29. Інтеграція України в міжнародні економічні структури.
Своє місце у світовому інтеграційному процесі Україна намагається визначити через власну багатовекторну зовнішньоекономічну стратегію. Суть цієї стратегії – в поширенні національних економічних інтересів на всі континенти в поєднанні з активним розвитком зовнішньоекономічних зв'язків з окремими, пріоритетними країнами чи групами країн кожного з континентів.
Особливість України полягає в тому, що їй доводиться водночас вирішувати кілька досить складних проблем:
утвердження
своїх позицій у світовій співдружності
як суверенної незалежної новоутвореної
держави через подолання суттєвих як
внутрішніх, так і зовнішніх перешкод
на цьому шляху;
утвердження
своїх позицій як суб'єкта міжнародних
економічних відносин в інституційно
збалансованому світовому господарстві,
причому суб'єкта нового, мало знаного
у світі, з обмеженим досвідом і відсутніми
традиціями;
просування в європейський і євроатлантичний
економічний простір з пріоритетним
наміром вступити у перспективі до ЄС;
розвиток
дво- і багатосторонніх відносин з
країнами Центральної і Східної Європи
через інтеграційні зв'язки;
упорядкування
взаємозв'язків з країнами Співдружності
Незалежних Держав - СНД, — особливо з
Російською Федерацією.
Україна та снд
СНД – унікальна за світовими параметрами організація, де на одного учасника – Росію – припадає 80% сукупного ВВП, 60% промислового та 50% сільськогосподарського виробництва, 44% сукупного зовнішньоторговельного обороту. Певним аналогом СНД у цьому вимірі може бути лише НАФТА, де лідируюча в ній держава – США – має значні ресурси для підтримки партнерів та стимулювання їхньої участі в інтеграційних процесах.
Головною особливістю відносин України з країнами-членами СНД є висока їх залежність від позаекономічних, суто політичних чинників. Разом з тим ціла сукупність економічних факторів визначає цей регіон як потенційно особливо важливий для розвитку українського господарства. Найвагоміші з них – історичні традиції взаємодії в межах єдиного народногосподарського комплексу, відносна близькість ринків збуту продукції, можливість обміну продукцією, що менш конкурентоспроможна в інших регіонах світу, залишки колишньої виробничої кооперації між підприємствами різних країн тощо. Але дуже часто поставали та постають перешкоди політичного характеру, найвиразніше виявилися у відносинах Росія-Україна.
Друга особливість відносин України з іншими країнами пов’язана з повільним перебігом економічних реформ у цьому регіоні. Крім трьох прибалтійських республік, що рішуче відкинули різні варіанти участі в СНД й швидко адаптуються до європейських параметрів господарського розвитку, всі інші пострадянські держави або зберегли переважно директивну модель економіки (Туркменистан, Білорусь), або спромоглися лише на половинчасті, несистемні та суперечливі заходи щодо трансформації економічних основ суспільства.
Ще однією особливістю є непропорційне регіональне спрямування її зовнішньоекономічних зв’язків із домінуванням у них одного партнера – Росії.
Таким чином, у сучасних умовах економічна складова відносин “Україна – СНД” фактично зводиться до взаємин двох країн – України та Росії.
За сукупністю геополітичних факторів відносини України з СНД можна згрупувати таким чином:
Відносини з Росією, яка домінує на теренах СНД та у відносинах з Україною;
Відносини з іншими членами Євразійського економічного співтовариства (ЄАЕС);
Відносини з так званою групою ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), яка в цьому складі сформувалася у квітні 1999 у Вашингтоні, під час відзначення 50-річчя НАТО.
