- •Демографія
- •Дніпропетровська державна фінансова академія
- •Демографія
- •6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»
- •Передмова
- •Модуль 1. Демографія як наука. Світові демографічні проблеми
- •2. Предмет та задачі демографії.
- •3. Демографія як система демографічних наук.
- •4. Методи демографії.
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2
- •Населення світу за регіонами
- •Список країн світу, відсортований за населенням на 2006-2009 роки
- •2. Структура населення. Показники співвідношення статей. Вікові групи та контингенти. Статевовікові піраміди.
- •Структура населення деяких регіонів світу за статтю
- •Структура зайнятості населення різних країн світу
- •3. Історія переписів населення у світі.
- •4. Переписи населення, їх і основні принципи проведення. Програма перепису населення, її основні розділи і питання.
- •Розробка Основа
- •Використання даних, отриманих за результатами переписів населення має кілька напрямків.
- •5. Всеукраїнський перепис населення 5 грудня 2001 року
- •Перелік ознак Всеукраїнського перепису населення 2001 року для домогосподарств
- •Перелік ознак Всеукраїнського перепису населення 2001 року
- •Показники вікової структури найчисленніших етнічних груп населення України, 2001 р.
- •Співвідношення чоловіків і жінок в Україні за віковими групами за даними переписів населення, що відбулись у 1959-2001 рр.
- •Віковий склад населення України за даними переписів населення 1959-2001 рр., %
- •Кількість населення в Україні у віці 100 років і більше
- •Рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні станом на 5 грудня 2001 року
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 3-4
- •2. Природний рух населення.
- •Відтворення населення світу (згідно з даними оон, 2003р.)
- •Природний рух населення деяких країн світу на кінець хх – початок ххі ст. (на 1000 чоловік).
- •3. Механічний рух населення.
- •4. Міграційні процеси в Україні.
- •Розподіл жителів України за місцем народження, % (за переписами 1989 та 2001 рр.).
- •Перша хвиля
- •Друга хвиля
- •Третя хвиля
- •Четверта хвиля
- •Східна діаспора
- •Західна діаспора
- •Українська діаспора (2009 рік)
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль іі. Основні демографічні проблеми сучасного людства лекція 5
- •Тема 4: Антропогенна криза, її симптоми та прогнози. Основні демографічні проблеми сучасного людства
- •Причини деградації земель в різних регіонах світу
- •2. Демографічний перехід від екстенсивного до інтенсивного типу відтворення населення як результат соціального прогресу.
- •3. Тенденції відтворення населення у світі. Демографічне старіння населення.
- •Співвідношення найважливіших показників якості життя в країнах різного типу, на кінець хх – початок ххі століття
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 6
- •Тема 5: Народжуваність і методи статистичного дослідження, динаміка і структура. Демографічний вибух. План
- •1. Демографічне поняття народжуваності. Фактори та показники народжуваності.
- •Коефіцієнти множинної кореляції, отримані за методом примусового включення показників (ступінь впливу факторних ознак на сумарний коефіцієнт народжуваності)
- •2. Тенденції рівня народжуваності у світі і регіонах. Демографічний перехід та демографічна революція.
- •Загальний коефіцієнт народжуваності у 1985 – 2000-х pp.
- •Причини:
- •3. Репродуктивна поведінка: поняття та структура. Дослідження репродуктивного населення.
- •4. Проблеми репродуктивної поведінки в Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 7
- •Тема 6: Проблема «старіння» людства. Смертність населення: методи статистичного дослідження, динаміка і структура План
- •1. Демографічне поняття смертності. Середнє очікування протяжності життя.
- •Вибірковий перелік професійних захворювань
- •2. Тенденції та фактори рівня смертності і середньої протяжності життя у світі.
- •3. Проблема старіння людства.
- •Вікова структура, %
- •4. Проблема старіння населення в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль ііі.
- •Основні елементи політики народонаселення:
- •2. Історія демографічної політики.
- •3. Сучасна регіональна демографічна політика у світі. Діяльність оон і інших міжнародних організацій в області народонаселення.
- •11 Липня відзначається Всесвітній день народонаселення, який з'явився у календарі оон у 1989 році.
- •4. Концепція демографічної політики і основні напрямки регулювання демографічних процесів в Україні в сучасних умовах.
- •Основні напрями державної демографічної політики в Україні:
- •Питання для самоконтролю
- •Які основні елементи складають політику народонаселення?
- •Лекція 9
- •Тема 8: Порівняльна характеристика темпів приросту. Прогнозування розвитку народонаселення в Україні. Шлюб і сім’я. Міграція населення. План
- •1. Роль демографічного прогнозування у соціальному і економічному розвитку. Демографічні прогнози оон.
