Питання для самоконтролю

1. Що таке народжуваність?

2. Яка система показників використовується для характеристики народжуваності?

3. У чому сенс поняття плідності?

4. Що розуміють під стерильністю та які її види вирізняють?

5. Який сумарний коефіцієнт народжуваності згідно класифікації ООН є «зоною безпеки» щодо природного приросту населення?

6. У чому сутність поняття фертильності?

7. Що таке фактори народжуваності та які їх види існують?

8. Чим характеризуються геодемографічні фактори народжуваності?

9. Чим характеризуються об’єктивні фактори народжуваності?

10. Чим характеризуються суб’єктивні фактори народжуваності?

11. Які виділяють причини зменшення рівня народжуваності?

12. Яку систему соціальних показників розробила Організація економічного співробітництва і розвитку?

13. Які головні показники рівня життя населення?

14. Що є головною проблемою геодемографії в Україні?

15. Що є головною причиною, яка обмежує сьогодні дітонародження в українських сім’ях?

16. Які демографічні проблеми з дітонародженням створює процес урбанізації?

17. Яким чином професійна зайнятість жінок справляє вплив на рівень народжуваності?

18. Чим вирізняються коефіцієнти народжуваності у розвинених країнах?

19. Чим вирізняються коефіцієнти народжуваності у країнах, що розвиваються?

20. У чому сутність демографічної революції?

21. Що таке демографічний перехід?

22. Які вирізняють фази демографічного переходу?

23. Чим характеризується демографічний вибух?

24. Кого і чому розуміють під «Генерацією Х»?

25. Що таке свідома бездітність і у чому причини її появи?

26. Які види державної допомоги сім’ям з дітьми застосовуються у світі?

27. Що розуміється під репродуктивною поведінкою?

28. Якої точки зору на репродуктивну поведінку дотримуються прибічники нормативного підходу?

29. Якої точки зору на репродуктивну поведінку дотримуються прибічники емпіричного підходу?

30. Які індекси народжуваності застосовуються у межах емпіричного підходу?

31. Що таке інтергенетичний інтервал?

32. Що виступає зовнішніми і внутрішніми стимулами певної репродуктивної поведінки?

33. Що слугує основними зовнішніми індикаторами репродуктивних установок?

34. Як визначається поняття репродуктивного здоров’я?

35. Які існують основні проблемні питання репродуктивного здоров'я?

36. Які показники є невід'ємними складовими покращання показника народжуваності?

Лекція 7

Тема 6: Проблема «старіння» людства. Смертність населення: методи статистичного дослідження, динаміка і структура План

1. Демографічне поняття смертності. Середнє очікування протяжності життя.

2. Тенденції та фактори рівня смертності і середньої протяжності життя у світі.

3. Проблема старіння людства.

4. Проблема старіння населення в Україні.

1. Демографічне поняття смертності. Середнє очікування протяжності життя.

Смерть – завершальна фаза індивідуального існування кожного організму. Неминучість смерті походить із суперечливої сутності життя. Життя і смерть у живому організмі представляють діалектичну єдність. Заперечення життя, власне кажучи, міститься в самому житті, так що життя знаходиться завжди у співвідношенні зі своїм необхідним результатом – смертю.

У процесі життєдіяльності організму безупинно відбувається відмирання клітин; так само безупинно здійснюється відновлення структур, що відмирають. При порушенні погоджених процесів обміну в організмі, а також між організмом як цілим і середовищем настає смерть. Причиною смерті можуть бути:

- наростаючі старечі зміни;

- патологічний процес (хвороба);

- впливи зовнішнього середовища, що насильно обривають життя (нещасний випадок, вбивство).

Таким чином, смерть є завершальним етапом індивідуального розвитку.

Перші 1-4 хв. після припинення життєдіяльності організму – це так звана клінічна смерть, коли настає зупинка дихання і серця. Через 4-6 хв. після припинення серцевої діяльності і дихання виникає соціальна смерть, коли гинуть клітини кори головного мозку. І якщо в цей час оживити людину, вона залишиться розумово неповноцінною, в неї зникнуть набуті умовні рефлекси і не виникнуть нові.

Коли ж протягом 6-7 хв. людину не оживити, настає біологічна смерть, або просто смерть. Це вже остаточне припинення життєдіяльності організму у зв’язку з необоротним порушенням обміну речовин у клітинах.

