Висновки з питання 5

Прогресивна юридична практика — діяльність суспіль­ства, внаслідок якої демократично змінюються і функці­онують правові відносини та всебічно розвиваються суб'­єкти права. Для розкриття і подальшого застосування про­гресивної юридичної практики як критерію істинності норм права слід врахувати також її взаємодію з усією суспільно-історичною практикою. Прогресивна юридична практика акумулює в собі у перетвореному вигляді фак­тично всі види соціальної діяльності, виступаючи єдиним цілим як граничний критерій істинності норм права.

Висновки з теми

1. Уявлення про істину змінювалися відповідно до зміни історичних форм ставлення людини до світу Вчення про істину протягом подальшого розвитку фі­лософії аж до німецької класичної філософії мало пере­важно споглядальний характер. Принципово нове визначення істини дав Г.-В.-Ф. Гегель. В його концепції не Істина існує для історії_га історія для істини, людина для цієї останньої — лише засіб її реалізації.

2. Діалектичний матеріалізм виходив з тієї ролі, яку відіг­рає істина в діяльності людини. Отже, застосування категорії істини до норми права і можливе і потрібне. Можна сказати, що метою законо­творчої діяльності держави є встановлення істинних юри­дичних норм.

3. Принцип істини притаманний усьому процесові правового регулювання — починаючи з вивчення правової реальності й закінчуючи застосуванням юридичних норм, а істинність є необхідною характеристикою правового знання. Тому є всі підстави для того, щоб уважати питання про істину необхідним структурним елементом методології правознавства.

4.Загальнонаукові методи і методи інших наук слід засто­совувати у праві з урахуванням його специфіки. Необхідно також, щоб вони відповідали дозрілим юридичним пробле­мам, щоб останні для свого вирішення потребували саме цих методів. Іншими словами, не повинно бути нав'язуван­ня органічно не властивих юридичній проблематиці пізна­вальних інструментів, використання яких у кращому разі приводить до "словесного перевдягання" проблеми, загаль­новідомого її розв'язку, і не більше. Найчіткішим критері­єм, який свідчить про органічність застосування того чи того методу у правознавстві, є досягнутий за його допомо­гою "приріст" наукових знань, заглиблення у правову дій­сність, виявлення в ній нових закономірностей, формулю­вання практично значимих висновків.

Контрольні запитання

♦ Що таке правова епістемологія?

♦ Які пізнавальні процеси мають місце у праві?

♦ Які Ви можете назвати основні етапи правового піз­нання?

♦ Які Ви знаєте основні методи юридичного пізнання?

♦ Що є критерієм правової істини?

29