Мнемотехнічні прийоми:
1.Метод слів -”вішалок”:людина завчає ряд слів-опор, з якими потім пов'язує заучуване.
2. Метод посередниківзаснований на співвіднесенні двох рядів об'єктів – опорного ряду, організованого в осмислену фразу, і ряду, який потрібно завчити (“Каждый охотник желает знать...”). Посередником може бути і ритмічний ряд. Ритм і рима запам'ятовуються краще, оскільки додають матеріалу структурну організацію (669-56-68 чи 669-5-668).
3. Метод асоціацій передбачає створення зв'язків між кожним елементом ряду, що запам'ятовується, і зоровим образом. Чим незвичніша асоціація, тим краще запам'ятовування.
42.Індивідуальні відмінності у пам'яті різних людей полягають у швидкості та обсязі запам'ятовування, в міцності збереження, точності й швидкості відтворення інформації. Вони зумовлені як фізіологічними особливостями, так і умовами виховання. Як і всі функції організму, пам'ять можна розвивати, тренувати і зміцнювати. Щоб процес запам'ятовування відбувався найпродуктивніше, потрібно дотримуватися певних правил. Правило перше - намагайтеся ставитися до предмета, який запам'ятовуєте, з цікавістю. Правило друге - навчіться зосереджувати увагу на предметі, який вивчаєте. Намагайтеся зрозуміти матеріал, осмислити його. Вивчаючи вірш, уявляйте образи, пов'язані з його змістом. Вчити вірш краще строфами, в яких виражено цілісну думку про той чи інший образ. Правило третє- дотримуйтесь послідовності в запам'ятовуванні. У цьому вам допоможе активна робота над матеріалом (складання плану, конспекту, схем, які дають змогу відтворити послідовність викладу і змістові зв'язки). Це набагато ефективніше, ніж багаторазове перечитування тексту. Правило четверте - запам'ятовуйте новий матеріал, ґрунтуючись на попередніх знаннях. Чим більше базових знань з конкретного питання, тим легше його можна запам'ятати. Правило п'яте - поєднуйте запам'ятовування із враженнями від прочитаного або почутого. Правило шосте - будуйте процес запам'ятовування на асоціаціях, тобто подібних відомостях. Наприклад, номер коду камери схову збігається з роком народження вашого найкращого друга. Прізвище може асоціюватися з певним видом діяльності - Слюсаренко, з ім'ям - Василенко тощо. Правило сьоме - намагайтесь підготувати себе до сприйняття нової інформації, тобто зосередьте свою увагу на її одержанні. Перед тим, як почати вивчати матеріал, спробуйте звільнитися від сторонніх думок, не відволікайтеся на інші види діяльності. Все, що необхідно вивчити і зробити, завчасно підготуйте до роботи. Під час роботи уникайте сторонніх подразників. Правило восьме - повторення. Наприклад, є відомий латинський вислів: «Повторення - мати навчання». Та корисне не будь-яке повторення, а осмислене. Доцільним при повторенні матеріалу є його використання для розв'язування певних практичних задач. Не потрібно намагатися швидко запам'ятовувати. Оскільки те, що швидко запам'ятовується, швидко й забувається.
43. Мова й мовлення є одним із засобів мислення, розуміння. Роль мови велика
навіть щодо осмислення й інтерпретації наочно даних об'єктів, коли
результати роботи відчуттів та сприймання перекодовуються в мовні знаки.
Коли ж ідеться про розуміння складних об'єктів, абстрактного матеріалу, об'єкт мислення ставиться перед свідомістю у мовній формі.
Мова є носієм пізнаного й водночас знаряддям пізнання нового (Г. С.
Костюк). Однак у мові як у знаковій системі відображені вже досить
формалізовані, фіксовані значення, які можуть забезпечити міжлюдське
спілкування. Що ж до особистісних смислів предметів та явищ, які завжди
забарвлені індивідуальним життєвим досвідом, потребами й емоціями
конкретної людини й тому можуть не збігатися зі значеннями, то вони
виражаються в мовленні.
44.Образність мови. Не можна розмовляти з аудиторією тільки мовою абстрактних понять, узагальнень, законів, висновків, мовою цифр. Оратор має зацікавити, захопити слухачів ідеями, які він розкриває. І тут образність ви-кладу необхідна. М. Горький зазначав, що мова повинна бути не тільки ясною, простою, правильною, чистою, а й яскравою. Зобразити яскраву, образну картину перед слухачами — залишити вражаючий відбиток у їх свідо-мості, схвилювати їх. Образ — це чудова форма ораторського мистецтва. Вона завжди використовувалась у промовах ораторів з трибуни суду.Мовний зміст — це та інформація, що виражається у мові за допомогою її одиниць; сукупність лекс. і грамат. значень мови, які виділяються (і розрізняються) на основі матеріальних форм вираження. Водночас вони різняться своїми якісними властивостями. Грамат. значення виконують передусім орг. функцію стосовно мовного змісту і меншою мірою функцію засобу відображення стосовно мислення і зовн. світу; лекс. значення, навпаки, більшою мірою є засобом відображення об’єктив, світу. Значеннєві одиниці мови мають нетотожний зміст навіть у випадках синонімії.
