2. Семінарське заняття

2.1 Загальні вимоги

Семінарське заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань з попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Заняття проводиться у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати свою позицію тощо.

Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у відповідний журнал. Семінари сприяють розвиткові творчої самостійності студентів, поглиблюють їх інтерес до науки, наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мови, вміння та навики публічного виступу, участі в дискусії.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

2. Класифікація та структура семінарських занять

Семінарські заняття класифікуються таким чином:

• семінар – розгорнута евристична бесіда;

• семінар – заслуховування та обговорювання доповідей, рефератів, повідомлень;

• семінар – практикум;

• семінар – диспут;

• міжпредметний семінар;

• комбінований семінар;

• науковий семінар.

Загальна структура семінарського заняття:

• організаційна частина;

• повідомлення теми, плану, навчальної мети, задач та порядку проведення навчальної діяльності;

• обговорювання питань семінару;

• узагальнення та систематизація знань;

• підведення підсумків (оцінка рівня підготовки студентів, уміння самостійно засвоювати навчальний матеріал, коментування відповідей студентів, виставлення оцінок);

• домашнє завдання.

2.2.1 Семінар – розгорнута евристична бесіда

Головне призначення таких семінарів – на основі самостійного засвоєння невеликих за обсягом питань навчити студентів глибоко та свідомо оволодівати знаннями, розвивати у студентів уміння усно передавати їх іншим, вести полеміку.

Тема навчальної дисципліни ділиться на невеликі за обсягом, тісно пов’язані між собою питання, які формулюються у вигляді пізнавальних задач.

Обговорення питань проходить таким чином: постановка викладачем проблеми, відповідь одного з студентів, постановка при необхідності додаткових питань, доповнення та розширення відповідей іншими студентами.

Таким чином, бесіда з одним студентом переходить у бесіду з групою. Якщо студенти дали повну відповідь, то переходять до обговорення наступного питання. В протилежному випадку викладач вносить уточнення, звертає увагу на недоліки, вказує на шляхи їх подолання.

2.2.2 Семінар – заслуховування та обговорювання доповідей, рефератів та повідомлень студентів

Викладач призначає доповідачів, співдоповідачів, опонентів. Доповідач повинен логічно та послідовно висловити свої думки, аргументувати їх фактами та прикладами.

Інші учасники уважно слухають та у випадку необхідності доповнюють відповідь.

Перевага даного семінару: він навчає студентів аналізувати почуте, самостійно робити висновки та узагальнення, розвиває критичність мислення.

Обговорювання питань семінару проходить за схемою:

• виступ доповідачів;

• виступ співдоповідачів;

• виступ опонентів;

• доповнення студентів.

Недоліки: значна частина студентів не бере активної участі в обговорюванні навчального матеріалу.

2.2.3 Семінар – практикум

Семінар – практикум передбачає складання та розв’язання оригінальних, нестандартних задач пошукового, творчого, дослідницького характеру.

За 10-12 днів до початку семінару викладач пропонує студентам задачі для того, щоб вони проаналізували їх умови та хід рішення. Одночасно рекомендується список літератури. Всі рішення повинні бути представлені у зошитах. Важливо зацікавити студентів, підібрати чи скласти такі задачі, у яких простежувалась би проблемність ситуацій. Задачі повинні мати декілька способів рішення. На семінарі студенти аналізують умови задач, пропонують рішення, аргументують свої міркування.

2.2.4 Семінар – диспут

Диспут краще присвячувати конкретному питанню, тому що велика тема може привести до поверхової розмови. По темі диспуту викладач орієнтовано називає дискусійні проблеми, їх формулювання, утримує явні суперечності, які примушують думати, сперечатися.

Керівництво диспутом вимагає коректності та такту з боку викладача. Уміло поставлене питання, яскравий факт та переконливий приклад допомагають направити міркування студентів в належне русло.

5. Міжпредметний семінар

Для відповіді на питання, що обговорюються, студенти повинні активізувати свої знання та уміння з кількох навчальних дисциплін.

Порядок проведення семінару:

• Етап 1 – організаційна частина: знайомство з темою наступного семінару, його планом, списком літератури.

• Етап 2 – підготовка та самопідготовка студентів. У процесі підготовки доцільно організувати роботу групами. Студенти працюють з підручником, першоджерелами, довідниками тощо. Під час підготовки викладач консультує студентів.

• Етап 3 – семінарське заняття. Проводиться у формі усних відповідей та їх колективного обговорювання.

• Етап 4 – заключна частина. Підводяться підсумки семінару, роз’яснюються питання, які виникли у студентів, викладач обговорює разом з ними деякі відповіді, уточнює домашнє завдання.

5. Комбінований семінар

Комбінований семінар поєднує обговорювання доповідей, вільні виступи студентів, а також обов’язкові дискусійні міркування.

2.2.7 Науковий семінар

Особливим видом семінарського заняття є науковий спец семінар, що практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізацій. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково – дослідній роботі.