Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методика викладання у вищій школі / Методичні рекомендації / форми та методи організації навчального процесу.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
327.17 Кб
Скачать
    1. Структура лекцій

Структура лекції складається з таких елементів:

1.3.1 Організаційна частина

  • Привітання.

  • Перевірка присутності студентів.

  • Підготовка студентів до заняття (рішення організаційних питань).

1.3.2 Вступ

  • Повідомлення теми лекції.

  • Зв’язок з виробничим (життєвим) досвідом студентів або з попереднім матеріалом.

  • Постановка навчальної мети та задач лекції.

  • Повідомлення плану проведення заняття.

  • Мотивація навчальної діяльності студентів.

1.3.3 Основна частина

  • Актуалізація опорних знань.

  • Вивчення матеріалу (розкриття змісту проблеми, обгрунтування ключових ідей та положень, показ зв’язків, стосунків, аналіз явищ, формулювання висновків).

  • Узагальнення та систематизація знань студентів (перевірка засвоєння матеріалу).

1.3.4 Висновки

  • Повторення навчальної мети та задач.

  • Резюме (коротке повторення та узагальнення основних положень, підведення підсумків).

  • Зв’язок з подальшим заняттям або виробничим досвідом.

  • Рекомендації до виконання самостійної роботи.

Розглянемо докладніше кожен із структурних елементів лекції.

1.3.1 Організаційна частина.

Основна мета цього структурного елементу – заключити студентів до активної навчальної та пізнавальної діяльності, настроїти їх на сприймання навчального матеріалу.

Викладач перевіряє наявність студентів. З’ясовує, чи існують у них питання щодо організації цього заняття, питання до попередньої теми.

1.3.2 Вступ

Вступ повинен містити чітке формулювання теми лекції і постановку завдання, мотивацію навчальної діяльності.

Викладач повідомляє тему лекції, визначену навчальною програмою, встановлює зв’язок з попереднім матеріалом, розкриває зв’язок з виробничим або життєвим досвідом студентів. Формулюється навчальна мета та задачі лекції (вони будуть змінюватись залежно від типу лекції, якапроводиться).Навчальну мету та задачі лекції можна повідомити у вигляді евристичного питання, проблемного завдання, пізнавальної задачі.

Далі викладач повідомляє план проведення лекції, план семінарського заняття (якщо воно проводиться безпосередньо за лекцією), вказує літературу, яку необхідно використовувати для подальшого самостійного вивчення теми.

У вступі можливо дати коротку характеристику проблеми, що вивчається, показати стан питання на сучасному етапі розвитку даної галузі науки.

Мотивуючи навчальну діяльність студентів на лекції, викладач розкриває необхідність, корисність, практичну, теоретичну або соціальну значимість матеріалу, що вивчається, пов’язує її з майбутньою професійною діяльністю студентів. Мотивація повинна наблизити навчальний процес до задач практичної діяльності. Мотивацію навчання доцільно здійснювати не тільки на цьому етапі заняття, але й на протязі всієї лекції різними способами: створенням проблемних ситуацій, ситуацій ускладнення.

1.3.3 Основна частина

Актуалізація опорних знань - це пожвавлення у пам’яті окремих моментів вивченого, а також визначення рівня знань студентів, уточнення, поглиблення та розширення правильного поняття, зруйнування помилкових уявлень. Актуалізація і корекція опорних знань студентів займають 5-7 хвилин та проводяться викладачем у вигляді звичайної фронтальної бесіди, демонстрації посібників, використання довідкових матеріалів.

На цьому етапі також доцільно показати і міжпредметні зв’язки теми. Вивчення нового матеріалу повинно починатись з постановки проблеми, задачі, що приводить студентів до необхідності засвоєння нових знань або систематизації раніше отриманих.

