1.2. Сутність та формування державного бюджету України

Державний бюджет, як основний фінансовий документ держави, постійно знаходиться в центрі уваги парламенту, уряду, юридичних і фізичних суб'єктів господарювання не лише в період розробки і прийняття відповідного закону, а й протягом року. У ньому відображений дійсний стан економіки країни, сконцентрована значна частина ВВП, який використовується на соціально-економічні потреби країни. За останні п'ять років питома вага ВВП у доходах Державного бюджету України становила 27,6%. У цьому контексті зазначимо, що Україна суттєво відстає від колишніх соціалістичних країн. З розрахунку на одну особу в Україні припадає ВВП 2178 дол., у Росії — 6555, Польщі — 7941 дол. США1.

Досягти економічних показників країн ближнього й далекого зарубіжжя без значного залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, нової технології та виробничої дисципліни неможливо. При цьому значну роль відіграє науково обґрунтована бюджетна політика. Західноєвропейські й інші країни накопичили чималий досвід формування бюджетної політики, кожна країна має свої особливості її проведення, виходячи з конкретної економічної ситуації. При цьому в окремих західноєвропейських країнах (Швеція, Франція, Німеччина й ін.) основні постулати бюджетної політики визначає конституція. Дещо по-іншому відбувається її формування в США, де вона має дві частини: перша — включає фіскальну політику, доходи, видатки, державний борг тощо, а друга — розкриває напрями бюджетної політики.

В умовах перехідної економіки Україна накопичила певний досвід формування власної бюджетної політики. Верховна Рада України щорічно приймає постанову про Основні напрями бюджетної політики на наступний рік, у якій, крім напрямів, даються доручення Уряду стосовно основних напрямів бюджетної політики на відповідний рік у частині спрямування коштів державного бюджету на інноваційний розвиток економіки, промислового комплексу країни. У 2007 році, як і в попередні роки, в Державному бюджеті України концентрується значна частина ВВП, яка становитиме близько 30%. При цьому варто зазначити, що використання бюджетних коштів не менш складне питання, ніж формування джерел доходів. У цьому контексті доцільно підвищити обґрунтування бюджетних програм, які є основним компонентом програмно-цільового методу, оскільки вони забезпечують суб'єктів господарювання необхідною інформацією про ресурси та ефективність використання бюджетних видатків. Бюджетні програми формуються на основі бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками коштів державного бюджету. Держава має підтримувати Державні програми інноваційно-інвестиційного розвитку, оскільки підприємства не мають можливості забезпечити такий напрям за рахунок власних ресурсів. Є й інше джерело — зменшення податків, вивільнені кошти спрямувати на інвестиційно-інноваційний розвиток підприємств.

До Верховної Ради України разом із проектом бюджету на наступний рік подається Державна програма економічного та соціального розвитку, яка повинна розглядатися разом із бюджетною політикою. Однак вона залишається поза увагою парламенту, відкладається на невизначений строк і тим самим знижується ефективність розподілу фінансових ресурсів між пріоритетними галузями народного господарства і регіонами.

В Україні щорічно приймається безліч проектів, значна частина яких залишається без належного фінансування, а тому слід застосовувати середньострокове бюджетне планування, оскільки при виникненні проблем з бюджетними доходами, а їх, на жаль, не уникнути, багаторічні інвестиційні проекти залишаються без фінансування. В разі прийняття на наступний рік нового інноваційно-інвестиційного проекту слід у бюджеті на наступні роки передбачати відповідні витрати на його фінансування.

Бюджетний процес потребує удосконалення, особливо на рівні бюджетів сіл. Розрахунки свідчать, що там, де працюють промислові підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, філіали промислових підприємств, бюджети потребують менше дотацій, оскільки основна частина доходів надходить від суб'єктів господарювання. Надходження коштів до таких бюджетів скоротилися у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Можливості компенсації вилучених доходів за рахунок зведеного бюджету областей обмежені, а тому слід сприяти припливу інвестицій, особливо у депресивних регіонах. Для цього мають бути створені належні умови сплати податків, зокрема ставки їх повинні бути динамічними й одночасно стимулюючими.

Формування бюджетів сіл і селищ потребує особливої уваги, адже значна їх частина позбавлена власних доходів. До того ж в окремих регіонах вилучення коштів відбувається із сільських бюджетів до районних, через що вони позбавлені можливостей фінансувати соціальну сферу, яка знаходиться у вкрай важкому стані. При цьому слід зазначити, що в Україні налічується 28585 сільських населених пунктів, серед яких є чимало таких, особливо в західних регіонах, де проживає до тисячі мешканців, які не мають можливості сформувати власний бюджет і живуть за рахунок дотацій. У зв'язку з цим постало питання про розв'язання фінансових проблем органів місцевого самоврядування шляхом формування таких територій, які б могли формувати свій бюджет за рахунок власних доходів, використавши при цьому досвід Польщі, де у значної частини сформованих населених пунктів проживає близько шести тисяч жителів. Вони формують бюджет в основному за рахунок надходжень від фізичних і юридичних суб'єктів господарювання.

У проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" надається право Раді Міністрів АРК, обласним державним адміністраціям здійснювати розподіл додаткової дотації на зменшення фактичних диспропорцій між дохідною частиною бюджетів з метою вирівнювання забезпеченості бюджетів депресивних територій, врахування особливостей гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення. Для таких територій це рішення, безумовно, має позитивне значення, однак до кінця фінансову проблему місцевого самоврядування не розв'язує, оскільки депресивні території, як і раніше, залишаються жити за рахунок не власних ресурсів, а дотацій.