Тема 7. Механізм формування пропозиції грошей та грошово-кредитна політика

7.1. Механізм формування попиту та пропозиції грошей

Попит на гроші — одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. В Україні тільки формується цей ринок, вивчається попит на гро­ші, опановуються нові методи реалізації грошово-кредитної політики.

Попит на гроші виступає як запас грошей, який хочуть мати у своє­му розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Якщо такий за­пас грошей розглядати як елемент багатства, яким володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів або багатство в ліквідній формі, то це означає збільшення попиту на гроші і навпаки. Такий підхід був застосо­ваний Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переважної ліквідності.

Після Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші знайшла свій розвиток у працях Дж. Тобіна та ін. Вони довели, що спекулятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші і розширює роль відсотка як фактора формування попиту на гроші.

Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю грошового обігу обер­нено пропорційною залежністю. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обігу, буде довше перебувати в розпорядженні економічного суб'єкта і буде більш повільним її обіг і навпаки:

1) швидкість грошей не може бути постійною;

2) збільшення швидкості обігу грошей і падіння попиту на гроші мо­же компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови монета­ризації ВНП і послабити кризу неплатежів;

3) зменшення швидкості обігу грошей шляхом збільшення попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон'юнктуру ринку [13].

Мета попиту на гроші:

• створення запасу купівельних і платіжних коштів;

• накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що може да­вати прибуток власникові у вигляді відсотків;

• можливість накопичених запасів грошей підпорядковуватись двом вищевказаним цілям.

Звідси випливають і групи мотивів попиту на гроші з боку економіч­них суб'єктів:

трансакційний мотив;

мотив обережності;

спекулятивний мотив.

Сукупний попит на гроші складається з трансакційного попиту і по­питу на гроші як на активи, а кількісно виражається в грошових агрегатах М1 + М2 + М3. Трансакційний попит визначається обсягом як особисто­го, так і виробничого споживання. У цілому в суспільстві він становить су­купність готівки і грошей на поточних рахунках, які необхідні для оплати послуг та товарів. Економічний зміст попиту на гроші як на активи за­ключається в тому, що частину грошей індивід розміщує в активи з ме­тою отримання від них доходу [13].

Провідними чинниками, що визначають сукупний попит на гроші на макрорівні є :

зміна обсягу виробництва (національного доходу);

зміна абсолютного рівня цін;

зміна реального обсягу виробництва;

швидкість обігу грошей [13;31].

Для урахуванням сучасних показників впливу на попит існує така фор­мула [1, 9]:

(7.1)

де V — реальний обсяг ВНП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу за альтернативними грошовими активами;

В — обсяг багатства;

I — рівень інфляції;

О — очікувані зміни ринкової кон'юнктури ;

+ — пряма залежність;

- — обернена залежність.

Провідні фактори, що визначають загальний попит на гроші, наве­де­ні в табл. 7.1 [14;30].

Щоб краще зрозуміти функ­ціональну залежність між основними чинниками, що визначають попит на гроші, зобразимо їх у вигляді кривих у системі координат, як це показано на рис. 7.1.

Таблиця 7.1