45.Українська мова належить до давньописемних мов, її писемність налічує понад тисячу років. Розвиток мови особистості — непростий процес. Лише людина, яка невпинно працює над оволодінням мовою, повсякчас прагне правильно говорити, виявляти в усному та писемному мовленні свою індивідуальність, може наблизитися до мовної довершеності. Досягти ж її — ілюзорна мрія, оскільки мова — це океан, який не має меж.
Спілкування між людьми відбувається за допомогою мови. Без мови взагалі не може існувати людське суспільство. На певному етапі розвитку суспільства виникає письмо, яке поширює функціонування мови у часі та просторі. Мовою, закріпленою в знаках письма, користуються не лише тоді, коли вона висловлена, а й набагато пізніше, отже, функціонування такої мови не обмежено в часі. Писемна мова виконує роль засобу зносин з іншими членами колективу, які перебувають на будь-якому віддаленні від того, хто висловлю свої думки, а не лише з тими, хто бере безпосередню участь у розмові.
46.Види мови (за Виготському): 1) Зовнішня (вербальна і невербальна) 2) Егоцентрична (письмова і усна) 3) Внутрішня (монологічна і діалогічна) Види мови (за Піаже): 1) Аутична (аналог внутрішнього мовлення) 2) Егоцентрична 3) Зовнішня
У психології в основному розрізняють дві форми мовлення: 1. Зовнішня мова - система використовуваних людиною звукових сигналів, письмових знаків та символів для передачі інформації, процес матеріалізації думки.
Зовнішня мова включає такі види: -Усну (діалогічну і монологічну) Усна мова - це спілкування між людьми за допомогою проголошення слів вголос, з одного боку, і сприйняття їх людьми на слух - з іншого. Діалог - попеременний обміні знаковою інформацією двох і більше суб'єктів. Монолог - вид мовлення, що має одного суб'єкта і представляє собою складне синтаксичне ціле, в структурному відношенні зовсім не пов'язаний з промовою співрозмовника. -Письмову - графічно оформлена мова, організована на основі буквених зображень. Вона звернена до широкого кола читачів, позбавлена ситуативності й припускає поглиблені навички звукобуквенного аналізу, вміння логічно та граматично правильно передавати свої думки, аналізувати написане й удосконалювати форму вираження. 2. Внутрішня мова (мова "про себе") - це мова, позбавлена звукового оформлення і протікає з використанням мовних значень, але поза комунікативної функції; внутрішнє промовляння. Внутрішня мова - це мова, що не виконує функції спілкування, а лише обслуговує процес мислення конкретної людини. Вона відрізняється за своєю структурою згорнутість, відсутністю другорядних членів речення. Внутрішня мова може характеризуватися предикативностью - характеристика внутрішнього мовлення, що виражається у відсутності в ній слів, що представляють суб'єкт (підмет), і присутності тільки слів, що відносяться до предикату (сказуемому).
47.Зовнішня мова - система використовуваних людиною звукових сигналів, письмових знаків та символів для передачі інформації, процес матеріалізації думки. Зовнішньої мови притаманні: Жаргон - стилістичні особливості (лексичні, фразеологічні) мови вузької соціальної чи професійної групи людей. Інтонація - сукупність елементів мовлення, фонетично організують мова і є засобом вираження різних значень, їх емоційного забарвлення. Зовнішня мова включає такі види: -Усну (діалогічну і монологічну) Усна мова - це спілкування між людьми за допомогою проголошення слів вголос, з одного боку, і сприйняття їх людьми на слух - з іншого. Діалог - попеременний обміні знаковою інформацією двох і більше суб'єктів. Монолог - вид мовлення, що має одного суб'єкта і представляє собою складне синтаксичне ціле, в структурному відношенні зовсім не пов'язаний з промовою співрозмовника. -Письмову - графічно оформлена мова, організована на основі буквених зображень. Вона звернена до широкого кола читачів, позбавлена ситуативності й припускає поглиблені навички звукобуквенного аналізу, вміння логічно та граматично правильно передавати свої думки, аналізувати написане й удосконалювати форму вираження.