Потім починається викладання нового матеріалу викладачем, розкриття змісту проблеми. Викладання проводиться згідно з запропонованим планом, до якого періодично звертаються студенти. Увага студентів не повинна розсіюватись, вони повинні засвоювати зміст, установлювати зв’язки між його окремими частинами. Велику увагу викладачеві слід приділяти доказам, аналізу та синтезу, розбору фактів, викладанню різних точок зору, формулюванню приватних висновків, показу зв’язку матеріалу, що вивчається, з практикою.

Найбільш ключові ідеї та положення слід повторювати 2-3 рази.

Однією з обов’язкових умов лекційного заняття повинна стати робота студентів з опорним конспектом. Опорний конспект складається з окремих закінчених блоків та дозволяє студентам:

  • глибше розібратись у матеріали, що вивчається, вичленити питання, пов’язані з окремими положеннями конспекту, та за допомогою викладача зрозуміти і засвоїти даний матеріал;

  • легше запам’ятати матеріал, що вивчається;

  • приводити у систему набуті знання.

Опорний конспект допомагає викладачеві сконцентрувати увагу на найбільш важливих та важких місцях матеріалу, який вивчається.

Можливе використання опорного конспекту як записної книжки під час лекції. Його оформлення має бути ретельно продуманим. Абзаци, підзаголовки, написання слів з великої літери – все це відображає взаємозв’язок основних ідей передбачуваного навчального матеріалу. В опорному конспекті повинно залишатись місце для внесення доповнень, пояснень та поправок.

Вважається, що опорний конспект дозволяє скоротити лекційний час, що відводиться на повідомлення інформації, на 15- 20 %, при цьому виграється час для методичних та організаційних аспектів підготовки студентів до самостійної роботи, тобто для основної мети проведення сучасної лекції.

Вивчення нового матеріалу на лекції передбачає і такий структурний елемент, як самостійна робота студентів з довідковою та додатковою літературою, законодавчими та інструктивними документами, словниками та ін. Завдання можуть бути різноманітними: відповіді на питання, складання тез, висновки, відбір матеріалу, складання плану прочитаного, конспектування.

Організація самостійної роботи на лекції повинна відповідати принципам розвиваючого навчання.

Можливе використання у лекції рефератних повідомлень студентів.

Вивчення матеріалу має бути завершено формулюванням основних висновків з проблеми, що висловлюється.

Узагальнення та систематизація знань студентів, є наступним етапом лекції, який має своєю метою з’ясування та закріплення основного змісту навчального матеріалу, приведення в єдину систему засвоєних на лекції понять, положень, розкритих проблем, а також застосування їх у житті, на практиці.

Викладач також перевіряє рівень засвоєння студентами навчального матеріалу. Перед студентами може бути поставлене проблемне питання або проблемна ситуація, яку необхідно вирішити та проаналізувати, використовуючи знання, отримані на лекції. З метою систематизації знань студентів на даному етапі можуть використовуватись опорний конспект, навчальні посібники.

1.3.4 Висновки

На цьому етапі лекції викладач повторює навчальну мету та задачі заняття, акцентуючи увагу студентів на рівень та повноту їх рішення.

Викладач коротко повторює та узагальнює основні положення лекції, відповідає на питання студентів, оцінює роботу групи та окремих студентів, дає методичні рекомендації для подальшої самостійної роботи, визначає зв’язок поточного заняття з наступними.

    1. Стиль лекції

Лектор повинен уміти чітко і ясно викладати свої думки, причому студентам імпонує виразна та дохідлива, досить гучна, чітка промова з правильною літературною вимовою та правильним наголосом.

Добре пожвавлюють промову жести та міміка.

Читання заздалегідь підготовленого тексту, звичайно, знижує ефективність сприймання лекції. Зовсім погано, якщо пояснення викладача плутані та поспішні.

На лекції цілком доречна розрядка, яка знімає втомлення.

Способи розрядки у кожного лектора свої. Істотну роль тут може зіграти почуття гумору викладача, оскільки гумор служить бажаним компонентом навчання: сприяє кращому розумінню студентами матеріалу, концентрації уваги на викладача, створенню позитивного ставлення аудиторії до предмету, який вивчається.

