Спростування

Доведення нерозривно пов’язане із спростуванням. У ході аргументації не тільки доводиться якесь положення, а й одночасно спростовується.

Спростування – це обгрунтування хибності доводжуваного положення, або встановлення неспроможності його доведення в цілому.

Таким чином, логічна операція спростування по суті також є доведенням, але не істинності, а хибності.

У ході аргументації сторона, яка доводить істинність якогось положення є пропонентом, а сторона, котра доводить хибність цього положення – опонентом.

Спростування може бути спрямоване як проти тези і аргументів, так і проти демонстрації. Відповідно розрізняють три види спростування: 1) спростування тези; 2) критика аргументів і 3) виявлення неспроможності демонстрації.

Спростування тезивідбувається трьома способами:

• теза може бути спростована фактами;

• теза може бути спростована за допомогою доведення антитези;

• теза може бути спростована завдяки приведенню тези до абсурду (виведенню з неї наслідків, що суперечать дійсності).

Критика аргументіввідбувається чотирма способами:

• шляхом доведення хибності аргументів;

• встановленням того, що наведені аргументи є для тези недостатніми;

• встановленням того, що аргументи самі ще не є доведеними;

• встановленням того, що джерело фактів аргументації є неякісне.

Виявлення неспроможності демонстраціївідбувається у формі умовиводу, за допомогою котрого здійснюється доведення тези. Демонстрація вважатиметься неспроможною у двох випадках:

• коли встановлено навмисне порушення правил або помилки побудови умовиводу в доказі;

• коли виявлено підбір таких аргументів, із яких істинність тези не витікає.

При виявленні неспроможності демонстрації вказується на те, що в міркуваннях пропонента немає логічного зв’язку між аргументами і тезою. Однак, виявивши порушення правил умовиводу, опонент вказує на неспроможність демонстрації, але ще не спростовує саму тезу. Теза вважається необгрунтованою лише тоді, коли вона не витікає з аргументів за будь-яких варіантів їх підбору.

Наведені способи спростування (спростування тези, критика аргументів, виявлення неспроможності демонстрації) можуть застосовуватися не тільки як самостійні логічні операції, але й комлексно.

Висновки з першого питання:

Таким чином, доведення – це обгрунтування істинності висунутого положення (судження) за допомогою інших, пов’язаних із ним положень (системи суджень), істинність котрих встановлено раніше, або приймається без доведень. Доказ являє собою доказові факти. Будь-яке доведення складається із трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (доказового міркування). Тезою доказу є положення, істиність котрого треба довести. Аргументами є система суджень, котра наводиться для обгрунтування підстав істинності тези. Демонстрацією є спосіб логічного зв’язку тези з аргументами.

Спростування – це обгрунтування хибності доводжуваного положення, або встановлення неспроможності його доведення в цілому. Спростування може бути спрямоване як проти тези і аргументів, так і проти демонстрації.