
Які психічні властивості характеризують людину?Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку. Психіка — це властивість нервової системи, завдяки якій:
> здійснюється зв'язок із зовнішнім світом;
> координується робота всього організму;
> організмі діє у відповідь на подразнення сигналів (рефлекс).
Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.Фактично люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів. Поведінка людини дає певне уявлення про інформацію, яку вона отримала із зовнішнього світу або від свого організму за допомогою органів чуття. Зв'язок між відчуттям і поведінкою встановлюється переважно в певних ділянках кори головного мозку і, залежно від подразника, відбувається адекватна дія організму — рефлекс. Рефлекси можуть бути двох видів — безумовні і умовні.Психічні станивідображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).Психічні властивості— сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).12.Які групи психічних станів притаманні людині?Психічні стани — особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період. Вони викликаються зовнішніми обставинами, самопочуттям цієї особистості, її індивідуальними особливостями і впливають на її поведінку і дії. Психічні стани можна класифікувати як вияви психічних процесів: - стани емоційні – настрої, афекти, тривога тощо; - стани вольові – рішучість, розгубленість та ін.; - стани пізнавальні – зосередженість, замисленість тощо. Психічні стани розрізняють також за глибиною і тривалістю. Пристрасть як психічний стан глибша, ніж настрій. Кожний стан тимчасовий, його може змінити інший. З практичною метою виокремлюють стани миттєві (нестійкі), довготривалі і навіть хронічні, або оперативні, поточні та перманентні. Отже, у психічних станах поєднуються, зливаються характеристики психічних процесів і властивостей особистості. За суто психологічними ознаками стани бувають інтелектуальні, емоційні, вольові й комбіновані. Залежно від роду занять особистості психічні стани поділяють на стани у навчальній, трудовій, бойовій, побутовій, екстремальній та інших видах діяльності. За роллю в структурі особистості стани можуть бути ситуативними, особистісними й груповими. За глибиною переживань розрізняють стани глибокі й поверхові. За характером впливу на особистість, колектив (групу) стани поділяють на позитивні й негативні.За тривалістю стани бувають тривалими й короткими.За ступенем усвідомленості стани можуть бути більш-менш усвідомленими й неусвідомленими.
13. Психічні процеси
Види психічних процесів: Пізнавальні· Відчуття · Сприйняття ·МисленняСвідомість ·Мова· Увага · Пам'ять · Уява · ПредставленняЕмоційно-мотиваційні·Емоціїі почуття · Стани (настрій,тривожністьта ін) · Мотивація ·ВоляОсобистісні характеристики· Характер · Темперамент · Моторика · Інтелект
Пізнавальні процесиКонтакт людини з світом визначаєрозвитокйого психіки. Початкову форму психіки складають відчуття - джерело всіх наших знань про навколишній світ. Створення єдиного образу речі або явища, ступінь йогорозуміннядаються сприйняттям.
Емоційно-чуттєві процесиСтавлення людини (суб'єктивні реакції) до явищ і речей реального світу виражається душевними переживаннями (емоціями).Емоції- суб'єктивні реакції людини на дії внутрішніх і зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху і т.д. Вони виникають в організмі як результат підкіркових збуджень мозку, які формуються на основі спадкового або набутого досвіду.
Вольові процесиЛюдина не тільки мислить, відчуває, але івідповіднодіє. Свідоме і цілеспрямоване регулювання діяльності людинареалізуєза допомогою волі. Волею називається усвідомлена здатність і прагнення людини здійснювати навмисні дії, спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети, і свідомо регулювати свою діяльність, керуючи своєю поведінкою.
14.Психічний стан– сукупність ознак психічної діяльності людини, які характеризують її стан у певний момент. Розрізняють стан розумової діяльності, стан настрою, стан мобілізації або розслаблення волі, стан поведінки і дій людини, наприклад, спокій, роздратування, тривога, радість тощо.Це один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні — системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу.
Психічні стани є основними класами психічних явищ, які вивчає наука психологія. Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а, повторюючись часто, набираючи стійкість, можуть включитися до структури особистості в якості її специфічної властивості.
15. Відчуття як психічний пізнавальний процесс. Відчуття є початковим процесом пізнання.У процесі відчуттів відбувається безпосередній контакт з подразниками, в результаті чого у людини виникають усвідомлені знання про якості або ознаки предметів чи явищ.І тоді людина навчається диференціювати солоне, солодке, гаряче, холодне, тяжке, давящее, шорстке і інші властивості.У процесі відчуттів відбувається виявлення і кодування енергії фізичного світу.Потім інформація, отримана за допомогою органів чуття та нервової системи, переробляється, інтегрується, трансформується і перетворюється на чуттєвий досвід, що дає уявлення про видиме, чутному, сприймати дотиком, нюхати і т.д.Але процеси відчуття і сприйняття не відбуваються самі собою.Вони вимагають сенсорної та перцептивної активності суб'єкта пізнання, завдяки якій він зможе адаптуватися до тих впливів, які безпосередньо і реально падають на його органи почуттів.