Успіх подачі матеріалу здебільшого залежить від знань лектора, оптимального співвідношення інформативності та надмірності матеріалу лекції, умілого застосування лектором методів та засобів навчання.

В умовах традиційних методів навчання інформаційно-репродуктивного типу, не дивлячись на те, що викладач закликає до уваги, активності, пасивність студентів рідко вдається перебороти. Лекції з застосуванням пояснення, оповідання, демонстрації дають визначену суму знань та у деякий мірі розвивають пізнавальну активність. Але сфера їх можливостей обмежена. Вони сприяють звиканню, репродуктивному підходу при засвоєнні знань, створенню стереотипу мислення. Це часто приводить до того, що студенти не можуть висунути проблеми та вирішити її. Це не стимулює навиків творчої навчальної діяльності, прагнення до самостійного пошуку та засвоєнню знань, негативно впливає на студентів, формує простих виконавців, безініціативних працівників.

Оскільки перед лекцією стоять специфічні дидактичні цілі (а саме: порушити невірні стереотипи, зацікавити, переконати, побудити до самостійного пошуку та активної мислительської діяльності, допомогти здійснити перехід від теоретичного рівня до прикладних знань), то для рішення цих задач необхідно застосовувати методи активного навчання, у тому числі: лекція бесіда, лекція – дискусія, лекція з застосуванням техніки зворотного зв’язку, лекція з застосуванням “ мозкової атаки”, лекція з розбором конкретних ситуацій та інші.

    1. Візуальне супроводження лекцій.Наочні посібники, технічні засоби навчання.

Ефективність лекцій значно підвищується при застосуванні їх візуального супроводження, яке значно збільшує кількість інформації, що передається. Це пояснюється тим, що людина 15% інформації сприймає у звуковій формі, 25% - у зоровій, а при одночасному їх впливі забезпечується до 65% прийнятої інформації. Досвід вузів свідчить, що застосування наочних посібників підвищує ступінь сприйняття інформації на 15%, засвоюваність матеріалу – на 20%, глибину і міцність отриманих знань – на 10%.

Наочний матеріал сприяє безпосередньому запам’ятовуванню, виділенню найбільш суттєвого, підвищує увагу і інтерес слухачів.

Часто наочність в лекції зводиться до демонстрації плакатів. Слід віддати належне цьому простому, надійному і дешевому засобу наочності, який не потребує спеціально обладнаної аудиторії і підготовки викладача. Але у великих аудиторіях ця наочність має дуже обмежені можливості із-за формату зображення.

Крім того, слід враховувати, що не можна розвішувати заздалегідь усі плакати, які викладач приносить на лекцію, тому що деякий час студенти будуть розглядати плакати і знизять свою увагу до самої лекції.

Наочність надають також звичайні дошки з крейдою, грифельні дошки, однак вони обмежені у можливостях зображення.

На допомогу лекторові розроблено досить широкий перелік технічних засобів візуального супроводження. Це різні проекційні прилади (епідіаскопи, діапроектори, графопроектори, фільмоскопи), кіно і телебачення, комп’ютерна графіка, макети та інші.

Вибір засобів візуального супроводження лекцій грунтується на завданнях, які вони мають виконувати. Перевантаження лекції наочними зображеннями може привести до зниження її теоретичного рівня. Провідна роль у лекції завжди залишається за словом. Однак без наочних зображень зменшуються можливості викладача активізувати увагу аудиторії, надати переконуючі наочні аргументи.

Основними етапами підготовки до занять з використанням технічних засобів є: ознайомлення і добір інформації, виготовлення необхідних матеріалів і безпосередня підготовка до заняття з визначенням змісту лекції.

Викладач має враховувати особливості, які вносять засоби візуального супроводження лекцій у методику їх читання. Особлива увага звертається на поєднання мовного і наочного матеріалу.

