4.2.. Умови формування якості поливної води інгулецького зрошуваного массиву та інші фактори негативного впливу на стан води, рослинного та тваринного світу басейну р. Інгулець

На Інгулецькому зрошуваному масиві сформувалась складна екологічна ситуація, що пов’язана із забрудненням р. Інгулець, яка використовується для транзитних пропусків високомінералізованих стічних вод Криворізького гірничорудного басейну. Простежується постійне зростання забруднення р. Інгулець іонами хлору, натрію та іншими шкідливими речовинами, вміст яких перевищує допустимі норми у 3-5 і більше разів. Якість поливної води на Інгулецькому зрошуваному масиві (ІЗМ) формується шляхом змішування вод річок Дніпро та Інгулець і залежить від процентного співвідношення їх витрат, на яке впливають такі вагомі складові як стік р. Інгулець, режим роботи головних насосних станцій (ГНС) Інгулецької та Явкінської, кліматичні умови (атмосферні опади, дефіцит вологості  тощо), промислові та комунальні скиди. Інгулецька зрошувальна система є унікальним комплексом за формуванням якості води, функціонування якого можливо представити у вигляді "чорної скрині"..Рис. 1. Схема формування якості поливної води на ІЗС.

Протягом вегетаційного періоду кількість і якість стоку річки залежить від санітарних попусків, специфіки підприємств-забруднювачів, забезпеченості атмосферними опадами та наповнення водосховищ. Попуски у вегетаційний період викликають суттєву зміну гідрохімічних показників в р. Інгулець на ділянці Кривий Ріг - ГНС. Так, за роки досліджень концентрація іонів хлору коливалася в межах від 10 до 30 мекв/л. Аналіз вмісту хлоридів та катіонів показав, що криві нормального розподілу досягають найбільших значень у маловодні роки. Тобто у такі періоди зростає стабільність вмісту іонів певної концентрації, а якість води за показниками - найбільш прогнозована. Загальна мінералізація пропорційна вмісту аніонно-катіонної частини, внаслідок чого її динаміка повторює динаміку складових. Від багатоводних до маловодних років середні концентрації суми іонів зменшуються. Варіювання значень у середні за водністю роки досягає найбільших значень 499,1 мг/л, а тому P_max знижується до 31 % порівняно із багатоводними - 33 % та маловодними - 34 % (рис. 2).

Аналіз якості води р. Інгулець за іригаційними показниками показав, що забезпеченість атмосферними опадами басейну річки має значний вплив на її гідрологічні та гідрохімічні характеристики.Найкраща якість води за меліоративними показниками відзначається в маловодні роки. Зі зростанням

??? Рис. 2. Криві нормального розподілу іонів та іригаційних показників у воді  р. Інгулець за вегетаційний період (1996-2001 рр.) 

Дисперсійним аналізом впливу витрат та хлоридів у воді р. Інгулець на вміст хлоридів у воді магістрального каналу в меженний період визначено, що найбільша частка із організованих факторів належить сумісній дії двох факторів, значення яких змінювалося від 39,6 % у маловодні до 8,4 % у багатоводні.

Табл 4.3.

Вплив витрат та хлоридів у воді річки Інгулець на вміст хлоридів у воді магістрального каналу, %

Фактори	Вегетаційні періоди року
	маловодні	середні за водністю	багатоводні
Витрати річки	21,3	2,1	1,1
Хлориди річки	2,9	6,0	0,8
Взаємозв’язок	39,6	39,2	8,4
Організовані	64,9	47,2	10,4
Неорганізовані	35,1	52,8	89,6

Аналогічна тенденція спостерігається за двофакторними дисперсійними аналізами впливу витрат ГНС, р. Інгулець та хлоридів в неї на вміст хлоридів у магістральному каналі. Результатами дисперсійного аналізу доведено, що вплив забезпеченості вегетаційного періоду атмосферними опадами є важливим фактором при формуванні поливної води на Інгулецькій зрошувальній системі. Дисперсійним аналізом обґрунтована стійка тенденція щодо збільшення частки організованих факторів при зменшенні водності року , яка зростає в 3,1-6,2 рази. Якщо показники дніпровської води вважати як відносно сталі, то це вказує на важливу роль р. Інгулець при формуванні поливної води. y=a·xb, які можна використовувати при управлінні якістю поливної води. Згідно розрахунків мінералізація 1 г/л в середні та маловодні роки забезпечується роботою не менше як 3-х насосів, а в багатоводні - 5-6 (рис. 3). Робота двох насосних агрегатів може забезпечити в маловодні роки мінералізацію води не менше

