Розбіжності між торгівлею безготівковою та готівковою валютою

Критерій	Торгівля
	Безготівковою валютою	Готівковою валютою
Метод укладання угоди	По телефону або на основі письмового наказу	По телефону або в касі
Поставка	Кредитування рахунку (електронний переказ)	Поставка банкнот в ка­су або спеціальним кур'єром,експрес-поштою
Перевірка	На екрані	Рахування банкнот
Зберігання	Депозит в іноземній валюті приносить про­цент	Фізичне зберігання в спеціальному сховищі, ніяких процентів

Розглянемо деякі найбільш поширені різновиди операцій валютного ринку.

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валю­ти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів — прямого і непрямого.

Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж — це арбітраж, який здійснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж — це арбітраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до почат­кової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

В Україні на даному етапі розвитку отримав розповсюджен­ня просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют.

Операція СПОТ являє собою касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не перевищує 48 годин, цей час необхідний для перевірки документів і поставки валюти. Курс, за яким здійснюється ця операція називається СПОТ-курс.

Однак у валютній практиці використовується також «спот» на тиждень чи на­віть на місяць, а сам термін у таких випадках підкреслює лише безумовність та обов'язковість платежу. Дата поставки валюти в угодах «спот» є датою ва­лютування (value date). Якщо у будь-якій країні, однієї із сторін угоди, наступні два дні припадають на вихідний день, то дата валютування переноситься на один день.

Конверсійні операції з датою валютування «тод» (today — сьогодні) та «том» (tomorrow — завтра) є різновидом спотових операцій і здійснюються во­ни у відповідності з інтересами клієнтів або враховуючи вимоги національного валютного законодавства певної країни. Найголовнішим в угодах «спот» є те, що курс визначається курсами поточного дня, тобто дня укладання угоди. На ринку «спот» котируються курси «бід» (bid) — купівлі та «офер» (offer) або ж «аск» (ask) — продажу, за якими купують і продають базову валюту.

Різниця між курсами продажу та купівлі складає маржу — оплату послуг та потенційних ри­зиків торговців валютою. Цю різницю також називають спредом (spread). Роз­мір маржі чи спреду — величина нестійка і коливається залежно від позиції банку в тій чи іншій базовій валюті, від кон'юнктури ринку, від суми угоди, від ліквідності валюти, а також є різним у різних банків.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За форвардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвардній угоді.

Форвардні операції існують тисячі років, але організова­ний форвардний ринок з'явився лише у 80-х роках XIX ст. у Відні, Берліні, Петербурзі. Перша наукова праця, у якій докладно опису­вались прибуткові процентні арбітражні опе­рації, була написана у 1922 р. Дж. М. Кейнсом. Згодом він розширив цю статтю до обсягів книги під назвою «Трактат про грошову ре­форму» (1923) [10]. У сучасному світі форвардний валютний контракт є високоліквідним інст­рументом, ним оперує більшість великих бан­ків та фінансових компаній.

Форвардний валютний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобо­в'язання особи придбати чи продаж валютні цінності у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією валютного курсу під час укладення контракту. В цих уго­дах використовуються два показники: валют­ний курс та ставка на депозити (найпоширені­шою у світовій практиці є орієнтація на ставки за єврокредитами і ЛІБОР - процент за міжбанківськими депозитами в Лондоні). Таким чином, рівень ризику за форвардними конт­рактами обмежується величиною різниці між узгодженою за контрактом процентною став­кою і ставкою LIBOR, та між визначеним у контракті курсом валюти І ринковим спот-курсом. Причому ставка LIBOR і спот-курс визначаються на дату розрахунків.

Форвардну угоду характеризують такі особливості:

• обмінний курс фіксується нa момент укладення угоди, а валютні кошти переходять до покупця через певний строк;

• використовуються різноманітні часові лаги — від 1 місяця до 1 року, але традиційно вони не перевищують 3 місяців;

• з моменту укладення угоди і до її закінчення за фінансовими рахунками економічних агентів ніяких операцій не проводиться.

Важливою умовою форвардних контрак­тів є обов'язковість їхнього виконання, відтак вони використовуються не для отримання спекулятивних прибутків, а укладаються для реальної купівлі або продажу валюти з метою страхування від негативного коливання ва­лютних курсів. В Україні відповідно до прий­нятих НБУ правил випуску і обігу валютних деривативів метою форвардного валютного контракту є запобігання втрат (хеджування ризиків) при зміні валютних курсів за депо­зитами в іноземній валюті у майбутньому [23].

На валютному ринку найбільш роз­повсюджені два види форвардних валютних угод:

• звичайні форвардні угоди, які також носять назву форварди «аутрайт» (forward outright) — це укладена сьогодні валютна угода на купівлю однієї валюти за іншу за узгодженим сьогодні курсом з поставкою на певну дату в майбутньому. До цієї дати обмін грошовими коштами не здійснюється. Форвард «аутрайт» являє собою незворотню позабіржову угоду, обов'язкову для виконання. Звичайно такими угодами користуються учасники зовніш­ньоекономічної діяльності — експортери й імпортери з метою захисту від валютного ризику;

- валютні свопи (currency swap) — це обмін кредитними зобов'язаннями або контрактами на купівлю іноземної валюти за національну з її майбут­нім зворотним викупом в обумовлений час. Принципове значення при виконанні угоди свопу має різниця між валютним курсом про­дажу та купівлі — так звана ставка свопу. На українському валютному ринку свопи поки що не знайшли широкого застосування, але поступово із розвитком ринку похідних валютно-фінансових інструментів і входжен­ням українських банків і небанківських фі­нансових інститутів у міжнародні фінансові ринки слід очікувати розширення викорис­тання різними учасниками ринку цих перс­пективних фінансових інструментів.

Форварди «аутрайт» та валютні свопи утворюють форвардні валютні ринки, оскільки і ті, і інші пов'язані з обміном валют у майбутньому.

Основні відмінності цих операцій наведені в табл.6.3.

Однією з найуспішніших і водночас досить суперечливою інновацією на валютно-фінан­совому ринку стало запровадження торгівлі ф’ючерсними контрактами. Першу біржу фі­нансових ф'ючерсних угод (Міжнародний валютний ринок (МВР) було відкрито у 1972 р. для здійснення торгівлі ф'ючерсними конт­рактами за іноземну валюту 14;20].

Таблиця 6.3