16. Будова аналізаторів. У цілому аналізатори являють собою сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, що здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму. Усі аналізатори в принциповому структурному відношенні однотипні. Вони мають на своїй периферії апарати, що сприймають – рецептори, у яких і відбуває-ться перетворення енергії подразника у процес збудження. Від рецепторів по сенсорних (чуттєвих) нейронах і синапсах (контактах між нервовими клітинами) надходять у центральну нервову систему. Розрізняють такі основні види рецепторів: механорецеп-тори, що сприймають механічну енергію: до них належать рецептори слухової, вестибулярної, рухової, тактильної, частково віс-церальної чутливості; хеморецептори – нюх, смаки судин і внутрішніх органів; терморецептори, що мають шкіряний аналізатор; фоторецептори – зоровий аналізатор та інші види. Кожен рецептор виділяє із множини подразників зовнішнього і внутрішнього се-редовища свій адекватний подразник. Цим і пояснюється дуже висока чутливість рецепторів.
17.Види рецепторів людини. . Существуют несколько классификаций рецепторов:
По положению
Экстерорецепторы (экстероцепторы) - расположены на поверхности или вблизи поверхности тела и воспринимают внешние стимулы (сигналы из окружающей среды)
Интерорецепторы (интероцепторы) - расположены во внутренних органах и воспринимают внутренние стимулы (например, информацию о состоянии внутренней среды организма)
Проприорецепторы (проприоцепторы) - рецепторы опорно-двигательного аппарата, позволяющие определить, например, напряжение и степень растяжения мышц и сухожилий. Являются разновидностью интерорецепторов.
По способности воспринимать разные стимулы
Мономодальные - реагирующие только на один тип раздражителей (например, фоторецепторы - на свет)
Полимодальные - реагирующие на несколько типов раздражителей (например. многие болевые рецепторы, а также некоторые рецепторы беспозвоночных, реагирующие одновременно на механические и химические стимулы).
По адекватному раздражителю
хеморецепторы- воспринимают воздействие растворенных или летучих химических веществ.
осморецепторы- воспринимают изменения осмотической концентрации жидкости (как правило, внутренней среды).
механорецептори- воспринимают механические стимулы (прикосновение, давление, растяжение, колебания воды или воздуха и т.п.)
фоторецепторы- воспринимают видимый и ультрафиолетовый свет
терморецептори- воспринимают понижение (холодовые) или повышение (тепловые) температуры
болевие рецепторы, стимуляция которых приводит к возникновению боли. Такого физического стимула, как боль, не существует, поэтому выделение их в отдельную группу по природе раздражителя в некоторой степени условно. В действительности, они представляют собой высокопороговые сенсоры различных (химических, термических или механических) повреждающих факторов. Однако уникальная особенность ноцицепторов, которя не позволяет отнести их, например, к "высокопороговым терморецепторам", состоит в том, что многие из них полимодальны: одно и то же нервное окончание способно возбуждаться в ответ на несколько различных повреждающих стимулов[2].
єлектрорецептори- воспринимают изменения электрического поля
магнитные рецептори- воспринимают изменения магнитного поля.
18.Рецептори що знаходяться на поверхні тіла.Знаходяться на поверхні тіла, - зорові, слухові, нюхові, смакові і шкірні. Це екстерорецептивні відчуття.
19. Рецептори що знаходяться всередині організму.Существуют энтеро- и висцероцепторы, воспринимающие изменения, происходящие внутри организма. К ним относятся осмо-, хемо-, бароцепторы и другие рецепторы. Каждый вид рецепторов реагирует только на специфический для него тип раздражений. Кожныерецепторырасположены в коже в большом количестве, особенно между эпидермисом и прилегающими к нему тканями. Мышечныерецепторыбывают нескольких типов, наиболее важными из которых являются нервно-мышечные веретена. Мышечныерецепторыреагируют на пассивное растяжение мышцы и ответственны за рефлекс растяжения, или миотатический рефлекс.
20. Як називаються рецептори, які знаходяться в м*язах? Пропріорецептори чи пропріоцептори (від латинських слів власний, особливий і рецептори) — чутливі нервові закінчення з групи механорецепторів скелетних м*язах, сухожиллях, зв'язках; дають інформацію про положення різних частин тіла відносно одна одної. До пропріорецепторів відносять також м'язові веретена (скелетних м'язів, сухожилків), що складаються з 2—12 інтрафузальних м'язових волокон,тільця Гольджі, що знаходяться в м'язових сухожилках; тільця Пачіні (зв'язок, сухожилків). Подразниками пропріорецепторів є скорочення і розтягування або напруження і розслаблення м'язів.
