
- •1. «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне»
- •2. Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками
- •3. Зв'язок мовознавства з природничими науками
- •4. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •5. «Синхронія і діахронія»
- •6. «Мова і мовлення»
- •7. Закономірності розвитку мов (дивергенція і конвергенція)
- •8 «Мова і мислення»
- •9 «Порівняльно-історичне мовознавство»
- •10. Словянські мови
- •11. Індоєвропейська родина мов (слов’янська, германська, романська групи)
- •12. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
- •13. Генеалогічна класифікація мов
- •14. Типологічна класифікація мов.Мови флективні,аглютинативні,кореневі,інкорпоруючі
- •15. Типологічне і зіставне мовознавство
- •16. Критерії типологізації мов.
- •17. Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.
- •19. Мовна політика
- •20. Мова як особлива знакова система.
- •21.Синтетичні та аналітичні засоби вираження мовних значень
- •22. Система і структура мови
- •23. Звукова будова мови
- •24. Аспекти вивчення звукової будови мови
- •25. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •26. Акустичний(фізичний аспект) у вивченні звуків
- •27. Лінгвістичний(функціональний) аспект у вивченні звуків
- •28. Фонема та її функції
- •29. Фонема і її алофони
- •30. Виділення фонеми представниками Московської та Ленінградської (Петербурзької) шкіл.
- •31. Супрасегментні звукові явища. Компоненти інтонації
- •32 «Наголос. Типологія наголосу»
- •33.Зміни звуків у потоці мовлення
- •34. Типи морфем (кореневі, дериваційні, флективні)
- •35. Поняття морфеми. Морфема та її аломорфи
- •36. Непохідні та похідні слова. Форматив(формант)
- •37. Граматичне значення, граматична форма, граматичний спосіб
- •38. Граматичне значення. Граматична категорія. Лексична і граматична семантика у мові
- •39. Граматичний спосіб. Внутрішня флексія, зміна наголосу, редуплікація, суплетивізм, афіксація, циркумфіксація.
- •40. Синтагматичний і парадигматичний аспекти вивчення мовних явищ
- •41. Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення. Основні функції слова.
- •42. Лексема та її алолекси
- •43 « Типи лексичних значень. Денотативне, сигніфікативне, конотативне»
- •44.Лексичне і граматичне значення слова
- •47. Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •48. Речення і словосполучення.
- •49. Граматичне та актуальне членування речення. «Дане» і «нове».Тема і рема.
- •50. Синтаксичні зв’язки та їх найважливіші типи
- •51. Частини мови. Принципи їх виділення
- •52. Фразеологічна підсистема мовної системи
- •53. Морфонологічна підсистема мовної системи
- •54. Письмо у його відношенні до усної форми мови. Основні етапи розвитку мови. Типи письма в сучаному світі.
- •55. Алфавіт. Графіка. Орфографія.
- •56. Принципи орфографії
- •57. Виникнення основних алфавітів.
- •58. Шляхи збагачення лексики
- •59. Типи запозичень. Транскрипція та транслітерація
- •60. Чинники мовного розвитку
- •61 «Мовні контакти. Типи запозичень»
53. Морфонологічна підсистема мовної системи
Таке підсистема не обумовлена фонетичною позицією, і немає само по собі виразником граматичного значення. Історичними такі чергування називаються тому, що вони пояснюються тільки історично, а не з сучасної мови. Традиційними їх називають тому, що як смисловій необхідності, так і фонетичною необхідності ці чергування не підкоряються, а зберігаються через традицію.
При морфологічних чергуваннях чергуються:
а) явна фонема з нулем, наприклад, сон-сна, пень-пня. (так звана збігла явна)
б) одна приголосна фонема з іншою приголосною фонемою: к-ч пані х-ш, наприклад,
рука - ручка, нога - ніжка, муха - мушка;
в) дві приголосні фонеми з однією приголосною фонемою: ск-щ ст-щ зг-ж зд-ж, наприклад, площина - площа, простій - спрощення, буркотун -брюзжать, запізнитися - пізніше.
54. Письмо у його відношенні до усної форми мови. Основні етапи розвитку мови. Типи письма в сучаному світі.