Під час демонстрації фільмів і діафільмів не можна мовчати або читати лекцію під фільм, викликаючи роздвоєння уваги і заважаючи сприйняттю. Специфічною особливістю кіно є відсутність зворотного зв’язку. Це обумовлює таку методичну вимогу до застосування кіно, як необхідність вступних і підсумкових слів лектора перед демонстрацією фільму і після неї, і відповідного коментування кадрів. Найбільш ефективним у методичному відношенні є показ окремих частин фільму або фрагментів в перебігу лекції. У такому разі вони є діючим аргументом, ілюстрацією або підтвердженням тих або інших положень теми лекції.

Методика застосування засобів статичної проекції близька до звичайної для лектора методики використання традиційних засобів-плакатів, карт та інш. Представниками статичних відео засобів є різні проекційні апарати: епідіаскопи, діапроектори, графопроектори, фільмоскопи, електронний проектор.

Епідіаскоп дає змогу проектувати на екран зображення безпосередньо з книг, фотографій але через малий світловий потік потребується повне затемнення. Епідіаскоп поступається діапроектору, для якого треба сфотографувати ті самі малюнки і виготовити слайди.

Графопроектор має достатньо великий світловий потік, є прогресивним замінювачем дошки і крейди, не потребує затемнення, що забезпечує хороші умови конспектування. На прозорій плівці (слайдах) графопроектора, лектор може послідовно подати весь навчальний матеріал, який проектується на екран, але при цьому лектор стоїть обличчям до аудиторії. Завдяки простоті конструкції, високій надійності, графопроектор знайшов широке застосування.

Технічні можливості графопроектора дозволяють встановлювати його на близький до екрану відстані (наприклад, на трибуні лектора, або на робочому столі викладача). Таке розташування проектора дає можливість викладачу під час лекції стояти близько до апарату і не тільки легко міняти слайди, а й змінювати об’єкт під час демонстрації, поступово відкриваючи, чи заслоняючи його окремі частини, або навіть домальовуючи слайд прямо на графопроекторі під час демонстрації. Можливості внесення змін в зображення значно розширюють перелік засобів роботи з зображенням, забезпечуючи максимальну відповідність між тим, що викладається, і тим, що демонструється.

Слайди для графопроектора готуються на прозорій плівці. Зображення на них може бути виконано за допомогою комп’ютера, копіювального апарата, або за допомогою фломастера.

Технологія виготовлення слайдів докладно викладена у методичному посібнику компанії ЗМ [5].

Для підвищення ефективності навчального процесу наочні посібники у вигляді слайдів повинні задовольняти такі вимоги:

  • Інформація, що дається на слайді, повинна відповідати останнім досягненням науки, техніки. Особливу цінність мають слайди, на яких відображені результати останніх наукових досліджень, виконаних у вузі, на кафедрі, звичайно, якщо вони пов’язані з тематикою лекції. Такі слайди використовуються також для супроводження докладів на семінарах, конференціях.

  • Слід використовувати такі форми зображення об’єкта на слайді, які були б більш виразними у порівнянні з іншими наочними посібниками.

  • Інформація, що дається на слайді, та форма її представлення повинні відповідати рівню знань студентів.

  • Наочні посібники повинні відображати найбільш важкі для сприйняття частини лекції, навчального матеріалу.

  • Розміщувати інформацію на слайді слід таким чином, щоб можна було демонструвати як весь слайд, так і його окремі частини.

Наочні посібники у вигляді слайдів можуть використовуватись на таких етапах занять:

  • організаційно-вступна частина;

  • пояснення нового матеріалу;

  • актуалізація опорних знань;

  • мотиваційно - пізнавальна діяльність;

  • систематизація та закріплення матеріалу;

  • контроль знань;

  • пояснення завдань до самостійної роботи.

Діаскопічна проекція – це отримання на екрані збільшеного зображення оригіналу. Кіноплівка може бути цілою ( для фільмопроекторів або фільмоскопів). У кадропроектор слайди можуть заряжатися по одному, по два або серією (до 50 шт.). Комплект слайдів нагадує картотеку, яку можна поповнювати новими слайдами, вилучати застарілі і заміняти їх новими.