Рис. 3. Залежність мінералізації в ІМК від витрат ГНС

1,2 г/л, в багатоводні - 1,4 г/л. Це пояснюється малими витратами річки Інгулець та найбільшим забором дніпровської води у маловодні роки. В сучасних умовах функціонування ІЗС 1 клас якості поливної води за концентрацією хлоридів (до 3 мекв/л) фактично не досягається. При управлінні якістю зрошувальної води досягнення другого класу її придатності (за ДСТУ 2730-94) є реальним і забезпечується у багато- та маловодні роки роботою 2-х і більше насосних агрегатів, а в середні роки - 1-го насосного агрегату. Значення коефіцієнта небезпеки осолонцювання ґрунтів за ДСТУ 2730-94 у різні за забезпеченістю атмосферними опадами вегетаційні періоди змінюються в межах 40-60 % (другий клас). Лише в маловодні роки та при витратах до системи 49,5 м3/с якість поливної води за цим показником рідко наближається до першого класу (рис. 4). Під час поливів у сучасних умовах необхідно постійно проводити хімічні меліорації ґрунтів та зрошувальної води. При моделюванні цього показника дещо зменшуються значення коефіцієнта детермінації рівнянь, на що вплинуло зростання складових формули розрахунку та різного типу їх взаємозв’язку. Але для умов ІЗС значення детермінації залишається високим (64-79 %), при сучасному режимі функціонуванні системи його значення становить 50-55 %. У маловодні роки при роботі 9-х насосних агрегатів якість поливної води максимально наближується до першого класу за небезпекою осолонцювання.

Рис. 4. Залежність коефіцієнта небезпеки осолонцювання (за ДСТУ 2730-94) в ІМК від витрат ГНС

Отримані моделі, що характеризують вплив режиму роботи ГНС на якість поливної води в ІМК у різні за забезпеченістю атмосферними опадами вегетаційні періоди вказують на зменшення кількості водорозчинних солей у воді при збільшенні витрат води до зрошувальної системи. В маловодні роки при роботі одного насосного агрегату кількість солей у воді була вищою у порівнянні з іншими за забезпеченістю атмосферними опадами періоди. При цьому під впливом малих витрат р. Інгулець та збільшенні витрат до зрошувальної системи якість поливної води поліпшується більшими темпами, а при роботі 3-4-х насосних агрегатів вода стає кращою ніж в інші роки.

Одним з факторів негативного впливу на стан води, рослинного та тваринного світу басейну р.Інгулець є канал Дніпро-Інгулець. Існує багато точок зору щодо корисності чи шкідливості існування каналу. Кана́л Дніпро́—Інгуле́ць — розпочинається в районі Світловодська. Введений в дію в 1988 році, є основною ланкою в системі каналів Дніпро- Інгулець- Інгул. Головне значення — забезпечення водою сільгоспугідь Кіровоградської і Дніпропетровської областей, Криворізького гірничорудного промислового комплексу, а також обводнення річки Інгулець з метою її оздоровлення. Забезпечує виконання цього завдання дві насосні станції: головного і вторинного підйому. На ділянці, що транспоруєт воду через водорозділ, побудовано два тунелі діаметром 5 м, впродовж 5,8 км при ширині дна 8 м і глибині 3 м. Об'єм подачі води каналом 1003,0 млн.м³/рік. Свій початок канал бере з Кременчуцького водосховища на Дніпрі. Головна насосна станція піднімає воду на 45,0 м до водовипускної споруди. Далі вона самопливом тече відкритим трапецоїднім штучним руслом, через перший тунель, транзитне водосховище, другий тунель, і знову руслом до насосної станції другого підйому. Піднявшись на 10,5 м, вода знову самопливом тече по руслу через сім перепадів, а звідти руслом — В Олександрійське водосховище на р. Інгулець. Далі по розширеному зарегульованому руслу Інгульця через Іскрівське водосховище її шлях лежить в Карачунівське водосховище біля Кривого Рогу. Загальна довжина траси становить 150,5 км.

У більшості випадків в Інгулецькому магістральному каналі (ІМК) не досягається заплановане співвідношення вод річок Інгулець і Дніпро, особливо останніми роками. У поєднанні з поступовим погіршенням природних поверхневих вод та збільшенням частки Інгульця у формуванні поливної води це стало причиною погіршення її якості у МК. Мінералізація поливної води в магістральному каналі у більшості випадків перевищує 1000 мг/л, а на початку чи в кінці вегетаційного періоду може досягати 2300-2700 мг/л. Внаслідок скорочення поливів та зменшення об’ємів води, що надавалася до МК, середня мінералізація поливної води зросла останніми роками до 1,1-1,6 г/л

Указом Президента України «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 21 лютого 2002 року за № 167/2002 «Інгулецький степ» площею 65,6га оголошено заказником загальнодержавного значення. На виконання  цього Указу Міністерство екології та природних ресурсів України затвердило Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Інгулецький степ» від 21.05.2002 року за №187 і передало заказник під охорону Недайводської сільської ради.