Письмо - система графічної фіксації тексту, яка притаманна конкретній мові.
На відміну від усної форми мови, письмово оформлена памятка здатна зберігати інформацію і передевати її з покоління в покоління в той час як усна мова є нетривалою, до того ж, вона потребувала безпосереднього контакту двох мовців. Тож инайдення письма людством було цілком закономірним, але від того не менш геніальним здобутком.
Але процес винайдення письма не був одномоментним, одноетапним; йому передувало так зване протописьмо, яке не несло в собі безпосередньої інформації, а лише слугувало підказкою. Період поширення протописьма - 8-3 тис. до н.е.
Також засобом передачі інформації слугували певні знаки: напр, індійці передавали сусідньому племені томагавк, що означало оголошення війни. "Рудименти" цього "предметного письма" можна знайти і в наш час.
Також існували такі форми ціксації інформації як вузликове письмо кіпу та вампум:
Вампум - пояс або жезл з прикріпленими до нього черепашками. Зміст передавався шляхом способу поєднання, порядком розташування та кольором черепашок.
Кіпу - вузликове письмо інків, яке являло собою паличку з привязаними до неї ріщнокольоровими шнурками з вузликами. Зміст вгадувався за кольором шнурків, а також формою і кількістю вузликів.
Але власне письмо є графічним.
Першим письмом була піктографія, або малюнкове письмо, Використовувалося в Др. Єгипті, у письмі ескімосів, індіанців. В сучасному світі піктографія тісно увійшла в знакову систему.
Ідеографія - система письма, в якій кожен писемний знак позначає слово або корінь слова. В суч. світі: китайська, японська. корейська мови.
Графічний - спосіб, при якому графічні знаки позначають звуки.
В процесі становлення графічного способу вид. 3 періоди:
- складове (кожен склад познач. окр. знаком)
- консонантне (позначення приголосних)
- буквено-звукове (започаткували давні греки)
Давньогрецьке письмо стало основою латинського і кирилічного. На основі фінікійського письма виникло арамейське, яке здобуло поширення в країнах Сходу.
55. Алфавіт. Графіка. Орфографія.
Алфавіт - це сукупність букв будь-якого фонграфічного письма, розташованих в історично усталеному порядку.
На даному етапі майже 75% жителів Земної кулі користуються буквено-звуковим письмом.
Нині існує 4 сімї алфавітів: латинська, словянська, арабська і індійська.
В ідеалі алфавіт повинен мати стільки букв, скільки є звуків у мові, але ідеальних алфавітів не існує: в кожній мові відбуваються орфографічні зміни, а система алфавітної фіксації не змінюється протягом тривалого часу. Ця проблема дещо вирішується наявністю складового принципу графіки: сполучення двох букв, яке позначає той чи інший відтінок звучання.
Графіка - сукупність всіх засобів письма (від літер до розділових знаків); розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між грамемами і звуками.
Орфографія - система однакових написань, що історично склалася в писемному мовленні, а також розділ мовознавства, який вивчає і опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання. Орфографія будь-якої мови грунтується на певних орфографічних принципах, які визначають метод написання в словах, де наявні орфограми. Існує 4 принципи орфографії:
- фонетичний (слова пишуться так, як ми їх вимовляємо). За цим принципом в укр. мові пишуться префікси з- і с-.
- морфологічний (однакове написання 1 й тієї ж морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції). за цим принципом в укр. мові пишуться слова боротьба, сміється, агентство, хоча вимовляємо ми їх як "бородьба", "смієцця", "агенство".
- історико-традиційний принцип (зберігаються такі написання, які мали місце на давньому етапі, на сучасному втративши свою вмотивованість) в укр. мові прикладом історико-традиційного принципу можна назвати збереження подвоєнь в іншомовних власних назвах: Уатт, Руссо, Голландія.
- ідеографічний (опирається на смислові відмінності слів з подібними написаннями (добридень, пароніми :): напр, компанія чи кампанія.
Деякі вчені також виділяють окремо транслітераційний принцип, за яким пишуться всі слова, які становлять собою кальки іншомовних.