Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методика викладання у вищій школі / Методичні рекомендації / форми та методи організації навчального процесу.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
327.17 Кб
Скачать

5.1 Вимоги до самостійної роботи студентів

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у період, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менш 1/3 та не більш 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально – методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо.

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна література і періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах.

У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студентів на початку поточного семестру.

При організації самостійної роботи студентів з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим планом для засвоєння студентами в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

    1. Зміст типових вимог щодо складання науково-методичних рекомендацій для студентів до їх самостійної роботи

5.2.1 Оформлення титульного листа.

5.2.2 Визначення тем для самостійного засвоєння студентами.

5.2.3 Формування переліку елементів, методичних рекомендацій до відповідних тем, що виносяться на самостійне засвоєння:

  • Найменування теми;

  • Визначення проблемних питань;

  • Складання методичних вказівок до проблемних питань;

  • Формування орієнтирів для конспектування з проблемних питань;

  • Складання практикуму (формулювання питань практикуму);

  • Визначення питань для самоконтролю з боку студентів.

5.2.4 Складання рекомендованої літератури з теми для самостійного засвоєння навчального матеріалу (підручник, навчальні посібники, наукова та фахова монографічна і періодична література).

  1. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Успіх навчання, як відомо, залежить від засобів досягнення мети, тобто методів навчання.

Під методами навчання розуміють систему упорядкованих та цілеспрямованих взаємодій між викладачем та студентами, що забезпечують реалізацію педагогічної мети навчання.

Реалізація освітньої та розвиваючої функції навчання залежить від вибору методу. Творча діяльність викладача полягає у тому, щоб раціонально використовувати у навчальному процесі методи, що забезпечують найкраще досягнення поставленої мети - засвоєння знань, формування вмінь та навиків, розвиток творчого мислення, пізнавальних інтересів та здібностей студентів, виховання особистостей у процесі оволодіння знаннями та вміннями.

Методи навчання залежать від загальної та конкретної мети навчання. Якщо не зроблено акцент на розвиток творчих здібностей студента, його активність у навчанні, на розвиток здібності до самоосвіти, мета навчання не буде досягнута.

Вибір методів навчання визначається:

  • метою навчально-виховного процесу, реалізованою у ході вивчення дисципліни, місцем цієї дисципліни у системі навчання;

  • метою навчального заняття;

  • характером дисципліни (соціально-гуманітарна, фундаментальна, професійно-орієнтована, спеціальна);

  • характером навчального матеріалу;

  • організаційними формами роботи (лекція, практичне або семінарське заняття і т. ін.);

  • видом, характером, комплектністю та складністю навчальних посібників та дидактичних засобів, що використовуються при навчанні;

  • фізіологічними та психологічними можливостями студентів, зумовленими не тільки їх індивідуальними особливостями, але і конкретними умовами процесу навчання (наприклад, розкладом занять, умовами, у яких проводять заняття і т. ін.)

Вибір методу навчання залежить також від особливостей самого викладача як фахівця, педагога та вченого. Оскільки універсального оптимального методу, який можна було б використовувати завжди і всюди, не існує, кожен викладач самостійно обирає метод навчання.

В структуру методу входять засоби навчання. Проте метод не зводиться до сукупності засобів. Засоби – це окремі операції, розумові або практичні дії викладача або студента, які доповнюють, посилюють форму засвоєння матеріалу, що пропонується даним методом. Поза методом засоби втрачають своє значення у засвоєнні знань, у формуванні вмінь та навиків.

Засоби навчання можна поділити на:

  • засоби формування та активізації окремих операцій мислення, уваги, пам’яті, сприймання, уяви;

  • засоби, які сприяють створенню проблемних, пошукових ситуацій у розумовій діяльності студентів;

  • засоби, що активізують переживання, почуття студентів, пов’язані з вивченням навчального матеріалу;

  • засоби контролю, самоконтролю, самонавчання студентів;

  • засоби управління у навчальному процесі колективними та особистими взаємовідносинами студентів.

В практиці викладання часто використовуються ігрові засоби навчання – дидактичні ігри, розігрування ролей, різного роду ігрові головоломки. Вони спонукають інтерес до матеріалу, який вивчається, викликають емоційний відгук, одночасно розвиваючи самостійне мислення, винахідливість, та сприяють більш міцному засвоєнню знань.

Дуже важливе широке застосування практичних засобів навчання, оскільки вони направлені на формування практичних навчальних та професійних вмінь та навиків. Ці засоби сприяють систематичному включенню у різні етапи навчального заняття (перевірка знань, вивчення нового навчального матеріалу, узагальнення та закріплення знань, самостійна робота на навчальному занятті, завдання для самостійної позааудиторної роботи) невеликих за об’ємом завдань, пов’язаних безпосередньо з матеріалом, який вивчається.