Для застосування діапроекції як засобу візуального супроводження лекцій важливо уяснити такі основні методичні вимоги. Лекція з застосуванням статичної проекції потребує деякої зміни традиційної методики, пов’язаної зі словесно-логічним викладанням матеріалу. Кадри світлової проекції не можна показувати мовчки, у відриві від лекційного матеріалу.

Особливість діапроекції полягає у тому, що вона не перериває лекцію і не потребує ні секунди зайвого часу на “чисту” демонстрацію. Показуючи кадри, лектор не перериває розповідь, а лише змінює форму аргументації, переходить від засобів чисто словесних до наочних. Неприпустимо, коли їх виносять у кінець лекції, тобто показують як додаток до лекції.

Викладач має освоїти технічний бік, володіти правилами експлуатації апаратури. Неполадки і заминки у процесі демонстрації небажані. Якщо апаратура у потрібний момент не спрацьовує, це приводить до марної витрати часу і підриває авторитет лектора. Щоб цього не трапилось, викладач (або лаборант) повинен завчасно, напередодні занять, і повторно за декілька хвилин до їх початку перевірити готовність апаратури до роботи.

Електронний проектор – дозволяє проектувати як статичне, так і динамічне зображення безпосередньо з комп’ютера на великий екран. Зображення, що передається, може бути виконано на комп’ютері із застосуванням стандартних програм системи Microsoft Windows – Word, Excel, Power Point. У цьому випадку наочний посібник є динамічним, що збільшує цого сприйняття.

Використання електронного проектора в навчальному процесі доцільно у випадках, коли потрібно демонструвати динамічне зображення на великому екрані.

У випадках, коли замість електронного проектора може бути застосовано графопроектор, з економічної точки зору слід надати перевагу останньому.

Використання електронного проектора у навчальному процесі ефективно, наприклад, для демонстрації роботи комп’ютерної програми у комп’ютерному класі. Електронний проектор підключається до комп’ютера викладача. Викладач крок за кроком показує та коментує роботу програми, а всі його дії відображаються на великому екрані. Завдяки такому режиму, студент має можливість слідкувати за усіма діями викладача, та відтворювати їх на своєму комп’ютері. Такий режим роботи значно скорочує час на навчання, оскільки викладачу не потрібно підходити до кожного комп’ютера та показувати кожному студенту індивідуально, як працює програма.

Засобом візуального супроводження лекцій є також опорний конспект. Опорний конспект – це робочий зошит (навчальний посібник), який складається з двох основних розділів: опорного конспекту лекцій і міні лексикону.

Кожна нова тема опорного конспекту відкривається початковим блоком, де наведено найменування теми лекції та її тезисне викладення, яке повністю розкривається лише під час самої лекції. Крім того, у початковому блоці наведено список навчальної літератури, що підлягає вивченню. Бажано з першого заняття забезпечити кожного студента набором опорних конспектів з курсу. Якщо опорний конспект не видається, його потрібно переносити у свій зошит. Під час домашньої роботи студенти вивчають матеріал за підручником, використовуючи опорні конспекти. Можна використовувати їх і як засіб контролю знань студентів на початку наступної лекції або на семінарському занятті, коли студентам пропонується написати опорний конспект попереднього заняття по пам’яті.

На допомогу студентам до опорних конспектів додається другий розділ навчального посібника – мінілексікон, куди входить короткий перелік дефініцій (основних понять і термінів) з дисципліни. Для тлумачення цих понять і термінів використовують різну літературу: нормативну, довідкову, методичну та навчальну. Частина дефініцій майже цілком відповідає нормативним документам, іншу частину запозичають з довідкової літератури. Крім цього, в мінілексікон уміщають основоположні питання курсу – для загальної орієнтації під час вивчення навчального матеріалу.

Опорні конспекти дають студентам реальну можливість вивчити рекомендовану літературу в належному напрямі та в заданому обсязі перед кожним черговим заняттям. Технологія навчання по опорним конспектам за умови систематичних занять з боку студентів сприяє розумінню та ефективному опануванню ними основних положень навчального курсу.

  1. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