Смертність населення — процес вимирання покоління. Це масовий процес, що складається з множини одиничних смертей, які настають у різному віці та визначають у своїй сукупності порядок вимирання реального або гіпотетичного покоління. У ХХ-ХХІ сторіччях показник смертності у цілому в усьому світі знижується, особливо це помітно у випадку країн, що розвиваються. Однак протягом останніх десятиріч у низькорозвинутих країнах світу він почав поволі зростати. У цих країнах загальний коефіцієнт смертності нерідко вищий, ніж у тих, що розвиваються.

Закон смертності Ґомпертца-Мейкгама (інколи просто Закон Ґомпертца) – статистичний розподіл, що описує смертність людини та більшості багатоплідних тварин. Згідно до закону Ґомпертца-Мейкгама, смертність є сумою незалежного від віку компонентну (член Мейкгама) та компоненту, залежного від віку (функція Ґомпертца), який експоненціально зростає з віком та описує старіння організму. В захищених середовищах, де зовнішні причини смерті усунені (у лабораторних умовах, в зоопарках або для людей в розвинених країнах), незалежний від віку компонент часто стає малим, і формула спрощується до функції Ґомпертца. Розподіл був отриманий та опублікований математиком Бенджаміном Ґомпертцем в 1832 році.

Згідно закону Ґомпертца-Мейкгама, ймовірність смерті за фіксований короткий проміжок часу після досягнення віку x складає: p = a + b^x, де x — вік, а p — відносна ймовірність смерті за певний проміжок часу, a і b — коефіцієнти.

Закон смертності Ґомпертца-Мейкгама найкраще описує динаміку людської смертності у діапазоні віку 30-80 років. В області більшого віку смертність не зростає так швидко, як передбачається цим законом смертності, – явище, відоме як уповільнення смертності у пізньому віці.

Історично людська смертність до 1950-х років була здебільшого викликана незалежним від часу компонентом закону смертності (членом або параметром Мейкгама), тоді як залежний від віку компонент (функція Ґомпертца) майже не змінювався. Після 1950-х років картина змінилася, приводячи до зниження смертності в старшому віці і так званої «деректангулярізації» (згладжування) кривої виживання.

Смертність характеризують такі показники:

- загальні коефіцієнти смертності (тобто число померлих із розрахунку на 1000 осіб);

- віковий коефіцієнт смертності;

- показник дитячої смертності з розрахунку на 1000 новонароджених тощо.

У ХХ столітті населення світу зростало найшвидше в порівнянні з усіма минулими епохами завдяки зменшенню смертності в багатьох країнах. Зменшення смертності пояснюється:

- прогресом медицини;

- значним збільшенням продуктивності сільського господарства, пов'язаного із зеленою революцією.

На межі ХХ-ХХІ століть смертність у світі становила 3,45%, в Африці —6,2%, Латинській Америці — 3,55%, Північній Америці – 1,81%, Азії — 3,48%, Європі — 1,72%, Океанії — 2,51%; у більш розвинених регіонах — 1,89%, менш розвинених — 3,9%.

Майже для всіх країн є характерною досить однорідна структура причин смертності:

- серцево-судинні захворювання. У доповіді Всесвітньої організації охорони здоров'я йдеться, про те, що найбільша кількість homo sapiens у світі йде з життя через захворювання серця і судин (29%);

- новоутворення, переважно злоякісні;

- нещасні випадки;

- хвороби органів дихання (переважно у дітей і людей похилого віку);

- хвороби органів травлення.

При цьому вірогідність смерті чоловіків у віці 15-60 років значно вища, ніж у жінок цієї ж вікової категорії. Особливо ця різниця відчутна в країнах Латинської Америки, Карибського басейну і Близького Сходу.

Взагалі, аналізуючи середню тривалість життя людини, можна бачити, що ця величина непостійна. Чим більш раннім є етап розвитку людства, тим коротшою є середня тривалість життя.

Судячи з кістяків, близько 40% неандертальців помирали у віці до 14 років; 15% – від 15 до 20 років і тільки 5% – у віці близько 40 років і більше. Рідко доживали до 50 років і люди кам’яного віку.

Протягом тисячоліть люди помирали, не досягнувши старості: рання дитяча смертність, масові епідемії, голод, тяжкі умови життя скорочували тривалість життя.

