
- •21. Зовнішньоекономічна стратегія високорозвинених країн.
- •22. Зовнішня торгівля країн, що розвиваються: найменш розвинені країни.
- •23. Зовнішня торгівля країн, що розвиваються: нові індустріальні країни.
- •24. Зовнішня торгівля України в сучасних умовах.
- •25. Золотий стандарт в системі мвкв.
- •26. Інжинірингові послуги в мев.
- •27. Інтеграційні угрупування в Африці та їх загальна характеристика.
- •28. Інтеграційні угрупування країн, що розвиваються: асеан.
- •29. Інтеграція України в міжнародні економічні структури.
- •Україна та снд
- •Ураїна і чес
- •Україна і єс
- •30. Інтегрована програма юнктад для сировинних товарів.
- •31. Інфраструктура сучасних мев: міжнародна інформаційна система.
25. Золотий стандарт в системі мвкв.
Світова валютна система пройшла 4 етапи.
Перша світова валютна система почала формуватися певною мірою стихійно у ХІХ столітті після промислової революції на базі золотого монометалізму у сфері золотомонетного стандарту. Історично золотомонетний стандарт виник і розвивався на базі біметалевого стандарту. (Біметалевий стандарт - валютна система, при якій вартість національної грошової одиниці виражається в певній кількості як золота, так і срібла). Юридично система золотомонетного стандарту була оформлена міждержавною угодою на конференції в Парижі в 1867 році. Згідно з цією угодою золото визнавалося єдиною формою світових грошей. Паризька валютна система базувалася на таких структурних принципах:
Основою системи виступав золотомонетний стандарт.
Кожна валюта мала свій золотий вміст. Відповідно до золотого вмісту встановлювалися і їх золоті паритети. Валюти вільно конвертувались у золото, яке використовувалось як загальновизнані світові гроші.
Конвертованість кожної валюти забезпечувалось як всередині, так і за межами країни. Банківські білети вільно обмінювалися на золоті монети емісійним інститутом, із золотих зливків вільно карбувалися монети. В цих умовах емісійний інститут не міг дозволити собі випускати в обіг банківські білети без урахування свого золотого запасу.
Золото вільно імпортувалось і експортувалось та продавалось на міжнародних ринках. Таким чином, ринки золота і валютні ринки були взаємозалежні.
Органи валютного контролю проводили політику регулювання, головною метою якої були забезпечення стабільної валюти і зовнішньої рівноваги. Будь-який зовнішній дефіцит викликав зростання відсоткових ставок, що гальмувало економічну діяльність (ефект дефляції) і сприяв вивезенню капіталів (приведення платіжного балансу до повної рівноваги. )
Сформувався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням попиту і пропозиції, але в межах валютних точок. Золоті точки еквівалентні паритету національної валюти з додаванням або відніманням транспортних та страхових виплат, викликаних матеріальним трансфертом золота. Валютний курс в умовах золотого стандарту може змінюватися лише в обмежених рамках між цими золотими точками: 1/1000 паритету фунт/франк.
Золотий стандарт забезпечував також довгострокову рівновагу платіжного балансу. В країні з від’ємним сальдо в результаті руху золотих точок відбувається відплив золота за кордон, що змушує емісійний інститут цієї країни скорочувати обсяг національної валюти в обігу. Це зменшення грошової маси викликає зменшення відносних цін на національні товари і таким чином збільшує їх конкурентоспроможність, дає змогу збільшити експорт і скоротити імпорт, тобто привести обмін до нової рівноваги. Навпаки, додатковий випуск національної валюти, викликаний притоком золота в країну з позитивним сальдо, зумовлює зростання цін на національні товари, яке впливає на зовнішню торгівлю і зменшує позитивне сальдо.
Характерною особливістю золотомонетного стандарту було те, що міжнародні розрахунки здійснювались переважно шляхом використання перевідних векселів (тратт), що виписувались в національній валюті. Золото використовувалось лише для оплати пасивного сальдо балансу міжнародних розрахунків країни.
Система золотого стандарту – перша міжнародна валютна система, підтверджена міждержавною угодою на Генуезькій конференції в 1922р.