У свою чергу, Дніпропетровська обласна державна адміністрація видала розпорядження від 27.04.2006 року за №655-р-06 «Про погодження проекту програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської області на 2006 – 2015 роки».

На виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації Криворізька районна державна адміністрація видала розпорядження від 27.04.2006 року за № 278-р, яким погоджено проект програми формування та розвитку екологічної мережі Криворізького району на 2006 – 2015 роки, згідно якого планується створення до 2011 року на території Недайводської сільської ради ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Інгулецький степ» на площі 4 тисячі гектарів.

З’ясувалося,  що до цього часу межі заказника не визначені (в зв’язку з відсутністю землевпорядної технічної документації на земельну ділянку).

План ландшафтного заказника, який знаходиться в Недайводській сільській раді, затверджений 21.02.02 року за №167/2002, загальною площею 65,6га, включає в себе землі, які ще в 1996 році були віддані для ведення особистого селянського господарства і займають площу приблизно 20га, в тому числі чотири ділянки на цій площі приватизовані в 2004 році. Звернення до природоохоронних органів, прокуратури, судів та органів влади всих рівнів не дають чіткої відповіді, якими є межі заказника і що буде втрачено внаслідок розкриття кар’єру.

Виникає необхідність переоцінки території поширення рідкісних видів рослин і тварин та виправлення допущених під час організації заказника помилок

У 2008 році Дніпропетровська обласна рада віддала землі заказника під видобуток граніту ТОВ "Граніт-Груп". З того часу і триває напружена й нерівна боротьба з "Граніт-груп" жителів села Недайводи.

На сьогоднішній день вже ні для кого не секрет, що чиновники всіх рівнів зневажають і ігнорують думку громадськості, плюндрують самі принципи демократії. Усі важливі питання, що стосуються довкілля і безпечного проживання громадян, не враховуються при прийнятті рішень як місцевого, так і загальнодержавного значення. Так повелося і з питанням відкриття кар’єру на території природного заказника поблизу села Недайвода Криворізького району. Використовуючи неповну і недостовірну інформацію, надану замовником (ТОВ «Граніт Груп»), не обстеживши в натурі цю земельну ділянку, без проведення громадських слухань, Державне підприємство «Центр еколого-експертної аналітики», що базується у місті Києві, виготовило «наукову еколого-експертну оцінку» цього об’єкту, яка не відповідає стандартам і нормам, визначеним законодавством. Заступник Міністра екології та природних ресурсів України Д. Мормуль, незважаючи на те, що вже знав про проблеми, які супроводжують відкриття цього кар’єру (мешканці села Недайвода неодноразово зверталися з проханням вивчити ситуацію і надавали висновки науковців, біологів і зоологів, про унікальну цінність території), одним розчерком пера затверджує висновок державної екологічної експертизи, і цим підписує вирок для заповідника і для безпечного життя мешканців Криворіжжя. Коли про таке неподобство стало відомо жителям села Недайвода, вони стали вимагати від місцевої влади оприлюднити матеріали державної екологічної експертизи, щоб мати можливість хоча б оскаржити в судовому порядку цей документ, який не відповідає вимогам законодавства. У відповідь місцева влада безцеремонно відреагувала у такий зверхній спосіб, який може слугувати прикладом суперантидемократичних дій влади проти народу. Верхом цинізму є і те, що ці люди до того ж посилаються на закон «Про екологічну експертизу», а якраз саме цей закон і передбачає доступ громадськості до участі в проведенні екологічної експертизи. Цього разу громадськість взагалі була відсторонена від участі в прийнятті такого рішення, а відповідна документація була сфальшована. Зокрема, директор ТОВ «Граніт Груп» посилається на протокол громадських слухань від 11.09.2009 року, хоча цей «документ» цілковито не відповідає дійсності, бо ні цього, ні іншого дня ніякі громадські слуханняня не відбувалися, про що свідчать протоколи Недайводської сільської ради.

 На січень 2013 року триває судовий розгляд справи, порушеної Криворізькою міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відносно директора підприємства, що займається гірничими роботами по видобутку корисних копалин, начальника ділянки видобутку цього ж підприємства та головного інженера за порушення правил охорони та використання надр, зловживання службовим становищем та службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. В результаті їхньої діяльності державі заподіяно збитків на суму понад 3,9 мільйона гривень. З метою відшкодування завданих збитків прокуратурою заявлено позов на зазначену суму^.