Статистично встановлено, що середня тривалість життя жінок вище, ніж чоловіків. Це відзначалося й у минулому, але особливо помітним стало в останні десятиліття. Таке явище відзначається в більшості країн. У певній мірі це пояснюється соціальними факторами; особливостями праці чоловіків, великим травматизмом, шкідливими звичками (алкоголізм, куріння). Не заперечуючи значення цих факторів, слід зазначити, що тільки вони не можуть цілком пояснити наявні різниці в тривалості життя. Припускають, що причини цих різниць пов’язані з особливостями нейрогуморальної регуляції в організмі в жіночої статі, своєрідною захисною дією жіночих статевих гормонів.

Можливо, що наявність двох Х-хромосом у жінок забезпечує велику надійність генетичного апарата. Слід враховувати, що видова тривалість життя – це не одна загальна для всіх величина. Існує діапазон нормальної тривалості життя, люди у віці 120-130 років – це відносно невелика група довгожителів.

Особливо багато довгожителів в Абхазії і Аджарії (Грузія), в Азербайджані, на Північному Кавказі, у гірському Алтаї. Більш високі показники довголіття спостерігаються в сільській місцевості. Це вказує, що потенційна можливість довголіття виявляється неоднаково в різних умовах середовища (характер і умови праці, кліматичні умови).

Згідно з доповіддю ВООЗ, у країнах з низьким рівнем доходу основними причинами смерті є пневмонія, хвороби серця, діарея, ВІЛ/СНІД та інсульт. При цьому на країни Африки припадає 9 з 10 дитячих смертей від СНІДу в усьому світі, а також 9 з 10 випадків смертності дітей від малярії.

У країнах з високим рівнем доходу список основних причин смертності очолюють хвороби серця, за якими ідуть інсульт, рак легенів, пневмонія, бронхіт або астма.

Така ж тенденція спостерігається в країнах Східної Європи, де високий рівень смертності пов'язаний переважно з серцево-судинними захворюваннями. За спостереженням ВООЗ, впродовж останніх 10-15 років у Східній Європі спостерігається серйозне зниження рівня у сфері охорони здоров'я в цілому. Порівняно з Заходом, в Східній Європі смертність людей в результаті випадкового отруєння в 16 разів вища. Багато випадків отруєння пов'язані з вживанням алкоголю.

Всесвітня організація охорони здоров`я застерігає, що рівень смертності в світі від захворювань, пов`язаних зі способом життя, до 2015 року може підвищитися удвічі, якщо не вжити усіх заходів щодо їх запобігання. Близько 17 млн. чоловік на рік передчасно йдуть з життя в результаті глобальної епідемії хронічних захворювань, що піддаються профілактиці. Це одна з основних причин смертності в сучасному світі. 36 млн. чоловік помруть від хронічних захворювань до 2015 року, половина з них – до настання 70-річного віку, якщо уряди не будуть вживати термінових заходів для зниження захворюваності.

Причини росту смертності працездатного населення:

• Рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти.

За цими критеріями (за винятком системи вищої освіти та професійного вдосконалення) Україна помітно відстає від розвинених держав з рейтинговою позицією серед 125-и країн. За рівнем охорони здоров'я та якістю початкової освіти Україна є 94-ою (Польща – 26-ою, Норвегія – 10-ою, Японія – першою), вищої освіти та професійного вдосконалення – 48-ою (Польща – 33-ою, Норвегія – 9-ою, Фінляндія – першою).

Хоча історія знає приклади того, як недоступність лікарів стає причиною різкого зниження смертності. Коли у 1973 році лікарі Ізраїлю покинули свої кабінети через масові страйки, кількість госпіталізованих знизилась на 85%, а кількість померлих – на 50%. До речі, зафіксований показник смертності став найнижчим за всю історію країни.

• Непридатність умов праці, професійні захворювання.

Професійні захворювання – хвороби, що виникають внаслідок дії на організм несприятливих професійних чинників. На жаль, в Україні не ведеться офіційна порівняльна статистика щодо середньої тривалості життя представників різних професій. Така статистика кількісно виявила б ступінь взаємозв'язку між професійними захворюваннями та середньою тривалістю життя.

Професійні захворювання добре вивчені та класифіковані, так само як і їхній вплив на стан здоров'я людини. Найбільш практичним є поділ професійних захворювань на гострі й хронічні. До гострих відносять ті форми хвороби, симптоми яких були виявлені раптово, після одноразової дії тих чи інших шкідливих виробничих факторів. Хронічними професійними захворюваннями вважаються ті, що виникли у результаті тривалої дії шкідливих, небезпечних і виробничих факторів. Міністерство охорони здоров'я затвердило офіційний перелік хвороб, що віднесені до професійних.

Таблиця 20.