Поступово золотомонетний стандарт вичерпав свої можливості, оскільки не відповідав зрослим масштабам господарських зв’язків та умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна призвела до кризи і занепаду цієї системи. Замість системи золотомонетного стандарту почала формуватися урізана форма золотовалютної системи – золотозливковий та золотодевізний стандарт, що базувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися у золото. Платіжні засоби в іноземній валюті почали називати девізами. Почала формуватися друга світова ВС. В 1922 році на Генуезькій міжнародній конференції була юридично оформлена друга світова валютна система, що функціонувала на наступних принципах:
Основою системи виступало як золото, так і девізи - іноземні валюти. У цей період грошові системи 30 країн базувалися на золото-девізному стандарті. Національні кредитні гроші почали використовуватися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів. В міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений за жодною із валют.
Збережені золоті валютні паритети. Конверсія валют у золото стала проводитися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти.
Відновлено режим валютних курсів, що вільно коливалися.
Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад.
Валютна стабілізація була підірвана світовою економічною кризою 1929-1933рр. У результаті зазнав краху один з головних принципів валютної системи - золото-девізний стандарт. Напередодні другої світової війни в ряді країн відбулася девальвація валют, і об’єктивна реальність вимагала створення нової, більш ефективної світової валютної системи. Розробка цієї системи розпочалася в роки другої світової війни (квітень 1943).
Отже, золотий стандарт поділявся на золотомонетний, золотозливковий та золотодевізний (золотовалютний). Країни, які дотримувалися золотого стандарту повинні були забезпечити жорстке співвідношення між наявним запасом золота і кількістю грошей в обігу, а також вільну міграцію золота (експорт-імпорт). Ця система мала істотні обмеження: була занадто жорсткою, не досить еластичною, дорогою, залежала від рівня видобутку золота. Найбільшою вадою було те, що умови функціонування золотого стандарту повністю виключали можливість проведення окремими державами власної валютно-грошової політики.
Етап золотого стандарту:
2 підетапи
1)1870-1914 рр.:золотий стандарт
Головні риси підетапу:
Домінування фунту стерлінгів
Лондон – світовий банкір №1
Будь-яка зміна процентних ставок в Лондоні негайно призводило до зміни процентних ставок в інших країнах
Британія – головний торговець і інвестор
Всі країни тримали свої офіційні резерви в Лондоні у фунтах або у золоті
Фунт стерлінгів прирівнювався до золота
Риси золотого стандарту як системи
Курси та вартість валют визначалися золотом
Вільна чеканка монет
Дозволяється необмежений експорт та імпорт золота
Золотий стандарт – МВФС, що базується на офіційному закріплені країнами золотого вмісту одиниці національної валюти; зобов’язання ЦБ купувати або продавати національну валюту в обмін на золото
На цьому етапі Великобританія не приймає участь у великих війнах. Цей період є “періодом стабільності”, нема криз
1914 р. – початок Першої Світової війни
Порушена система зв’язків
Посилення інфляції
Золотий стандарт як система припиняє своє існування
Головні риси:
США – банкір №1; підвищення ролі Франції як кредитора; зниження ролі Британії
Різні темпи інфляції: як наслідок – значні коливання валютних курсів
Економічні кризи і депресії
2)З 1925 р.Британія намагається знову повернути систему золотого стандарту
1925-1931 рр.: часткове відновлення золотого стандарту
Головні риси:
Часткове відновлення золотого стандарту
Видозмінена система
Не досить стабільна система
Довіра до золотого стандарту не була відновлена
Невисокі темпи світової торгівлі, інвестицій
2 етап:Період ІІ-ї Світової війни
Більшість країн, особливо ті, що були в одній коаліції, прийняли рішення відновити стабільність
1944 р. – Бреттон-Вудська конференція (США), заклала основи майбутньої МВФС
МВФС має назву “Бреттоен-Вудської” або «золотовалютного стандарту»
Нові умови функціонування системи
Значне підвищення ролі США і долара у світових зв’язках
Різке підвищення кількості і ролі міжнародних фінансових ринків
Після ІІ-ї Світової війни – зміни в організації техніки банківських операцій
Транснаціоналізація: ТНК – головна дійова особа
Періодично відбуваються фінансові кризи
Зростання обсягу портфельних інвестицій