21. Сприйняття́ (перцепція, від лат. perceptio)— психічнопізнавальний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття.Сприйняття - низка процесів, в ході яких інформація сполучається в сенсорний образ та інтерпретується як інформація породжена об'єктами або подіями оточуючого середовища[1][2]
Перше кількісне співвідношення, відкрите в психології закон Вебера-Фехнера пов'язує між собою виразність сприйняття із інтенсивністю зовнішнього подразника. Це якісно нова форма чуттєвого відображення дійсності, яка виконує дві взаємозв'язані функції: пізнавальну та регулятивну. Результатом сприймання є цілісний образ об'єкта. Наприклад, взявши в руки нову книгу, ми одночасно відображаємо колір її сторінок, вагу, запах типографської краски тощо. Всі ці зорові, тактильні, нюхові та інші відчуття, поєднуючись, дають образ книги. Проте дослідження показують, що сприймання не зводиться до простої сумації відчуттів, а складає якісно нову ступінь чуттєвого пізнання дійсності. Воно доповнюється і опосередковується наявними в особистості знаннями, її минулим досвідом. Отже, сприймання є надзвичайно складним психічним процесом. Тому не дивно, що цілий ряд питань, пов'язаних з його протіканням, не зважаючи на значні зусилля з боку багатьох вчених, не розв'язані і досі.
22. В залежності від переважної ролі того або іншого аналізатора в структурі образу розрізняють наступні вигляди сприймання: кінестетичні, зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові. В залежності від провідних аспектів об'єкта, що сприймаються, виділяють також такі класи сприймань:
сприймання простору
сприймання часу
сприймання руху
сприймання об'єктів
Восприятие бывает первичным и вторичным, произвольным (управляемым) и нет, личным и социальным. Есть и много других различений, характеризующих процесс восприятия: субъективность восприятия, модальности восприятия и пр.
Первичное и вторичное восприятие
Первичное восприятие формирует образ, картину ситуации на основе обработки ощущений от органов чувств. Другое название первичного восприятия - внешние чувства. Вторичное восприятие создает представление о происходящем на основе самой разнообразной информации, включая не только собственные ощущения, но и воспоминания, фантазции, рассказы окружающих и все что угодно другое.
Личное и социальное восприятие
Социальное восприятие (социальная перцепция) - восприятие, направленность и способ которого определяется окружающими людьми и обществом в целом. В частности, это восприятие, направленное на создание представления о себе, других людях, социальных группах и социальных явлениях.
23.Сприйняття кожного нового предмета здійснюється на підставі наявних знань і досвіду людини. Людина сприймає предмет або явище в певному співвідношенні частин. У деяких випадках значущими є не так самі складові, як їхні взаємозв´язки. Найважливішими особливостями сприйняття є: - предметність; - цілісність; - структурність; - константність; - апперцепція; - осмисленість; - вибірковість; - ілюзія.
Предметність сприйняття виявляється в тому, що будь-який предмет або явище відображається не як механічна сума якостей і властивостей, а як об´єкт, який має свій зміст, природу, призначення. Предметність відіграє важливу роль і в подальшому формуванні самих перцептивних процесів, тобто процесів сприйняття. Коли виникає розбіжність між зовнішнім світом і його відображенням, суб´єкт має шукати нові способи сприйняття, які забезпечать правильніше відображення.
24.Уява- це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення.належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності.Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.
25.Види уяви.За характером продуктивності виокремлюють: - відтворювальну (репродуктивну) уяву, продукти якої вже були відомі раніше; - творчу (продуктивну) уяву. За мірою свободи, довільності визначають: - пасивну уяву – що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети; - активну уяву – яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті. За характером образів визначають: - конкретну уяву – в ній уявляються певні предмети, речі тощо; - абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами). За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють: - сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації); - творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).
За якісними особливостями, зумовленими конкретними сферами застосування, Т.А. Рібо наводить такі типи уяви: - пластична, яка застосовує точно визначені у просторі образи та їх сполучення, що відповідають дійсним відношенням предметів, має зовнішній характер; - розпливчаста, яка застосовує емоційні образи, котрі не мають певних обрисів у просторі (уява у музиці); - містична, яка застосовує символи; містицизм перетворює природні образи на символічні, прагнучи втілити ідеал у формах зовнішньої природи; - наукова – насичена науковим мисленням (у науках, які тільки будуються, вона постає як наукова міфологія; у науках, що склались, вона оживляє логічні схеми); - уява в практичному житті й механіці, образи якої в разі потреби втілюються в речову форму; - уява у сфері торгівлі – тут найбільша роль належить інтуїції, оскільки цей тип уяви стосується здогадок; - уява у сфері утопії – тут образи уяви відображають етичні та соціальні стосунки.
26.З чого складається довільна уява? Довільне (чи активне) - користуючись ним, людина за власним бажанням, зусиллям волі викликає у себе відповідні образи, змушує працювати свою уяву, щоб вирішувати свої проблеми. Довільний уяву пов'язані з активністю другої сигнальної системи, з її можливістю регулювати функції першої сигнальної системи, яка лежить в основі, насамперед, образного відображення дійсності. Основними формами довільного уяви є: а) відтворює - процес створення образів на основі особистого досвіду, сприйняття мови, тексту, креслення, карти, схеми і т. д.; б) творче - складніший процес - це самостійне створення образів об'єктів, яких поки ще немає насправді. Завдяки творчій уяві народжуються нові, оригінальні образи в різних сферах життя.