
- •52. Міжнародний ринок позичкових капіталів: головні риси та особливості
- •53. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.
- •54. Міжнародні економічні організації, їх роль в сучасних мев.
- •55. Міжнародна передача технологій: динаміка, структура, регулювання.
- •Механізми регулювання
- •56. Міжнародні кредитні відносини: види та форми прояву.
- •57. Міжнародні стратегії сприяння розвитку (60-90-ті рр..)
- •58. Міжнародні фінансові ринки: загальна характеристика.
- •59. Напрями включення науково-технологічного потенціалу України до світових науково-технічних зв'язків.
- •60. Науково-технічне співробітництво в системі мев,
- •3 Типи ноу-хау:
- •3 Риси ліцензійних угод:
- •3 Типи ліцензійних платежів:
- •Особливості міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями на сучасному етапі.
- •61. Нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі.
57. Міжнародні стратегії сприяння розвитку (60-90-ті рр..)
Розробляються під егідою ООН з 1960р.
1 декада розроблена ООН на 60-ті роки. Головна увага приділялась інвестиціям у фізичний капітал, здійснення розвитку шляхом індустріалізації (підтримка промисловості і с/г). Завдання - 5% приросту національного доходу в країнах, що розвиваються, підвищення іноземних інвестицій, підвищення допомоги з боку більш розвинених країн. Необхідність ліквідації голоду, зменшення захворюваності, покращення рівня освіти. Найбільший внесок зробили США (2\3 всіх ресурсів допомоги), пропозиція відраховувати на користь найменш розвинених країн 1% ВВП розвинених країн.
2 декада: збільшення систематизованої програми, ставка знову на розвинені країни. Акцент на поліпшення добробуту людини. Щорічне зростання мало досягти 6%, на душу населення 3,5%, приріст населення не більше 2,5%. Інвестиції 1% ВВП розвинених країн, допомога в розвитку 0,7% ВВП розвинених країн. Ця програма не була виконана через нафтову кризу.
3 декада: спиралася на міжнародні інститути, які були розроблені в 70-ті роки для надання фінансової допомоги, ініціювалася країнами, що розвиваються, проблеми розвитку почали перебирати на себе міжнародні організації. Не була виконана через економічний спад в розвинених країнах на початку 80х років і радикальні зміни у соціальному таборі в кінці 80-х років. Важким тягарем став зовнішній борг країн, що розвиваються. 80-ті роки вважаються загубленими для розвитку.
4 декада: основна мета - забезпечити прискорений розвиток у країнах, що розвиваються та зміцнити міжнародне співробітництво. Ключові елементи - поліпшення умов життя людей у країнах, що розвиваються, скорочення розриву між багатими та бідними країнами, недопущення деградації навколишнього середовища. Пріоритетні напрями - ліквідація голоду, розвиток людських ресурсів, захист довкілля, модернізація с/г, регулювання демографічних процесів, технічний прогрес. Особливість: отримувачі допомоги - найменш розвинені країни.
Наслідки декад: рівень писемності серед дорослих в країнах, що розвиваються у 70ті роки - 43%, 85р - 60%, 97р - 76%, середня тривалість життя в країнах Півдня збільшилась за 37 років на 1\3 і склала 83% аналогічного показника Півночі, середній дохід на душу населення дав щорічний приріст 3%, приріст населення в 90-ті роки стабілізувався.
58. Міжнародні фінансові ринки: загальна характеристика.
Фінансові ринки є специфічною сферою ринкових відносин, де об'єктом угоди є грошовий капітал. З функціональної точки зору– це система ринкових відносин, яка забезпечує акумуляцію і перерозподіл світових фінансових потоків з метою безперервності та рентабельності виробництва.З інституціональної точки зору– це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних закладів, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.
Взагалі світовий ринок позичкових капіталіввключає в себе:
світовий грошовий ринок( короткострокові операції від 1 дня до 1 року), який включає ринок євровалют;
світовий ринок капіталів(середньо- та довгострокові іноземні кредити), включаючи ринок середньо- та довгострокових єврокредитів;
світовий фінансовий ринок(емісії та операції з цінними паперами), який включає :
єврофінансовий ринок,
ринок єврооблігацій,
ринок євроакцій,
ринок євровекселів,
ринок нових фінансових інструментів.
Але таке розмежування поступово втрачає своє значення. На практиці постійно відбувається взаємний перелив капіталів, короткострокові вкладення трансформуються у середньо- та довгострокові кредити. Посилюється сек'юритизація - заміна банківських кредитів емісією цінних паперів.
Світовий фінансовий ринок(з 70-х рр. - єврофінансовий ринок) - це частина ринку позичкових капіталів, де переважно здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів, включаючи такі в євровалютах.
Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними, але мають ряд специфічних відмінностей:
великі масштаби (трлн. $),
відсутність географічних кордонів,
характер учасників (учасниками є першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути,),
цілодобове проведення операцій,
обмеження доступу позичальників (доступ на ці ринки мають в основному першокласні позичальники або під солідну гарантію),
використання конвертованих валют провідних країн, а також євро, СДР,
універсальність світового фінансового ринку, специфічні - міжнародні % ставки,
спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням новітньої комп'ютерної технології,
більш висока прибутковість операцій у євровалютах, ніж в національних валютах.
