Іі питання

ПРАВИЛА І ПОМИЛКИ АРГУМЕНТАЦІЇ

Аргументація має свої правила. Правила аргументації, це, перш за все, правила доведення. Вони стосуються тези, аргументів і демонстрації. Недотримання цих правил призводить як до помилок, так і до навмисних порушень. Допущені помилки і порушення в аргументації є підставами для спростування доводжуваних положень.

І. Правила і помилки щодо тези.

Правила щодо тези

1. Теза має бути логічно визначеною, ясною і точною.

2. Теза має залишатися тотожною впродовж всього періоду її доведення або спростування.

Помилки щодо тези

1. “Підміна тези”. Коли у ході доведення висунуту тезу підміняють іншою і починають її доводити або спростовувати. Це призводить до повної втрати або часткової підміни тези. Різновидами “підміни тези” є такі прийоми: а) “доведення до публіки” (замість обгрунтування тези звертаються до почуттів людей, намагаються викликати у них симпатію чи антипатію до того, про що йдеться, і цим змусити повірити в істинність або хибність тези); б) “доведення до особи” (помилка являє собою підміну доведення тези посилання на особисті якості або знання того, хто висунув дану тезу).

2. “Перехід до іншого роду”. Існує два різновиди цієї помилки: а) “хто занадто багато доводить, той нічого не доводить” (виникає тоді, коли замість однієї істинної тези намагаються довести іншу – більш сильну тезу); б) “хто занадто мало доводить, той нічого не доводить” (виникає тоді, коли замість більш сильної істинної тези доводиться слабкіша теза).

ІІ. Правила і помилки щодо аргументів.

Правила щодо аргументів

1. Аргументи мають бути судженнями істинними і доведеними.

2. Істинність аргументів має бути доведеною самостійно, незалежно від тези.

3. Аргументи мають бути достатньою підставою для підтвердження тези.

4. Аргументи не повинні суперечити один одному.

Помилки щодо аргументів

1. Помилка “хибний аргумент”. В якості аргументів використовують не істинні, а хибні аргументи, які видаються за істинні.

2. Помилка “довільний аргумент”. У якості аргументів використовують довільні твердження: чутки, здогади, версії тощо.

3. Помилка “коло в доведенні”. Теза обгрунтовується аргументами, а аргументи обгрунтовуються цією ж тезою. Тобто недоведеною тезою обгрунтовують недоведені аргументи.

4. Помилка “передбачення підстави”. Теза спирається на недоведені аргументи, що лише передбачають тезу.

ІІІ. Правила і помилки щодо демонстрації.

Правило щодо демонстрації:демонстрація має відповідати правилам того умовиводу, у формі котрого здійснюється доведення. Тобто умовивід має бути побудований правильно.

Існує три способи демонстрації: дедуктивний,індуктивнийітрадуктивний.

Дедуктивний спосіб демостраціїпередбачає три вимиоги: 1) точне визначення вихідного положення, викладеного у більшому засновку, який виконує роль доказу в демонстрації; 2) достовірне описання конкретної події у меншому засновку; 3) дотримання правил силогізму визначеного у доказі виду дедуктивного умовиводу.

Індуктивний спосіб демонстраціїзастосовується тоді, коли у якості доводів використовуються фактичні дані. Однак, індуктивні обгрунтування часто призводять лише до імовірнісних висновків.

Традуктивний спосіб демонстрації (у фомі аналогії)застосовується у випадку уподібнення одиничних подій та предметів за умов схожості їх суттєвих ознак і відмінностей між ними. Традукція (аналогія) не може дати вичерпного обгрунтування і виступає у якості доповнення дедуктивного та індуктивного способів демонстрації .

Помилки щодо демонстрації

1. Помилка “удаваний вивід” виникає тоді, коли замість правильного доводу аргументи намагаються поєднати з тезою словами “таким чином”, “тому”, “значить”; в результаті чого можуть отримати видимість доказу.

2. Помилка “після цього – значить, по причині цього” полягає у змішанні причинно-наслідкового зв’язку із простою послідовністю в часі.

3. Помилка від сказаного у відносному розумінні до сказаного в абсолютному розумінні полягає в тім, що якесь положення, правильне за певних умов, застосовується за будь-яких умов. Різновидом цієї помилки є помилка, що дістала назву від сказаного в принципі до сказаного в усіх випадках без винятку. Помилка полягає в тому, що положення правильне в принципі, яке характеризує загальний стан речей, поширюється на будь-який випадок, на кожен конкретний предмет.

4. Помилка “не випливає” допускається у тих випадках, коли для доведення тези (за будь-яку ціну) використовується аргумент, логічно не пов’язаний з обговорюваним питанням. Ця помилка можлива при застосуванні наступних прийомів:

• аргумент до сили (коли замість логічного обгрунтування застосовується погроза примусу – фізичного, морального, адміністративного, економічного тощо);

• аргумент до невігластва (коли, використосовуючи непоінформованість опонента і слухачів, нав’язується думка, що суперечить дійсності);

• аргумент до користі (коли замість логічного обгрунтування нав’язують певну думку, лише тому, що так вигідно з тих чи інших причин);

• аргумент до здорового глузду (використовується як апеляція до пересічної свідомості – “цього не може бути, тому що просто не може бути”);

• аргумент до жалю ( коли замість справедливої оцінки вчинку закликають до співчуття);

• аргумент до вірності (коли схиляють до певної думки в силу поваги, прихильності, уподобання, особистої симпатії тощо);

• аргумент до авторитету (коли посилаються на думку того чи іншого авторитету, історичний факт, Біблію тощо).

Дотримання логічних правил аргументації забезпечує доказовість міркування в усіх галузях науки і практики.