- •Прогнозоване зростання чисельності населення світу
- •Населення Євросоюзу в 2020 році. Прогноз Євростату
- •2. Тенденції демографічного розвитку України (структура населення за шлюбним і сімейним станом, народжуваність, смертність, старіння населення, міграція населення).
- •Кількість чоловіків і жінок у віці 16 років і старші, які перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі, в Україні за даними переписів населення, %
- •Народжуваність в Україні
- •Прогноз основних параметрів режиму смертності населення України до 2026 р.
- •Основні параметри демографічного прогнозу, тис. Осіб на початок року
- •V. Очікувані тенденції міграцій населення
- •Питання для самоконтролю
- •Список використаної літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Електронні ресурси
- •Демографія
Розподіл жителів України за місцем народження, % (за переписами 1989 та 2001 рр.).
Країна народження |
1989 |
2001 |
Україна |
86,2 |
88,9 |
Інші держави колишнього СРСР |
13,6 |
10,1 |
в тому числі: | ||
Росія |
10,1 |
7,5 |
Бєларусь |
0,8 |
0,6 |
Казахстан |
0,7 |
0,5 |
Молдова |
0,4 |
0,3 |
Узбекистан |
0,3 |
0,5 |
За межами СРСР |
0,7 |
0,6 |
Невідомо |
0,2 |
0,4 |
Мігранти з-за меж України найбільш вагомий вклад внесли у формування населення Криму: уродженці Росії становлять 26,9% населення Севастополя і 18,8% населення АР Крим, ще 8,1% кримчан народилися в Узбекистані. Якщо не брати до уваги Крим, розселення осіб, що народились в колишніх республіках СРСР, крім Молдови, відповідає територіальній диференціації рівнів економічного розвитку. 35,6% жителів нашої держави, народжених в Молдові, проживає на Одещині, а 37,0% осіб, що народилися за межами колишнього Союзу, припадає на 3 області Галичини, які до другої світової війни знаходилися в складі Польщі. Останній показник порівняно з 1989 р. зменшився, оскільки в ряді інших регіонів (перш за все у Києві) з’явилися численні групи вихідців з країн "старого зарубіжжя" – мігрантів з Афро-азіатських держав, представників іноземних фірм, а також дітей військовослужбовців Радянської армії, які народилися в країнах Варшавського договору, де проходили службу їх батьки.
Імміграція в Україну з-за меж колишнього СРСР обмежується приблизно 5 тис. осіб на рік. У 2001 р. в Україні навчалися 22,6 тис. іноземних студентів, що на третину менше, ніж 10 років тому; працювало 3,5 тис. іноземців; з'явилися біженці – 3 тис. осіб переважно афганці та інші з 48 країн світу. Притулок в Україні отримали також понад 3 тис. жертв воєнного конфлікту з Абхазії.
Територія країни активно використовувалася для незаконного переправлення людей з деяких азіатських та африканських країн до Західної Європи. Завдяки цілеспрямованим заходам забезпечення охорони кордону, передусім на його північно-східній ділянці, удосконаленню візового контролю цей негативний процес вдалося припинити. Кількість затриманих на державному кордоні України значно скоротилася і становила 5422 осіб у 2000 р., 4621 осіб – у 2001 р., 2059 осіб – за 10 місяців 2002 р. проти 14546 осіб у 1999 р.). Таким чином, Україна залишається майже не привабливою для іммігрантів, продовжує відігравати в міжнародному обміні населенням роль країни-донора.
Українська еміграція — явище переселення українців поза межі України. Феномен української діаспори як частини світового українства є унікальним явищем нашої культури, нашої історії. Масові переселення українців за кордон починаються у другій половині — наприкінці ХІХ століття. Українці, як недержавний етнос протягом тривалого часу, були схильні до еміграції з країн, в межах яких проживали у різні історичні періоди. Чимало визнаних діячів української культури: Михайло Грушевський, Іван Огієнко, Іван Багряний, Богдан Лепкий, Володимир Винниченко, В'ячеслав Липинський, Олександр Кошиць, Анатоль Курдидик, та інші — у різний час змушені були покинути Україну і тривалий час (або й до кінця життя) жити «на еміграції».
Соціально-економічні (і політичні) негаразди незалежної України (з 1991 року) обумовили постійну трудову українську еміграцію за сучасності.
Українські емігранти схильні до асиміляції в країнах проживання, найчастіше перше покоління (власне емігранти) є білінгвами.
Подекуди українці-емігранти істотно змінюють демографічну ситуацію в країні проживання — у Португалії, куди почали виїжджати лише наприкінці ХХ століття, українці зараз становлять третю за чисельністю національну меншину. Роблять і значний внесок в економіку та культуру «нової» батьківщини українці Канади.
Прийнято виділяти чотири хвилі української еміграції.