- •Міністерство освіти і науки україни
- •Харківський національний економічний університет
- •Гроші та кредит
- •Навчальний посібник
- •Модуль 1. Теоретичні основи виникнення грошей, грошовий обіг та модель грошового ринку
- •Тема 1. Сутність і функції грошей
- •Функція засобу платежу це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобовязань між субєктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
- •Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки
- •Сектори грошового обігу
- •Система безготівкових розрахунків
- •Тема 3. Грошовий ринок
- •Вихідні дані
- •Тема 4. Грошові системи
- •Типи грошових систем
- •Провідні складові елементи грошової системи України
- •Модуль 2. Принципи організації та моделі побудови валютних систем, грошово-кредитна політика на сучасному етапі
- •Тема 5. Інфляція та грошові реформи
- •Зміни рівня інфляції в економіці України в 1990-2005рр. (індекс споживчих цін)
- •Питома вага складових елементів
- •Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
- •Характерні риси суб'єктів валютного ринку
- •Розбіжності між торгівлею безготівковою та готівковою валютою
- •Поточні та строкові операції на валютному ринку
- •Джерела формування золотовалютних резервів
- •Структура екю підлягає перегляду один раз на 5 років. Нині зафіксована структура екю з такою питомою вагою:
- •Тема 7. Механізм формування пропозиції грошей та грошово-кредитна політика
- •Фактори, що визначають попит на гроші
- •Тема 8. Роль грошей у ринковій економіці
- •Модуль 3. Роль та місце кредиту у соціально-економічному просторі
- •Тема 9. Теорія грошей
- •Тема 10. Сутність і функції кредиту
- •Ознаки кредиту
- •Тема 11. Форми, види і роль кредиту
- •Переваги та недоліки комерційного кредиту
- •Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредитів
- •Головні відмінності факторингу та кредиту
- •Тема 12. Теоретичні засади процента
- •Модуль 4. Гроші, кредит та банки
- •Тема 13. Фінансове посередництво грошового ринку
- •Порівняльна характеристика діяльності банків та небанківських фінансових інститутів
- •Етапи створення банківської системи україни
- •Тема 14. Теоретичні засади діяльності комерційних банків
- •Тема 15. Центральні банки в системі монетарного та банківського управління
- •Тема 16. Міжнародні фінансово-кредитні установи та їх співробітництво з Україною
- •Література
- •Гроші та кредит
- •Дк № 481 від 13.06.2001 р.
Модуль 4. Гроші, кредит та банки
Тема 13. Фінансове посередництво грошового ринку
13.1. Сутність, призначення і види фінансового посередництва
Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його субєктами в обмін на свої зобовязання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності:
на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів;
урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;
скорочуються витрати економічних субєктів на забезпечення руху свого грошового капіталу.
Субєкти грошового ринку, які займаються фінансовим посередництвом, називаються фінансовими посередниками, які поділяються на дві групи: банки та небанківські фінансово-кредитні установи.
Небанківські фінансово-кредитні установи – це різноманітні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і розміщують їх у формі кредиту.
Економічна відмінність між ними полягає в тому, що субєкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посередників, а ще й як підприємства кредитної сфери. Певною характерною рисою небанківських кредитних установ є досить вузька спеціалізація, яка чітко регламентується державою.
Поява цих інститутів обумовлена низкою причин:
постійно посилюється інвестиційна активність населення, що обумовлено зростанням їх доходів;
з боку суб’єктів господарювання зростає потреба в інвестиціях;
Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку з одним і тим же обєктом – грошовими коштами, однаково відчутно впливають на конюнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання.
Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, оскільки брокери і дилери не створюють власних вимог і зобовязань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім інакше – від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобовязання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, повязаними з їх залученням.
Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим субєктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування (рис. 13.1) [31].
Рис. 13.1. Загальна схема фінансового посередництва
Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у [14;31]:
можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих затрат і так само оперативно повернути їх на початкові позиції;
скорочені витрат базових субєктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів;
послабленні фінансових ризиків для базових субєктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників;
збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу;
можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками, наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники.
Становлення та розвиток фінансового посередництва в Україні відбувається дуже повільно, що пов’язано з такими проблемами:
недосконале правове поле, в межах якого функціонують ці установи й відсутність нормативних актів прямого впливу;
великий рівень недовіри населення до дії багатьох установ цієї системи;
сфера їх діяльності слабо контролюється державою, що значно підвищує ступень ризику всіх учасників цього процесу.
У зв’язку з цим між комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими закладами йде гостра боротьба за залучення грошових коштів та у сфері кредитних операцій. При цьому конкуренція носить неціновий характер. Нецінова конкуренція – конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладення між спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, що виконують неоднакові операції, за якими не можна порівняти ціни. Порівняльна характеристика діяльності банків та небанківських фінансово-кредитних інститутів наведена в табл. 13.1. [26].
Розвиток нових інформаційних технологій, зміни у державному регулюванні банківських систем, усунення так званих вхідних бар’єрів на ринок банківських послуг породили виразну тенденцію до посилення позицій небанківських фінансово-кредитних установ в конкурентній боротьбі з банками за клієнтів.
Таблиця 13.1