Неоднозначно розвиваються взаємини України з іншими членами Митного союзу, які нині увійшли до ЄАЕС. Утворивши цей союз у 1995 Білорусь та Казахстан разом із РФ перейшли до диференційного підходу до умов торгівлі між собою та іншими членами СНД, що негативно вплинуло й на динаміку економічного співробітництва України з ними. Із двома іншими членами цього союзу – Киргизією і Таджикистаном– Україна має обмежені за обсягом та мало диверсифіковані економічні зв’язки. президентБілорусіО.Лукашенко був одним з ініціаторів утворення ЄАЕС, оформлення якого навіть порівняно з Митним союзом СНД ускладнює умови для співробітництва з його членами інших учасників СНД, у тому числі й Країни. Необхідно ураховувати такі негативні наслідки створення Союзною держави Росія-Білорусь, як перехід до спільною валюти, поступове зближення білоруського господарського механізму з російським, уніфікацію режиму зовнішньоекономічної діяльності тощо. В результаті у відносинах з Білорусією Україна зіткнеться з усіма труднощами, наявними в її економічних зв’язках з РФ. Створюється двоповерхова організація, в межах якої економічна й частково політична інтеграція відокремлює РФ та чотирьох її найближчих партнерів від інших членів цього союзу, в тому числі й від України.
Одним з перспективних напрямів зовнішньоекономічних зв’язків України є співробітництво в межах союзу ГУУАМ, хоча нині його членам належить досить скромне місце в зовнішній торгівлі нашої держави. У перспективі можна прогнозувати посилення значення для України торгівлі з Узбекистаномй особливо зАзербайджаном: не лише як з постачальниками енергоносіїв, хімічної продукції та з Узбекистану ще й багатьох видів сировини, а й як з імпортерами засобів виробництва та предметів споживання (труб, видів прокату, нафтопереробного, енергетичного а хімічного устаткування, деяких видів машинобудівної продукції, зерна, цукру тощо). Як набагато скромніші можуть бути оцінені перспективи подальшого розвитку торговельних відносин зГрузієючерез негативний вплив внутрішньополітичної ситуації в цій країні, а також невисокий потенціал внутрішнього ринку та особливість експорту: відсутність товарів, що мають якийсь попит в Україні. Але треба пам’ятати про ключове положення цієї держави на трасі транзиту азербайджанської нафти. Специфічне місце посідаєРеспубліка Молдова. Ідеї двосторонньої інтеграції цих двох країн серйозно обговорювалися на міждержавному рівні в середині 90-х років. За невеликого обсягу внутрішнього ринку та обмежених експортних ресурсів Молдові належить четверте місце в зовнішньоторговельному обороті України, в тому числі третє – в українському експорті. Але молдавський експорт покриває лише третину ввозу з України. Але у зв’язку з приходом у березні 2001 року до влади комуністів необхідно враховувати й можливі зміни в акцентах її співробітництва з Україною, а також у загальній орієнтації, включаючи ставлення до участі в ГУУАМ. Одним з перспективних партнерів України в майбутньому може статиТуркменистан, хоча здобуті в першій половині 90-х позиції України на його ринку суттєво підірвані через невиконання українською стороною зобов’язань з оплати поставок туркменського газу. Отже, необхідно подолати негативний імідж України.Вірменіїналежить останнє, 11-е місце в торгівлі України з членами СНД – лише 0,1% у товарообігу з цим регіоном в 2000. Певні перспективи розвитку співробітництва можуть виникнути лише в тому випадку, якщо вірменська діаспора наважиться вкладати свої фінансові ресурси в модернізацію промисловості країни на основі новітніх технологій.
Україна весь період існування СНД обстоювала пріоритетність двосторонніх та економічних зв’язків у межах цієї організації, виступала проти національних органів, зокрема військово-політичних. Не був підписаний Статут СНД, було висловлено негативне ставлення до Митного союзу. Така політика щодо СНД є одним з факторів ускладнення відносин України з Росією. І хоча в більшості випадків вона діставала підтримку інших учасників СНД, в економічних зв’язках з ними виникали серйозні проблеми. Найефективнішим напрямом оптимізації взаємин як для СНД, так і для України зокрема можуть бути спільні дії щодо кардинальної перебудови механізму економічних відносин з їх переведенням з міждержавного рівня в мікроекономічну площину, активніше залучення до співробітництва виробничих та торговельних структур країн-партнерів.