5. Фізичні особи - суб’єкти підприємництва

Як це випливає із статті 50 ЦКУ право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (стаття 25 ЦКУ).

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 ЦКУ).

Цивільна правоздатність виникає з моменту народження фізичної особи, а обсяг цивільної дієздатності залежить від досягнення певного віку чи настання певних обставин.

Часткова дієздатність – щодо малолітніх осіб, тобто до досягнення особою 15 років.

Неповна дієздатність – щодо неповнолітніх осіб, тобто до осіб у віці з 15 до 18 років.

Повна цивільна дієздатність:

• досягнення повноліття (18 років);

• з моменту взяття шлюбу до повноліття у випадках, коли це допускається законодавством до досягнення повноліття.

Повна дієздатності може бути надана (стаття 35 ЦКУ):

1. фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором;

2. неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини;

3. фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Правоздатність і дієздатність фізичної особи може бути обмежена судом тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Обмежена дієздатність – з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду за умови (стаття 36):

1) якщо фізична особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; чи

2) якщо фізична особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Недієздатність - з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду за умови (стаття 39), якщо фізична особа внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Законом встановлено певні обмеження щодо кола осіб, які можуть бути підприємцями.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування заборонена законом.

Згідно зі статтями 103 та 120 Конституції України Президент України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не можуть займатися підприємницькою діяльністю та входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Згідно частини третьої статті 23 Закону України “Про господарські товариства” посадовими особами органів управління товариства не можуть бути члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади, крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії товариства.

Стаття 127 Конституції України забороняє займатися підприємницькою діяльністю суддям.

Законами України “Про державну службу”, “Про господарські товариства”, “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про боротьбу з корупцією” та деякими іншими встановлено, що не вправі займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, а також через посередників чи підставних осіб, а також входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об‘єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність такі категорії осіб:

• народні депутати України;

• депутати Верховної Ради Автономної республіки Крим;

• депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад;

• сільські, селищні, міські голови і голови районних, обласних Рад;

• службовці органів державної законодавчої та виконавчої влади, судді, прокурори і слідчі прокуратури, інші державні службовці;

• військовослужбовці, а також громадяни, які проходять альтернативну службу;

• особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисні злочини (вони не можуть займати у господарських товариствах керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю);

• особи, щодо яких існує судова заборона на здійснення підприємницької діяльності до закінчення строку, встановленого судовим актом (наприклад, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих господарських товариств, які здійснюють цей вид діяльності).

Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992р. №24-92 “Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” встановлює також заборону безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав. Ці посадові особи можуть передавати довіреним особам право на управління належним їм майном відповідно до чинного законодавства.

Законом також встановлені певні обмеження щодо окремих видів діяльності, які можуть здійснюватися підприємцями лише після отримання відповідних ліцензій і патентів.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 50 ЦКУ). Порядок державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, визначається ГКУ (стаття 58) та постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740 “Про порядок державної реєстрації суб‘єктів підприємницької діяльності”.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, що є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера громадянина - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

За наявності всіх документів орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. У п'ятиденний строк з дня державної реєстрації орган державної реєстрації подає до органу державної статистики та органу державної податкової служби, а також Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг у разі державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, який провадить діяльність страхового брокера - копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію, до органів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування - інформаційне повідомлення. Свідоцтво про державну реєстрацію підприємця та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором підприємця у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Для відносин щодо визначення особистого майна та спільної сумісної власності подружжя правове регулювання встановлюється главою 8 Сімейного кодексу України.

Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (статті 47-49).

ЦКУ передбачає особливу процедуру щодо управління майном підприємця, який був визнаний судом безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним, або якщо власником такого майна стала неповнолітня чи малолітня особа (стаття 54).

У такому випадку орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна (майно повинно використовуватися у підприємницької діяльності такої особи). Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.

При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна. У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.

Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких він був укладений.