Існують різні інструменти операцій світового фінансового ринку: банківські казначейські та комерційні векселя, банківські акцепти, депозитні сертифікати, облігації, акції.
Створений ринок фінансових ф'ючерсів, фінансових опціонів і "своп", випускаються цінні папери з додатковими страховими умовами.
Міжнародні фінансові ринки: загальна характеристика
Міжнародні фінансові ринки мають складаються з 4-х категорій:
Міжнародний ринок валют,
Міжнародний ринок боргових зобов’язань,
Міжнародний ринок титулів власності,
Міжнародний ринок фінансових дериватів.
Розглянемо спочатку міжнародний ринок валют.
Традиційно він поділяється на: угоди спот, а також валютні деривати— прямі форварди, свопи, ф'ючерси і опціони.
Структура валютного ринку: десь 41% складають угоди спот, 53- прямі форварди і свопи і біля 6%- ф'ючерси і опціони, причому доля угод своп поступово скорочується , прямих форвардів і свопів – збільшується, а ф’ючерси і опціони продовжують залишатися невеликим сегментом ринку. На торгівлю між доларом і маркою та доларом і єною припадає половина обороту світової торгівлі валютою.
Географічно валютний ринок дуже концентрований. В трьох містах (Лондоні, Нью-Йорку, Токіо) відбувається 55% світової торгівлі валютою, причому на Лондон припадає 30%.
Арбітраж — операція, яка передбачає купівлю валюти чи ін. активу на одному ринку, її негайний продаж на другому ринку і отримання прибутку в силу відмінності ціни купівлі та ціни продажу.
Валютні ризики — група ризиків, які виникають в силу використання декількох валют в міжнародних угодах, ризики, пов’язані зі зміною валютного курсу і ризики, пов’язані з розрахунками.
Хеджування – компенсаційні дії які здійснюються покупцем чи продавцем на валютному ринку для того, щоб застрахувати свій дохід в майбутньому від зміни валютного курсу.
Міжнародний ринок боргових зобов’язань. Боргові зобов’язання підтверджують право кредитора на взискання боргу з боржника. За строком погашення борг.
Зобов’язання бувають довгостроковими, короткостроковими і кредитами МВФ, які не класифікуються за строком погашення;
по типу позичальника – державними, гарантованими державою і приватними;
по типу кредитора- 1) офіційний борг, 2) приватний борг.
(1): Зобов’язання розділяються на зобов’язання перед міжнародними організаціями і двосторонні зобов’язання.
(2) поділяються на:
ноти і комерційні папери – середньо- і короткострокові негарантовані розписки на пред’явника, які випущені на вільний ринок зі знижкою від проголошеної вартості;
банківські позики - позики, які видаються банками приватному бізнесу як зовнішнє джерело фінансування;
облігації, які є цінними паперами зі середнім строком погашення 3-10р., які випускаються під заставу корпоративної чи приватної власності.
Крива Лафера показує оптимальний рівень зовнішньої заборгованості, який дозволяє державі-боржнику підтримувати прийнятні для кредиторів платежі по зовнішньому боргу.
Міжнародний ринок титулів власності.
Титули власності на світовому ринку представлені у вигляді акцій, які є цінними паперами, що підтверджують право їх власника на долю в капіталі компанії, які дають йому право зокрема отримувати у вигляді дивідендів долю від прибутку компанії, а також депозитарних розписок – цінних паперів, що випускаються національним банком і підтверджують його володіння акціями іноземних компаній.
Міжнародний ринок титулів власності поділяється на зрілі ринки і ринки, що розвиваються.
Міжнародний ринок фінансових дериватів. Фінансові деривати є інструментами торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до другого фінансового чи реального активу, такому як товар, акції, валюта чи відсоткова ставка.
Міжнародна торгівля дериватами здійснюється на основі 2 основних типів контрактів:
контрактів типу форвардів(ф’ючерси і свопи)
контрактів типу опціонів( опціони валютні, процентні, товарні, і опціони на акції)
З точки зору організації міжнародної торгівлі дериватами вони поділяються на біржові та позабіржові (більше 60%).
Характерні риси світ ринку фінансових дериватів у тому, що:
вага дериватів, якими торгують на біржах, скорочується на фоні відповідного зростання обсягів торгівлі дериватів поза біржами;
за обсягами торгівлі валютні і процентні деривати абсолютно домінують над товарними дериватами і дериватами на акції;
більше половини торгівлі дериватами є міжнародною і її доля зростає порівняно з торгівлею дериватами в межах окремих країн;
долар виступає основною валютою, в якій виражені фінансові деривати.
Біржова торгівля дериватами сконцентрована у Великобританії, США, ФРГ; основні позабіржові центри торгівлі деривативами: Лондон, Нью-Йорк, Чикаго, Філадельфія, Токіо, Сінгапур, Гонконг.